Грицай Микола Олексійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Грицай Микола Олексійович
Народився 29 жовтня 1901(1901-10-29)
Курськ
Помер 18 вересня 1968(1968-09-18) (66 років)
Країна СРСР СРСР
Alma mater Київський художній інститут
Галузь історія архітектури
Нагороди
Медаль «За оборону Сталінграда»
Медаль «За оборону Сталінграда»
Медаль «За оборону Кавказу»
Медаль «За оборону Кавказу»
Медаль «За взяття Будапешта»
Медаль «За взяття Будапешта»
Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»

Микола Олексійович Грицай (нар. 29 жовтня 1901, Курськ — пом. 18 вересня 1968, Київ) — український радянський історик архітектури.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 29 жовтня 1901 року в місті Курську (тепер Росія). 1928 року закінчив Київський художній інститут. Проходив службу в Червоній армії з серпня 1941 року по 6 листопада 1943 року. Брав участь у німецько-радянській війні. Воював на Південному фронті. Нагороджений медалями «За оборону Сталінграда», «За оборону Кавказу», «За взяття Будапешта», «За перемогу над Німеччиною»[1]. Член ВКП(б) з 1945 року.

Помер у Києві 18 вересня 1968 року.

Праці[ред. | ред. код]

Автор праць і статей з питань архітектури і будівництва, зокрема написав:

  • розділи до «Нарисів історії архітектури Української РСР (Радянський період)» (1962, Київ);
  • розділи до книги «Архітектура України (1917—1967)» (1967, Київ);
  • розділ до «Історії українського мистецтва», том 5 (1967, Київ).

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]