Гаврилов Анатолій Миколайович
| Анатолій Миколайович Гаврилов | ||||
|---|---|---|---|---|
| рос. Анатолий Николаевич Гаврилов | ||||
| Народився |
21 січня 1946 (78 років) Маріуполь, Сталінська область, УРСР, СРСР | |||
| Громадянство |
 СРСР Росія | |||
| Діяльність | письменник | |||
| Alma mater | Літературний інститут імені Горького | |||
| Мова творів | російська | |||
| Роки активності | 1989 — сьогодення | |||
| Батько | Микола Гаврилов | |||
| Нагороди | Премія Андрія Бєлого | |||
|
| ||||
Анатолій Миколайович Гаврилов (рос. Анатолий Николаевич Гаврилов; нар. 21 січня 1946, Маріуполь[1]) — російський письменник і драматург українського походження.
Біографія[ред. | ред. код]
Анатолій Миколайович Гаврилов народився 21 січня 1946 року в місті Маріуполь, Сталінська область, УРСР.
Його матір померла, коли Гаврилову було чотири роки[1]. Дитинство майбутнього письменника пройшло в родині батьків батька.
Після закінчення школи-інтерната працював у модельному цеху на металургійному заводі ім. Ільїна. Потім служив в армії в Китомирі в ракетних військах. Коли повернувся додому, працював на тому ж заводі. З 1973 по 1979 рік Гаврилов заочно навчався в Літературному інституті ім. М. Горького.
З 1984 року живе у Владимирі[2].
З 1992 року Анатолій Гаврилов — член Союзу російських письменників, а також член російського ПЕН-клубу[1].
Творчість[ред. | ред. код]
Свою літературну діяльність письменник поєднував з такими професіями, як методист кінопрокату, апаратник хімічного заводу, листоноша.
Перша публікація з'явилася в газеті «Красноярский комсомолец» наприкінці 1980-х років. Наразі Гаврилов — автор чотирьох книг і численних публікацій у центральних літературних часописах «Волга», «Енисей», «Юность», «Континент», «Советская литература» тощо, а також літературних альманахів[1].
Книги Анатолія Гаврилова перекладалися та видавалися в Німеччині, Італії, Фінляндії, Великобританії, США та Іспанії[1].
Його творчість відноситься до так званої «нової прози» російської літератури. Тональність його творів частіше за все песимістична, герої сумні й розгублені перед новими поворотами долі. Головна тема — «безвихідь буття маленької людини». Для мінімалістської прози Гаврилова характерний граничний лаконізм словесних засобів, абсурдистський гротеск ситуацій та водночас унікальна стилістична музика.
Нагороди[ред. | ред. код]
- Лауреат Премії Андрія Бєлого в номінації «Проза» (2010).
- Премія «Чехівський дар» у номінації «Незвичайний оповідач» (2011).
- Лауреат літературного конкурсу «Улов» (2002) за повість «Берлінська флейта».
- Книга «Увесь Гаврилов» увійшла до шорт-листа Премії Андрія Бєлого (2005).
- Книга «Увесь Гаврилов» стала книгою року за версією газети «Книжное обозрение» (2005).
Бібліографія[ред. | ред. код]
- «Напередодні нового життя» (рос. «В преддверии новой жизни») — М.: Московский рабочий, 1990
- «Стара та дурник: Оповідання» (рос. «Старуха и дурачок: Рассказы») — Владимир: Золотые Ворота, 1992.
- «Історія майора Симинькова» (рос. «История майора Симинькова») — Русские цветы зла. М.: Подкова, 1997.
- «До приїзду Н: Оповідання» (рос. «К приезду Н: Рассказы») — М.: Б-ка ж-ла «Соло», 1997.
- «Дуже короткі тексти: У сторону антології» (рос. «Очень короткие тексты: В сторону антологии») — М.: Новое литературное обозрение, 2000, с. 121—122.
- «Жужукіни діти, або Притча про негідного сусіда: Антологія» (рос. «Жужукины дети, или Притча о недостойном соседе: Антология») —
- «Берлінська флейта» (рос. «Берлинская флейта») — Октябрь, 2002, № 2.[3]
- «Берлінська флейта» (рос. «Берлинская флейта») — Проза новой России / Упорядниця Олена Шубына. М.: Вагриус, 2003, с. 302—324.
- «Увесь Гаврилов» (рос. «Весь Гаврилов») — М.: Emergency Exit, 2004.
- «Берлінська флейта» (рос. «Берлинская флейта») — М.: КоЛибри, 2010.
- «Граємо Гоголя. П'єса в одній дії» (рос. «Играем Гоголя. Пьеса в одном действии») — Вестник Европы, 2011, № 30.[3]
- «Крик передбачливого: Оповідання, повість» (рос. «Вопль впередсмотрящего: Рассказы, повесть») — М.: КоЛибри, Азбука-Аттикус, 2011. — 304 с.
- «З новим роком!» (рос. «С новым годом!») — Б.: Propeller, 2018. — 72 c.
- «От таким способом» (рос. «Таким, значит, образом») — Б.: Propeller, 2019. — 72 c.
- «На вокзалі не з'являтися» (рос. «На вокзале не появляйтесь») — Б.: Propeller, 2020. — 48 c.
- «Під навісами ринку Чайковського» (рос. «Под навесами рынка Чайковского») — М.: ИД «Городец», 2021. — 192 с.[3]
Література[ред. | ред. код]
- Клех И. Чистый бриллиант «мутной воды» // Гаврилов А. Весь Гаврилов. М.: Emergency Exit, 2004, с.219-225.
- Ларионов Д. Fin de partie: репетиции. Рец. на кн.: Гаврилов А. Берлинская флейта: Рассказы, повести. М., 2010 [Архівовано 6 липня 2019 у Wayback Machine.] // Новое литературное обозрение. № 109 (2011).
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г д Анатолий Гаврилов — биография, книги, отзывы, цитаты. Лайвлиб (рос.). Процитовано 15 квітня 2022.
- ↑ Владимирские ведомости. Анатолий Гаврилов: «Держитесь за меня! Я тоже падаю!». ЛитИнститут (рос.). Архів оригіналу за 20 грудня 2018. Процитовано 15 квітня 2022.
- ↑ а б в Анатолий Гаврилов. Журнальный зал (рос.). Горький. Архів оригіналу за 15 квітня 2022. Процитовано 15 квітня 2022.