Епілепсія
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
| Епілепсія Класифікація та зовнішні ресурси |
|
 |
|
|---|---|
| Електроенцефалограма, характерна для епілептичного припадку | |
| МКХ-10 | G40.-G41. |
| МКХ-9 | 345 |
| DiseasesDB | 4366 |
| MedlinePlus | 000694 |
| eMedicine | neuro/415 |
Епіле́псія (грец. έπιληψία від έπιλαμβάνω «нападаю, схоплюю») — психічне захворювання з хронічним перебігом, яке характеризується приступами розладів свідомості, що здебільшого супрводяться загальними судорогами.
Епілептичний припадок починається раптово, іноді у хворого виникає передчуття його (т.зв. епілептична аура), головний біль, дратливість тощо.
Розрізняють генуїнну епілепсію (природжена, істинна, або епілептична хвороба) і симптоматичну (спричинювану захворюваннями головного мозку — пухлинами, травмами, хронічним алкоголізмом, інфекційними захворюваннями тощо).
При епілепсії порушується діяльність нервової системи, змінюється психіка, знижуються розумові здібності.
Т.з. великий епілептичний припадок супроводиться судорогами всієї мускулатури, можуть припинитися дихання (обличчя стає синюшним, з рота витікає піна), настати мимовільні сечовипускання й дефекація. Після припадку хворий засинає.
При т.зв. малому припадку (триває декілька секунд) потьмарюється свідомість, але судорог немає.
Існують також ін. форми епілепсії.
Лікування епілепсії є суворо індивідуальним, комплексним.
[ред.] Джерела і посилання
- Українська радянська енциклопедія, Том 4., К., 1979, стор. 43
- Ротай Наталя «Блискавка» в голові. Кожен великий епілептичний напад спричиняє загибель нейронів у мозку і збільшує ризик розумового відставання // «Україна Молода», № 014 за 27 січня 2009 року.
