Грозовська Ольга Романівна
| Грозовська Ольга Романівна | |
|---|---|
| Народилася |
1885 Ізмаїл, Бессарабська губернія, Російська імперія |
| Діяльність | оперна співачка |
| Alma mater | Національна академія Санта-Чечілія |
| Заклад | Оперний театр Зиміна, Національний академічний театр опери та балету України імені Тараса Шевченка, ХАТОБ і Одеський театр опери та балету |
| Брати, сестри | Бойченко Микола Романович |
| У шлюбі з | Гриценко Іван Єфремович |
О́льга Рома́нівна Грозо́вська (справжнє прізвище — Бо́йченко; 1885, Ізмаїл — ?) — українська співачка (меццо-сопрано). Сестра композитора Миколи Бойченка, дружина співака Івана Гриценка.
Життєпис[ред. | ред. код]
Походила з родини священика Миколаївської церкви в Ізмаїлі Романа Бойченка.
Вокальну освіту здобула в Римській консерваторії (клас Антоніо Котоньї і Станіслао Фалькі).[1] Під час навчання співала в Театрі м. Павія.[2]
1909—1910 — солістка Оперного театру Зиміна в Москві.
1910—1911 — солістка Київської опери.
1912—1913 — співала в Харківській опері.
1911—1912, 1913—1921 — солістка Одеського оперного театру.
1921 року емігрувала до Румунії, де співала у Бухарестському королівському оперному театрі.
Працювала у Празі.[3]
1923—1924 — солістка «Російської художньої опери» у Празі.
1925 року під час гастролей виступала на сцені Белґрадської опери.
Володіла дуже красивим і сильним голосом з особливо розвиненим нижнім регістром.
Виконувала українські народні пісні та романси.
Разом з чоловіком Іваном Гриценком 1911 року на фірмі «Екстрафон» (Київ) записала пісні «Де ти бродиш, моя доле» Степана Писаревського та «Коли розлучаються двоє».
Партії[ред. | ред. код]
- Графиня («Винова краля» П. Чайковського)
- Любаша («Царева наречена» М. Римського-Корсакова)
- Кармен («Кармен» Ж. Бізе)
- Амнеріс, Азучена («Аїда», «Трубадур» Верді)
- Ульріка («Бал-маскарад» Верді, Румунський оперний театр)[4]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Akademos: revista de știință, inovare, cultură si artă, № 3. Academia de Științe a Moldovei, 2010. — с. 138(рум.)
- ↑ Любові висока струна: вибране / Іван Лисенко. — К.: Рада, 2010. — с. 288
- ↑ О. О. Чигер. Соціокультурна місія українських співаків діаспори у Шевченківських святкуваннях першої половини ХХ століття (за матеріалами празького архіву). — с. 94
- ↑ Echoes — Institutul Cultural Român(англ.)
Джерела[ред. | ред. код]
- Грозовська Ольга Романівна // Словник співаків України / Іван Лисенко. — К.: Рада, 1997. — с. 76 [Архівовано 22 березня 2020 у Wayback Machine.]
- Грозовська Ольга Романівна / І. М. Лисенко [Архівовано 21 червня 2020 у Wayback Machine.] esu.com.ua
- Шум К. Гастроли госпожи Грозовской // Новое время. Белград, 1925, 13 дек.
- Романъ Бойченко // Церковныя вѣдомости, Том 27. — 1914. — с. 186
Посилання[ред. | ред. код]
- Грозовська Ольга Романівна // Українська музична енциклопедія. Т. 1: [А – Д] / Гол. редкол. Г. Скрипник. — Київ : ІМФЕ НАНУ, 2006. — С. 538-539.
|
