Горячев Єлисей Іванович

Горячев Єлисей Іванович
Народився	1892 Пісковатський (Волгоградська область), Q16680150?, Ольховський район
Помер	12 грудня 1938(1938-12-12) Проскурів, Кам'янець-Подільська область, Українська РСР, СРСР
Країна	СРСР
Діяльність	політик
Учасник	Перша світова війна
Посада	депутат Верховної ради СРСР
Військове звання	комкор
Партія	РКП(б)
Нагороди

Єлисей Іванович Горячев (нар. 1892(1892), хутір Піскуватка станиці Голубінської Області Війська Донського, тепер Калачевського району Волгоградської області, Російська Федерація — 12 грудня 1938, Хмельницький) — радянський військовий діяч, заступник командувача військ Київського військового округу із кавалерії, комкор. Кандидат у члени ЦК КП(б)У в червні — грудні 1938 р. Член ЦВК Білоруської РСР. Депутат Верховної Ради СРСР 1-го скликання.

Біографія

Народився у липні 1892 року у родині донського козака. У 1908 році закінчив церковноприходську початкову школу.

Пройшовши допризовну підготовку, у 1912 році призваний на дійсну військову службу в 6-й Донський козачий полк. У 1913 році закінчив навчальну команду і отримав чин молодшого урядника. Учасник Першої світової війни. Разом із 6-м Донським козачим полком брав участь у бойових діях на Західному і Південному фронтах. За бойові заслуги нагороджений чотирма георгіївськими хрестами та отримав чин старшого урядника, а потім підхорунжого.

Після Лютневої революції 1917 року обраний головою полкового комітету і членом корпусного комітету. Проводив роботу по більшовизації 6-го Донського козачого полку. За відмову виступити з полком проти загонів Червоної гвардії Донським урядом заочно засуджений до страти через повішання. Після розформування полку приїхав на батьківщину, де у квітні 1918 року організував партизанський загін, на чолі якого воював проти білогвардійців. Після входження загону до складу 4-ї кавалерійської дивізії обіймав посаду начальника штабу бригади. Потім був командиром сотні в 5-му Донському полку РСЧА, військовим комісаром Морозовського округу, начальником розвідки 3-ї кавалерійської бригади 4-ї кавалерійської дивізії.

Член РКП(б) з листопада 1919 року.

У січні 1920 року закінчив інструкторські кавалерійські курси в Москві і був призначений для доручень при Польовому штабі 1-ї Кінної армії. З березня 1920 року — помічник командира, а з травня 1920 року — командир 1-го Особливого кавалерійського полку. На завершальному етапі війни з Польщею командував Особливою кавалерійською бригадою 1-ї Кінної армії.

Після Громадянської війни на відповідальних командних постах. У 1921—1924 роках — командир бригади 4-ї Петроградської кавалерійської дивізії. У 1922 році закінчив Вищі академічні курси при Військовій академії РСЧА. З червня 1924 року — командир Особливої кавалерійської бригади. З червня 1928 року — командир і військовий комісар 3-ї Бесарабської кавалерійської дивізії імені Котовського. У травні 1930 року зарахований слухачем основного факультету Військової академії імені Фрунзе, проте через декілька місяців наказом наркома оборони переведений до складу Особливої групи тієї ж академії. Після закінчення академії з 1932 року — командир і військовий комісар 7-ї Самарської кавалерійської дивізії Білоруського військового округу.

З червня 1935 року — командир і військовий комісар 6-го кавалерійського корпусу Білоруського військового округу.

З січня 1938 року — заступник командувача військ Київського військового округу із кавалерії. З липня 1938 року — командувач Кавалерійської армійської групи Київського військового округу.

12 грудня 1938 року покінчив життя самогубством. Похований на військовому кладовищі у місті Проскурові (Хмельницькому).

Звання

• комдив (20.11.1935)
• комкор (4.02.1938)

Нагороди

• Георгіївський хрест 1-го ступеня
• Георгіївський хрест 2-го ступеня
• Георгіївський хрест 3-го ступеня
• Георгіївський хрест 4-го ступеня
• три ордени Червоного Прапора (1922, 1922, 1930)

Джерела

• Горячев Елисей Иванович [Архівовано 8 травня 2018 у Wayback Machine.]