Герань великокореневищна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Журавець великокореневищний
Журавець великокореневищний
Журавець великокореневищний
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Streptophyta
Надклас: Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас: Еудікоти (Eudicots)
Підклас: Розиди (Rosids)
Порядок: Геранієцвіті (Geraniales)
Родина: Геранієві (Geraniaceae)
Рід: Герань (Geranium)
Вид: Журавець великокореневищний
Біноміальна назва
Geranium macrorrhizum
Juss. (1789)
Посилання
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 28963

Гера́нь великокореневи́щна, Журавець великокореневищний[1] (Geranium macrorrhizum) — вид рослин роду герань (Geranium) родини геранієвих (Geraniaceae).

Українські народні і побутові назви — калачик, мушкатель[2], бобовиння, вовчиця, горішина, герань звичайна, горішник, горішина, дубрівка, любисток польовий, стопа вовча

Морфологічна характеристика[ред.ред. код]

Журавець великокореневищний — трав'яниста, багаторічна рослина.

Квітка журавцю великокореневищного

Має товсте здерев'яніле кореневище.

Стебло розгалужене, до 50 см заввишки.

Листки ниркоподібні або округлі, пальчастороздільні, з широко надрізаними сегментами.

Квітки правильні, двостатеві, п'ятипелюсткові, рожево-фіолетові, криваво-червоні або блідо-рожеві, одиничні, на довгих квітконіжках.

Плід — коробочка, розпадається на 5 однонасінних часток.

Цвіте у червнілипні.

Поширення[ред.ред. код]

Росте на кам'янистих місцях у передгір'ях та гірському поясі Карпат.

Журавець великокореневищний

Застосування[ред.ред. код]

Для лікарських потреб використовують свіже листя і кореневище.

Листя заготовляють під час цвітіння, зрізують усю надземну частину рослини. Одночасно викопують кореневище. Рослина містить флавоноїди, ефірну олію, борнеол, гераніол, карвакрол, цимол, вітаміни, мінеральні та дубильні речовини.

Галенові препарати герані мають в'яжучі, гіпотензивні, седативні, протисудомні властивості. Застосовують при гіпертонічній хворобі, епілепсії, проносах, безсонні.

Внутрішньо застосовують — настоянку з свіжих листків (3 ст ложки на 100 мл 70% розчину спирту, настоювати 5 днів у темному місці) приймати по 20 крапель у столову ложку води ранком і ввечері. Зовнішньо — холодний настій із свіжого кореневища (2 ч ложки подрібненої сировини настоювати у 200 мл холодної води 10 годин) служить для компресів.

Джерела і посилання[ред.ред. код]

  • Кобів Ю. Словник українських наукових і народних назв судинних рослин.— К.: Наук. думка, 2004. — C. 201
  • Кобів Ю. Словник українських наукових і народних назв судинних рослин.— К.: Наук. думка, 2004. — C. 201