Гуляйполе

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Гуляйполе
Coats of arms of Gulaypole.svg
Герб Гуляйполя
Гуляйполе
Основні дані
Країна Україна Україна
Регіон Запорізька область
Район/міськрада Гуляйпільська міськрада
Код КОАТУУ 2321810100
Засноване 1785
Статус міста з 1938 року
Населення 14 556 (2011) [1]
Площа 23,1 км²
Густота населення 630 осіб/км²
Поштові індекси 70200—205
Телефонний код +380-6145
Координати 47°39′37″ пн. ш. 36°16′54″ сх. д. / 47.66028° пн. ш. 36.28167° сх. д. / 47.66028; 36.28167Координати: 47°39′37″ пн. ш. 36°16′54″ сх. д. / 47.66028° пн. ш. 36.28167° сх. д. / 47.66028; 36.28167
Висота над рівнем моря 109 м
Водойма Гайчур
Відстань
Найближча залізнична станція Гуляйполе
До станції 8 км
До обл./респ. центру
 - залізницею 137 км
 - автошляхами 97,9 км
До Києва
 - автошляхами 613 км
Міська влада
Адреса 70200, Запорізька обл., Гуляйпільський р-н, м. Гуляйполе, вул. Шевченка, 15
Міський голова Неміч Олексій Григорович

Гуляйпо́ле — місто (з 1938), центр Гуляйпільского району Запорізької області України.

Загальна інформація[ред.ред. код]

Місто розташоване в долині річки Гайчур (назва водойми етимологізується з тюркських мов — гай «вільний» + чул «степ»[2]), за 8 км від однойменної залізничної станції і за 98 км від обласного центра міста Запоріжжя (автошляхи Т 0803 та Т 0814). На півночі Гуляйпільський район межує з Дніпропетровською областю, на сході — з Донецькою.

На кінець 2000-х рр. населення міста становить 16 700 осіб[3]

З історії міста[ред.ред. код]

Село Гуляйполе було засновано в 1770-х як форпост для захисту від Кримського ханства.

У 1785 році правління Катеринославського намісництва зобов'язало Новомосковський земський суд заснувати і облаштувати біля Гайчура при балці Калмичкі державну військову слободу Гуляй-Поле. Назву дали переселенці з міста Гуляйпіль (сучасний Новомиргород — районний центр Кіровоградської області), селян якого князь Потьомкін продав у казну для заселення у Новоросію. Вони й дали назву новому населеному пункту «Гуляйполе» в пам'ять про рідне місто, яке вже було Потьомкіним перейменовано в Златопіль. Поселення носило військовий характер, заселення проводилось сотнями. Сотні поступово перетворювалися в адміністративні одиниці. Так заселялись Подолянська, Піщанська, Гурянська, Вербівська, Бочанська, Херсонська та пізніше Польська сотні. У 1794 році поселення мало 150 дворів.

У 1797 році побудовано дерев'яну православну церкву «Воздвиження Чесного і Животворящого Христа Господнього», а Гуляйполе стає волосним центром Олександрівського повіту Катеринославської губернії.

Жителі краю активно займалися землеробством та тваринництвом. Розвивалася торгівля. У 1859 році у Гуляйполі відбувся перший ярмарок. Діяло більше півсотні торгівельних підприємств із загальним оборотом 1 млн рублів. Поряд із ними існувала велика кількість торгівельних лавок. Торгівля сприяла припливу населення. Якщо у 1810 році тут проживало 1852 чол. то у 1859 — 2521 чол.

Із середини XIX на початок XX століття село Гуляйполе перетворюється у торгово-промислове містечко. У 1913 році тут проживає 16 тис. 150 осіб.

У Гуляйполі працювали 2 заводи сільськогосподарських машин, чотири винокурні та один пивоварений завод. Два парові млини були у Гуляйполі і один у Темирівці. Крім них навколо була велика кількість селянських «вітряків». Крім цього у Гуляполі працювало два цегельно-черепичних заводи та дванадцять по селах і хуторах.

Поряд з промисловими підприємствами у селі існувало півтора десятка невеликих, напівкустарних виробництв — екіпажна майстерня, декілька гончарень, а також олійниці, кузні, столярні та інші майстерні.

Із 1884 року і аж до Першої світової війни через кожні три роки у Гуляйполі проводилися земські виставки-аукціони сільськогосподарської та промислової продукції.

Після Першої світової та Громадянської воєн у Гуляйполі відбуваються нові соціально-економічні перетворення, викликані зміною державної влади та політичного режиму.

У 1938 році Гуляйполе отримує статус міста районного підпорядкування.

Широку відомість Гуляйполе набуло в роки Громадянської війни. Саме тут у 191921 рр. знаходився центр махновців. Тут же народився і виріс Нестор Махно.

5 жовтня 1941 року радянські війська відійшли з міста.

Персоналії[ред.ред. код]

У Гуляйполі народилися українські письменники Раїса Іванченко, Григорій Лютий, Михайло Тардов, Олександр Михайлюта (останній — автор кіносценарію художнього фільму «Секретний ешелон»). Тут жив і працював Василь Діденко, автор знаменитої пісні «На долині туман».

Пам'ятки і культура[ред.ред. код]

Центр міста складає історичний архітектурний ансамбль будівель, які освячені історичними подіями, пов'язаними з революційною діяльністю легендарного ватажка селянського анархістського руху на Півдні України (191821 рр.) Нестора Івановича Махна.

Про Махновщину, відомих земляків та етнографію краю можна дізнатися з експозиції Гуляйпільського краєзнавчого музею.

Починаючи від 2006 року у Гуляйполі наприкінці серпня відбувається щорічний музично-літературний фестиваль «День Незалежності з Махном» (МахноФест). З 2009 року не проводиться.

Виноски[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Україна Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.