Епілепсія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Епілепсія
Spike-waves.png
Електроенцефалограма, характерна для епілептичного припадку
МКХ-10 G40-G41
МКХ-9 345
DiseasesDB 4366
MedlinePlus 000694
eMedicine neuro/415
MeSH D004827

Епіле́псія (грец. έπιληψία від έπιλαμβάνω «нападаю, схоплюю») — психічне захворювання з хронічним перебігом, яке характеризується приступами розладів свідомості, що здебільшого супроводжуються загальними судомами. За сучасними уявленнями, епілепсія вважається хронічним поліетилогічним захворюванням головного мозку, яке характеризується пароксизмальними проявами - судомними і безсудомними, емоційними і психопатологічними розладами. Від епілепсії, як хвороби, слід відрізняти епілептичні синдроми при поточних органічних захворюваннях мозку і гострих токсичних або токсико-інфекційних процесах, а також епілептичні реакції - одиничні епізоди при дії надзвичайної для даного суб'єкта шкідливості (інфекції, інтоксикації).

Епілептичний припадок починається раптово, іноді у хворого виникає передчуття його (т.зв. епілептична аура), головний біль, дратівливість тощо.

Розрізняють генуїнну епілепсію (природжена, істинна, або епілептична хвороба) і симптоматичну (спричинювану захворюваннями головного мозку — пухлинами, травмами, хронічним алкоголізмом, інфекційними захворюваннями тощо).

При епілепсії порушується діяльність нервової системи, змінюється психіка, знижуються розумові здібності.

Т.зв. великий епілептичний припадок супроводжується судомами всієї мускулатури, можуть припинитися дихання (обличчя стає синюшним, з рота витікає піна), настати мимовільні сечовипускання й дефекація. Після припадку хворий засинає.

При т.зв. малому припадку (триває декілька секунд) потьмарюється свідомість, але судом немає.

Існують також інші форми епілепсії.


Лікування[ред.ред. код]

Має бути комплексним, індивідуальним, безперервним, тривалим. Лікування судомних форм епілепсії засноване на використанні антиконвульсивных препаратів, серед яких основними є барбітурати, що включаються в комплекс патогенетичної терапії. Хворих епілепсією спостерігає психіатр. При синдромальній епілепсії - невропатолог і психіатр. У разі одиничного припадку у хворого епілепсією у екстреної допомозі на догоспітальному етапі немає необхідності. Невідкладна допомога. Під час нападу слід захистити хворого від пошкоджень: ввести між корінними зубами шпатель або ложку, загорнуті бинтом, для попередження прикушування язика, захистити голову від пошкоджень, вийняти з рота зубні протези. При одноразовому (вперше виник) епілептичному припадоку хворий підлягає госпіталізації в неврологічне відділення за місцем проживання. Обстеження хворого в стаціонарі необхідно також у разі збільшення епілептичних нападів. При виникненні серії епілептичних припадків (4-5 на добу) хворі підлягають терміновій госпіталізації в неврологічне відділення.


Джерела і посилання[ред.ред. код]


захворювання Це незавершена стаття про хворобу, захворювання або розлад.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.