Безхребетні

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Jelly cc11.jpg Lucanus-cervus-femininum.jpg
Nerr0328.jpg European brown snail.jpg
Безхребетні

Безхребетні (лат. Invertebrata) — сукупна назва тварин, що не мають хребта.

Введене Ж. Б. Ламарком на початку 19 ст. ділення царства тварин на безхребетних і хребетних не має систематичного значення (оскільки роз'єднує єдиний тип хордових, не всі представники якого мають хребет), проте широко прийнято. Об'єм і таксономічний ранг багатьох груп безхребетних остаточно не встановлені (наприклад, приймають від 1 до 5—7 типів простих, дискусійна система черв'яків і т. д.). Зазвичай виділяють 16—23 типи безхребетних, іноді більше. До безхребетних відносять типи найпростіших, губок, кишковопорожнинних, голкошкірих, молюсків, кілька типів нижчих черв'яків (сколецид), кільчастих черв'яків, членистоногих і ряд інших, всього до 1—2 млн видів тварин, тоді як тип хордових, що включає підтип хребетних, налічує всього бл. 45 тис. видів. Вважають, що число видів безхребетних може бути значно більшим. Найчисленніші серед безхребетних членистоногі, основну масу видів яких складають комахи.

Точний час виникнення безхребетних не встановлено, хоча відомо, що найпростіші існували ще в докембрії (1,5 — 2 млрд років тому, а можливо і раніше). Від одноклітинних (найпростіших), мабуть, бл. 1 млрд років назад пішли багатоклітинні. Припускають, що проміжною ланкою між ними були колоніальні найпростіші. У кембрії вже існували представники багатьох типів безхребетних. Важливим моментом в еволюції безхребетних був перехід від радіальної (кишковопорожнинні) до двосторонньої (білатеральної) симетрії, яка характерна для більш високоорганізованих безхребетних. Вищі безхребетні володіють вторинною порожниною тіла (целомом): саме целомічні безхребетні дали початок, як вважають, першим хордовим тваринам. Завдяки винятковій численності і різноманітності форм, безхребетні освоїли всі біотопи Землі і грають найважливішу роль в круговороті речовини і енергії в біосфері.

Джерела[ред.ред. код]

  • Биологический энциклопедический словарь / Гл. ред. М. С. Гиляров; Редкол.: А. А. Баев, Г. Г. Винберг, Г. А. Заварзин и др. — М.: Сов. энциклопедия, 1986.—831 с., ил., 29 л. ил.