Горобцеві

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Горобцеві
Самець хатнього горобця
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Metazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes)
Родина: Горобцеві (Passeridae)
Illiger, 1811
Роди
4, див. текст
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Category:Passeridae
ITIS logo.jpg ITIS: 553446
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 9158
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Passeridae

Горобцеві (Passeridae) — родина птахів ряду Горобцеподібних. Невеликі за розміром, осілі, рідше кочові птахи. По землі пересуваються стрибками. Раніше горобцевих відносили у якості підродини до родини Ткачикових (Ploceidae).

Загальна характеристика[ред.ред. код]

Горобцеві дуже подібні до ткачикових та в'юркових за зовнішнім виглядом, розмірами, раціону, особливостям біології та поведінки; однак відрізняються особливостями будови під'язикового апарату та зроговілого піднебіння. Відрізняються від в'юркових також тим, що молоді птахи змінюють повністю махові та стернові пера у першу осінь після народження. Наявні форми, які екологічно та морфологічно є перехідними між ткачиками та горобцями.

Морфологічні ознаки[ред.ред. код]

Невеликого та середнього розміру птахи, довжина тіла 11—18 см, маса до 40 г. Крила гострі, хвіст середньої величини, зазвичай заокруглений або обрізаний прямо, рідше має вирізку. Дзьоб масивний, конусоподібний, його форма та розміри варіюють незначно.

Забарвлення, як правило, неяскраве: поєднуються сірі, буруваті, білі, чорні, каштанові або руді відтінки, обумовлені наявністю меланінів. Жовті та лимонні кольори, обумовлені наявністю ліпохромів, наявні лише у небагатьох тропічних видів. Зазвичай у самців розвинене контрастне забарвлення на голові, типовими є «шапочки», горлові плями, іноді вузькі «маски». Статевий та віковий диморфізм від слабко виражено до цілком розвиненого, сезонний виражений слабко.

Екологічні особливості[ред.ред. код]

Більшість видів розміщують гнізда в укриттях — норах, дуплах, порожнинах скель тощо. За формою гнізда являють собою товстостінну кулю з рослинного матеріалу (трави, рідше гілочок) з круглим бічним входом. Розміри та щільність гніздових поселень сильно варіюють, в найтиповіших випадках це 15—30 гнізд на одному дереві або у одній скелі. Характерне утворення моногамних пар, іноді зустрічається бігамія, дуже рідко — полігінія. У кладці від 3 до 10 яєць (зазвичай 4-6). Забарвлення буває однотонно-біле (земляні горобці), з чіткими темними крапками (короткопалий горобець), вохристо-буруваті, сіруваті або зеленуваті з розмитими плямами або крапками у інших видів. Пташенята вилуплюються голими або слабко опушеними. Інкубація триває 11—14 днів, вигодовування виводку в гнізді — 14—17 днів. У більшості видів буває не менше 2 кладок за сезон, у деяких — до 5.

Живляться переважно насінням шляхом їхнього лущення дзьобом. У гніздовий період у живлення більшості переважає тваринний корм, пташенят вигодовують переважно безхребетними.

Для багатьох видів характерна схильність до синантропізації.

Філогенетичне положення[ред.ред. код]

Іноді горобцевих об'єднують з іншими групами з утворенням нових родин та таксонів вищого рангу, або розділяють родину на підродини. Раніше горобцевих зближували з в'юрками на основі зовнішньої подібності, згодом була доведена близькість до ткачикових.

Класифікація[ред.ред. код]

У молекулярній біології родина Passeridae розглядається більш широко: до неї відносять, крім горобців, усіх ткачиків, Viduidae, астрільд, а також тинівкок, плисок та щевриків, при цьому родина нараховує 386 видів. За молекулярними даними, горобцеві від'єдналися від ткачикових не пізніше 35 млн років тому, в міоцені. У більш вузькому розумінні до родини включають 3—8 родів з 33—38 видами.

До складу родини нерідко відносять 6 родів (Passer, Petronia, Montifringilla, Pyrgilauda, Carpospiza, Salicipasser)[1] [2].

Найчастіше до родини включають 4 роди, що нараховують близько 140 видів:

Посилання[ред.ред. код]

  1. Балацкий Н. Н. Ревизия видов семейства Passeridae (Passeriformes, Aves) в Северной Палеарктике // Рус. орнитол. журн. — 2001. — Экспресс-вып. 144. — С. 417—422. (рос.)
  2. Иваницкий В. В. Воробьи и родственные им группы зерноядных птиц: поведение, экология, эволюция. — М.: КМК Scientific Press, 1997. — 148 с.

Література[ред.ред. код]

Зовнішні посилання[ред.ред. код]