Гулов Владислав Олегович

Гулов Владислав Олегович;
	Підполковник
Загальна інформація
Народження	6 грудня 1991; Гуляйполе, Запорізька область, Україна
Смерть	19 грудня 2022 (31 рік); Донецька область, Україна
Поховання	Броди
Громадянство	Україна
Alma Mater	Запорізький обласний ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою і Харківський національний університет повітряних сил імені Івана Кожедуба
Військова служба
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Збройні сили
Рід військ	Армійська авіація
Формування	16 ОБрАА
Війни / битви	Миротворча операція у ДР Конго; Війна на сході України; Російське вторгнення в Україну (з 2022)
Нагороди та відзнаки

Владисла́в Оле́гович Гу́лов (6 грудня 1991, м. Гуляйполе Запорізької області — 19 грудня 2022, Донецька область) — український військовий льотчик, учасник російсько-української війни.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 6 грудня 1991 році в місті Гуляйполе Запорізької області. Закінчив Запорізький ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою «Захисник» (2009)^[1]. У 2013 році закінчив Харківський національний університет повітряних сил України імені Івана Кожедуба. Після випуску проходив службу в 16 окремій бригаді армійської авіації в м. Броди. Брав участь в миротворчих місіях в ДР Конго. З 2014 року брав участь в АТО.

З початком російського вторгнення в україну Владислав Гулов зі своїм екіпажем на вертольоті Мі-8 виконував бойові завдання. Він здійснив понад 1000 бойових вильотів знищив велику живу силу противника. Загинув 19 грудня 2022 року на Донецькому напрямку під час виконання військового завдання разом загинув підполковник Олександр Зубач .

Похований 27 грудня 2022 року в місті Броди Львівської області. У Владислава залишилися дружина, мати, батько та брат^[2].

Нагороди[ред. | ред. код]

Орден Богдана Хмельницького ІІ ступеня (23 лютого 2023, посмертно) — за особисту мужність і самовідданість, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі^[3]
Орден Богдана Хмельницького ІІІ ступеня (7 листопада 2022) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі^[4]
Медаль «За військову службу Україні» (31 березня 2022) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі^[5]
Медаль за 10 років сумлінної служби
Пам'ятний нагрудний знак «Воїн-миротворець»
Нагрудний знак «Учасник АТО»
Медаль ООН

Примітки[ред. | ред. код]

↑ Пам’ять загиблих-у спадок живим – ЗАХИСНИК (укр.). Процитовано 11 жовтня 2023.
↑ Львівщина попрощається з двома підполковниками. Варта 1 (укр.). 11 жовтня 2023. Процитовано 11 жовтня 2023.
↑ Указ президента України №92/2023 Про відзначення державними нагородами України. 23 лютого 2023.
↑ Указ президента України №756/2022 Про відзначення державними нагородами України. 7 листопада 2022.
↑ Указ президента України №194/2022 Про відзначення державними нагородами України. 31 березня 2022.

Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] Пам’ять загиблих-у спадок живим – ЗАХИСНИК (укр.). Процитовано 11 жовтня 2023.

[2] Львівщина попрощається з двома підполковниками. Варта 1 (укр.). 11 жовтня 2023. Процитовано 11 жовтня 2023.

[3] Указ президента України №92/2023 Про відзначення державними нагородами України. 23 лютого 2023.

[4] Указ президента України №756/2022 Про відзначення державними нагородами України. 7 листопада 2022.

[5] Указ президента України №194/2022 Про відзначення державними нагородами України. 31 березня 2022.

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

Гулов Владислав Олегович

Біографія[ред. | ред. код]

Нагороди[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Навігаційне меню

Пошук