Гуляйполе
| Гуляйполе | |||
|---|---|---|---|
|
|||
  |
|||
| Основні дані | |||
| Країна |  Україна |
||
| Регіон | Запорізька область | ||
| Район/міськрада | Гуляйпільська міськрада | ||
| Код КОАТУУ | 2321810100 | ||
| Засноване | 1785 | ||
| Статус міста | з 1938 року | ||
| Населення | 14 556 (2011) [1] | ||
| Площа | 23,1 км² | ||
| Густота населення | 630 осіб/км² | ||
| Поштові індекси | 70200—205 | ||
| Телефонний код | +380-6145 | ||
| Координати | 47°39′37″ пн. ш. 36°16′54″ сх. д. / 47.66028° пн. ш. 36.28167° сх. д.Координати: 47°39′37″ пн. ш. 36°16′54″ сх. д. / 47.66028° пн. ш. 36.28167° сх. д. | ||
| Висота над рівнем моря | 109 м | ||
| Водойма | Гайчур | ||
| Відстань | |||
| Найближча залізнична станція | Гуляйполе | ||
| До станції | 8 км | ||
| До обл./респ. центру | |||
| - залізницею | 137 км | ||
| - автошляхами | 97,9 км | ||
| До Києва | |||
| - автошляхами | 613 км | ||
| Міська влада | |||
| Адреса | 70200, Запорізька обл., Гуляйпільський р-н, м. Гуляйполе, вул. Шевченка, 15 | ||
| Міський голова | Неміч Олексій Григорович | ||
Гуляйпо́ле — місто (з 1938), центр Гуляйпільского району Запорізької області України.
Зміст |
Загальна інформація [ред.]
Місто розташоване в долині річки Гайчур (назва водойми етимологізується з тюркських мов — гай «вільний» + чул «степ»[2]), за 8 км від однойменної залізничної станції і за 98 км від обласного центра міста Запоріжжя (автошляхи Т 0803 та Т 0814). На півночі місто межує з Дніпропетровською областю, на сході — з Донецькою.
На кінець 2000-х рр. населення міста становить 16 700 осіб[3]
З історії міста [ред.]
Село Гуляйполе було засновано в 1770-х як форпост для захисту від Кримського ханства.
У 1785 році правління Катеринославського намісництва зобов'язало Новомосковський земський суд заснувати і облаштувати біля Гайчура при балці Калмичкі державну військову слободу Гуляй-Поле. Назву дали переселенці з села Гуляй-Поля (сучасний Златопіль — районний центр Кіровоградської області), селян якої князь Г. Потьомкін продав у казну для заселення у Новоросію. Вони й дали назву новому населеному пункту «Гуляйполе» в пам'ять про рідне село. Поселення носило військовий характер, заселення проводилось сотнями. Сотні поступово перетворювалися в адміністративні одиниці. Так заселялись Подолянська, Піщанська, Гурянська, Вербівська, Бочанська, Херсонська та пізніше Польська сотні. У 1794 році поселення мало 150 дворів.
У 1797 році побудовано дерев'яну православну церкву «Воздвиження Чесного і Животворящого Христа Господнього», а Гуляйполе стає волосним центром Олександрівського повіту Катеринославської губернії.
Жителі краю активно займалися землеробством та тваринництвом. Розвивалася торгівля. У 1859 році у Гуляйполі відбувся перший ярмарок. Діяло більше півсотні торгівельних підприємств із загальним оборотом 1 млн. рублів. Поряд із ними існувала велика кількість торгівельних лавок. Торгівля сприяла припливу населення. Якщо у 1810 році тут проживало 1852 чол. то у 1859 — 2521 чол.
Із середини XIX на початок ХХ століття село Гуляйполе перетворюється у торгово-промислове містечко. У 1913 році тут проживає 16 тис. 150 осіб.
У Гуляйполі працювали 2 заводи сільськогосподарських машин, чотири винокурні та один пивоварений завод. Два парові млини були у Гуляйполі і один у Темирівці. Крім них навколо була велика кількість селянських «вітряків». Крім цього у Гуляполі працювало два цегельно-черепичних заводи та дванадцять по селах і хуторах.
Поряд з промисловими підприємствами у селі існувало півтора десятка невеликих, напівкустарних виробництв — екіпажна майстерня, декілька гончарень, а також олійниці, кузні, столярні та інші майстерні.
Із 1884 року і аж до Першої світової війни через кожні три роки у Гуляйполі проводилися земські виставки-аукціони сільськогосподарської та промислової продукції.
Після Першої світової та Громадянської воєн у Гуляйполі відбуваються нові соціально-економічні перетворення, викликані зміною державної влади та політичного режиму.
У 1938 році Гуляйполе отримує статус міста районного підпорядкування.
Широку відомість Гуляйполе набуло в роки Громадянської війни. Саме тут у 1919—21 рр. знаходився центр махновців. Тут же народився і виріс Нестор Махно.
Персоналії [ред.]
У Гуляйполі народилися українські письменники Раїса Іванченко, Григорій Лютий, Михайло Тардов, Олександр Михайлюта (останній — автор кіносценарію художнього фільму «Секретний ешелон»). Тут жив і працював Василь Діденко, автор знаменитої пісні «На долині туман».
Пам'ятки і культура [ред.]
Центр міста складає історичний архітектурний ансамбль будівель, які освячені історичними подіями, пов'язаними з революційною діяльністю легендарного ватажка селянського анархістського руху на Півдні України (1918—21 рр.) Нестора Івановича Махна.
Про Махновщину, відомих земляків та етнографію краю можна дізнатися з експозиції Гуляйпільського краєзнавчого музею.
Починаючи від 2006 року у Гуляйполі наприкінці серпня відбувається щорічний музично-літературний фестиваль «День Незалежності з Махном» (МахноФест). З 2009 року не проводиться.
Виноски [ред.]
Посилання [ред.]
- Гуляйполе — Інформаційно-пізнавальний портал | Запорізька область у складі УРСР (На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том — Історія міст і сіл Української РСР. Запорізька область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1970. — 765 с.)
- Гуляйпільська РДА
- Енциклопедія українознавства. У 10-х томах. / Головний редактор Володимир Кубійович. — Париж; Нью-Йорк: Молоде життя, 1954—1989.
- Облікова картка на сайті Верховної Ради
- Гуляйполе — столиця степів на ЗАПОРІЗЬКИЙ ОБЛАСНИЙ ТУРИСТИЧНО-ІНФОРМАЦІЙНИЙ ЦЕНТР
- Гуляйполе-інфо
|
||||||||
|
|||||||||||
