Броди

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Броди
Броди герб.png Brody h.png
Герб Бродів Прапор Бродів
Броди
Броди на мапі району
Броди на мапі району
Основні дані
Країна Україна Україна
Регіон Львівська область Львівська область
Район/міськрада Бродівський район
Код КОАТУУ 4620310100
Засноване 1084
Магдебурзьке право 1584
Статус міста з 1584 року
Населення 23752 (01.01.2011)[1]
Площа 8,67 км²
Густота населення 2739,6 осіб/км²
Поштові індекси 80600
Телефонний код +380-3266
Координати 50°04′41″ пн. ш. 25°09′15″ сх. д. / 50.07806° пн. ш. 25.15417° сх. д. / 50.07806; 25.15417Координати: 50°04′41″ пн. ш. 25°09′15″ сх. д. / 50.07806° пн. ш. 25.15417° сх. д. / 50.07806; 25.15417
Водойма р. Бовдурка (Суховілка)
Міста-побратими Німеччина Вольфратсгаузен
День міста друга неділя вересня
Відстань
Найближча залізнична станція Броди
До обл./респ. центру
 - фізична 100 км
 - залізницею 93 км
 - автошляхами 102 км
Міська влада
Адреса 80600, Львівська обл., Бродівський р-н, м. Броди, пл. Ринок, 20
Веб-сторінка Бродівський районний відділ юстиції
Міський голова Анатолій Белей
Броди (Україна)
Броди
Броди

Броди (Львівська область)
Броди
Броди

Бро́ди — місто, центр однойменного району на північному сході Львівської області.

Географічне розташування і транспортне значення[ред.ред. код]

Місто розташоване в межах Бродівської рівнини, через його південну частину протікає невелика річка Бовдурка (права притока Стиру). Броди лежать на межі Галичини та Волині. До 1918 року в його околицях проходив державний кордон між Австро-Угорщиною та Росією. Таке специфічне розташування Бродів здавна робило місто своєрідною вільною економічною зоною, де бурхливо розвивалася міжнародна торгівля.

Броди. Залізничний вокзал. Серпень 2008 р.

Нині через Броди проходять: Львівська залізнична магістраль (див. Броди (станція)) та автошляхи E40М06.

Тут перетинаються важливі енергопотоки: м. Броди — місце стику нафтопроводів «Дружба» і «Одеса-Броди» (останній планують продовжити до нафтопереробного комбінату в місті Плоцьк (Польща).

Відстані до найближчих обласних центрів:

Історія[ред.ред. код]

В околицях міста зустрічаються археологічні знахідки, датовані кам'яним віком (ХІІ ст. до н. е.). В період Київської Русі на території Старих Бродів існувало поселення, вперше згадане у «Повчанні Володимира Мономаха своїм дітям» (1084). Тут відбулися дві великі зустрічі між київським, на той час чернігівським, князем Володимиром Мономахом та волинським — Ярополком Ізяславичем (1084, 1085).

Вважається, що у 1241 році Броди були знищені татарськими ордами хана Батия, однак безпосередніх доказів (писемних згадок чи археологічних знахідок), котрі підтверджували цей факт немає.

В 1441 році польський король Владислав ІІІ Варненьчик подарував шляхтичу Яну з Сєнна (Сєнєньському) землі так званого Олеського ключа (в який входили Броди).

З 1511 року населений пункт перебував у власності родини шляхтичів Каменецьких. У 1580 р. власником села Бродів став воєвода руський Станіслав Жолкевський, який купив його в Каменецьких разом з іншими. Між селом Броди (пізніше - Старі Броди) та Лагодовом на т. зв. Острові (пізніше Острівчик), оточеному ставом Копень, за його сприяння було збудовано замок. Новий дідич почав закладати місто, яке назвали Любич — за назвою родинного гербу Жолкевських;[2]

1584 року Броди отримали магдебурзьке право й статус міста. 1586 року мешканці міста отримали від дідича право будуватися біля замку, користуватися «…після потреби з панських наділів: сіножатей, піль, дібров то що.» Нова назва міста не закріпилась - її витіснила популярна назва сусіднього села - Броди.[3] яка 90-их років знову фігурує в документах.

Містом керувала міська рада (один із райців призначався С. Жолкевським, інші — обиралися населенням міста).

1614 року дідич Лукаш Жолкевський видав привілей, яким розширив права міщан.

1629 року місто змінило господаря і стало власністю Станіслава Конєцпольського, який отримав місто частково даром, частково - за 500 тис. злотих разом з іншими поселеннями від Л. Жолкевського, який не мав нащадків. Новий господар міста 1629 видав привілей для міщан, яким підтвердив попередні права, трохи їх розширив. За сприяння дідича король Владислав Ваза 11 березня 1633 видав привілей, яким надав міщанам, цеховикам, торгівцям Бродів права, аналогічні у першорядних: Львові, Кракові, торуні, Любліні.

С. Конєцпольський 16301635 рр.:

« …гарний замок, але збудований людськими руками, ними ж може бути і здобутий  »

.[4]) щодо фортеці, розгнівивши цим С. Конєцпольського.

Броди були збудовані як ідеальне місто-фортеця, де всі вулиці паралельно-перпендикулярні. Для розбудови міста власники запрошували сюди купців різних національностей: в XVII столітті у Бродах, крім українців та поляків, проживали євреї, вірмени, греки та шотландці, про що свідчать записи в актових книгах.

Брідська твердиня постала в західному кінці міста, з протилежного боку її захищали болота й ставки. Вона була яскравим прикладом оборонної споруди раннього бароко. У плані це був п'ятикутник, оточений глибоким земляним ровом. Укріплення складались з 5 бастіонів і куртин з казематами всередині валів, виконаними з цегли та каміння (загалом було 75 казематів). Бастіони простотою своєї будови нагадували аналогічні споруди вже згаданого Підгорецького замку.

В'їжджали до замку через підйомний міст з боку міста. Казарми з боку дитинця мали старанно виконані з каменю фасади. Ритм подвійних пілястр і аркад між ними, вписані в них вікна й оздоблені рустикою портали нагадували італійські зразки. Приміщення в казармах, під хрестовими склепіннями (збереглись до нашого часу) мали анфіладне сполучення (в шестигранних бастіонах склепіння були пальмові). Комендант фортеці жив у дерев'яному будинку на території замку.

Цю ідеальну фортецю протягом 8 тижнів не могли здобути у 1648 році частини війська Богдана Хмельницького під командуванням Данила Нечая, Ступи, які на чолі своїх загонів після битви під Пилявцями обложили місто-фортецю. Повстанцям віддали полонених татар.[5]

Пізніше війська турків і татар обходили її стороною. Онук гетьмана С. Конєцпольського — краківський каштелян Станіслав Ян Конєцпольський — відписав, може, 1682 року Броди сину короля Яна ІІІ Якубу Людвіку Собєському, який у 1704 року продав цю маєтність Юзефу Потоцькому.[6][7]

Фортеця, спустошена російськими військами 1734 року, занепадала; в середині XVIII ст. була перебудована коштом Станіслава Потоцького на пізньобарокову резиденцію. Тоді біля північної куртини з'явився палац (зберігся досі), з боку міста — гарна брама з годинником. 1755 року в палаці відбулося весілля дочки Станіслава Потоцького.

1772 року Броди перейшли під владу Габсбургів1804 року — Австрійська імперія, з 1867 р. Австро-Угорщина).

1812 року любельський староста Вінцентій Потоцький (помер 1825 р., син Станіслава Потоцького від другого шлюбу з Геленою Замойською[8] за наказом австрійського уряду керував розбиранням фортифікацій з боку міста — разом з надбрамною вежею, двома бастіонами і равеліном. Приблизно в 1833 р. Броди купив Ян Казімєж Молодецький; в руках його внучки Ядвіги — дружини Адама Жищевського — палац залишався до 1939 р. Останні власники палацу відбудували його після ушкоджень, завданих російською армією в 1915 та 1920 рр.

У XIX ст. у Бродах бували письменники Оноре Бальзак, Іван Франко, Леся Українка, Михайло Драгоманов, Микола Лєсков[9] та інші.

До початку Першої світової війни у місті базувався штаб і І-ий дивізіон 9-го полку драгунів австро-угорської армії[10] , який вирізнявся найбільшим відсотком українців серед решти драгунських полків[11].

Броди в XX столітті[ред.ред. код]

Площа Ринок в м. Броди у 1914 році.
Міжнародний кордон між Австро-Угорською та Російською імперіями в м. Броди, 1905 рік.

І-а світова війна[ред.ред. код]

З початком Першої світової війни (1914–1918) Броди як прикордонний пункт потрапили в смугу воєнних дій. За час війни фронт тричі переходив місто, внаслідок чого Броди зазнали великих збитків: було зруйновано багато будівель, пошкоджено залізничну колію, знищено ряд промислових підприємств.

Західноукраїнська Народна Республіка[ред.ред. код]

1 листопада 1918 року, як наслідок боротьби українського народу за незалежність, після поразки Австро-Угорщини у І-й світовій війні та розвалу багатонаціональної Габсбурзької монархії у Бродах було встановлено українську владу. При цьому загін під командуванням хорунжого С.Орищина зумів нейтралізувати полк угорської артилерії на залізничній станції в місті.[12]

Для управління Бродами і повітом був створений військовий комісаріат ЗУНР. Першим повітовим комісаром було призначено Северина Левицького, дещо пізніше його замінив Іван Герасимович, а на чолі військової команди міста став надпоручник Ярослав Олексишин. 23 травня 1919 року в результаті наступу польської армії до Бродів увійшли передові частини армії генерала Ю.Галлера. І хоча в результаті Чортківської офензиви Українська Галицька армія 23 червня звільнила Броди, вже на початок липня місто знову захопили поляки.

У місті діяв переповнений сирітський притулок; 28 березня 1919 року його відвідав Головний отаман УНР Симон Петлюра, який виділив для придбання корови, закупівель 10000 гривень.[13]

Перші «совіти»[ред.ред. код]

26 липня 1920 року після трьох днів жорстоких боїв з поляками частини Червоної армії зайняли місто. Радянська влада проіснувала в Бродах лише півтора місяця.

ІІ-га Річ Посполита[ред.ред. код]

18 вересня 1920 року місто знову захопили поляки. Тут встановлюється польська влада з усіма ознаками окупаційного режиму. З путівника, виданого у 1920-х роках:
Броди — повітове місто з населенням у 11,708 осіб. До залізничного вокзалу з міста треба добиратися з кілометр, але охочі можуть взяти дрожки за 1/2 злотого. Готелі: Bristol, Grand, Odessa, Schapiry і Europa, ціна за кімнату — 4 злотих. Ресторани: Маєрановського, Bristol, Grand і Kieppera. Сніданок можна купити у Маха, в «Народній Торгівлі», Іваніцького та Вайссмана.

Другі «совіти»[ред.ред. код]

У вересні 1939 Броди були зайняті Червоною Армією.

Нацистська окупація[ред.ред. код]

Після нападу Німеччини на Радянський Союз з 26 по 29 червня 1941 р. біля Бродів відбулась велика битва між німецькою 1-ю танковою групою та 5-м радянських механізованим корпусом, в ході якої обидві сторони понесли важкі втрати.

Протягом наступних 3-х років під гітлерівсько-німецькою окупацією близько 9000 (передусім єврейських) жителів Бродів було пограбовано, частково використано для примусової праці. З грудня 1942 р. жидів було розміщено в гетто, невелику частину депортовано в табір, інших пізніше вбито.

Під час Другої світової війни Броди були сильно зруйновані, особливо, коли німецькі армії під командуванням фельдмаршала фон Клейста (Група армій «Південь»), разом з Першою українською дивізією зброї СС «Галичина» потрапили у Бродівський котел (липень — серпень 1944 р.). Більша частина бійців дивізії «Галичина» загинула. Майже 2000 будинків були повністю зруйновані, особливо в центрі міста навколо площі.


Докладніше у статті Львівсько-Сандомирська операція
Докладніше у статті Бій під Бродами

Пам'ятки історії та культури[ред.ред. код]

Церква Різдва Пресвятої Богородиці в Бродах
  • Ансамбль Бродівського середмістя — вулиці Золота (частина кам'яниць — 17-18 ст., решта — 19-поч. 20), Майдану Свободи (кін.18-20 ст.), Вірменської, Руської, акад. Щурата та інших. Колись надзвичайно цікавою була площа Ринок із старовинними будинками та дуже своєрідним середринковим кварталом. Останній був здебільшого знищений під час ІІ Світової війни, а більшість вцілілих ринкових кам'яниць перебудовані за радянських часів і втратили будь-який вигляд.
  • Земляний оборонний вал XVII ст.
  • Залишки двох п'ятикутних бастіонів
  • Фортеця (Бродівський замок) (вул. Шкільна)

Довший час замок займала військова частина, що вкрай негативно позначилося на стані пам'ятки. Зараз все стоїть запущене — як старовинні каземати, так і сучасні цементні гаражі на території, вщерть зарослій деревами. Невелика частина казематів належить Бродівському краєзнавчому музеєві і реставрується.

Палац Потоцького в Бродівському замку
  • Палац Потоцьких

Розташований у центрі замкового подвір'я; досить скромна в архітектурному плані двоповерхова споруда з бічними ризалітами. Побудований з цегли, оздоблення виконані з пісковику. Нині в приміщені палацу навчаються 5—7 класи ЗОШ № 3, міститься районний архів та виставкові зали Бродівського історико-краєзнавчого музею.

  • Урочище «Заставки» — місце давньоруського літописного міста (про нього згадує Орест Мацюк).
  • Оборонна церква Богородиці 1600 року --18 ст.

Старий польський путівник згадує, що її пізньобарокові додатки роблять споруду схожою на храм св. Миколая у Львові.

Костьол Воздвиження св. Хреста, Броди, вул. В. Стуса, 9
Адмінбудинок (мур.), Броди, вул. Коцюбинського, 4
  • Будівля української бурси ім. М. Шашкевича поч. XX ст.
  • Бродівський міський цвинтар.
  • «Новий» єврейський цвинтар (XIX — першої пол. XX ст.)

Люди, пов'язані з історією міста[ред.ред. код]

Парламентські посли від Бродів[ред.ред. код]

Почесні громадяни міста[ред.ред. код]

  • Степан Бандера — видатний український політичний і громандський діяч, Голова революційного Проводу ОУН
  • Богдан Романець — архітектор, скульптор, автор кількох пам'ятників у м. Броди;
  • Едуард Малявський (1927–2013) — «Заслужений будівельник України», колишній начальник Бродівського ремонтно-будівельного управління.
  • Ріхард Дімбат (1938–2014) — голова спілки допомоги країнам Східної Європи, мешканець міста Вольфрантсгаузен (округ Штарнберг, земля Баварія, Німеччина)[20];
  • Приймак Ганна — голова правління та директор двох швейних підприємств м. Броди ВАТ «Галант» і СП «Укон», член колегії Бродівської райдержадміністрації, колишній депутат Бродівської районної та міської рад, відома на Брідщині меценатка.
  • Вест Фелікс (1846–1946) — відомий книгар і видавець, громадський та культурний діяч, який жив і працював у м. Броди з 1863 до 1944 рр. Звання почесного громадянина міста Броди отримав у 1838 р. Його іменем названа одна з вулиць міста Броди.

Пам'ятники міста[ред.ред. код]

Меморіальні дошки:[ред.ред. код]

Урочисті дні у Бродах[ред.ред. код]

Міський транспорт[ред.ред. код]

В Бродах працює декілька підприємств, що надають послуги пасажирського та вантажного радіотаксі.

В березні 2008 р. введено в експлуатацію 3 маршрути маршрутного таксі.

Галерея[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Державний комітет статистики України. Чисельність наявного населення України на 1 січня 2011 року, Київ-2011 (doc)
  2. Іван Созанський. С. 2
  3. Іван Созанський. С. 2
  4. І. Львова. «Нема чого нам добра сподіватись від Москви» / Газета «Моя сповідь».— № 1 (25), 2024 р. с. 17
  5. Majewski W. Nieczaj (Neczaj) Daniło h. Pobóg z odmianą (zm. 1651) / Polski Słownik Biograficzny.— Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk: Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1984.— t. XXІІ/4, zeszyt 95.— S. 721. (пол.)
  6. Link-Lenczowski A. Potocki Józef h. Pilawa (1673–1751) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź: Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1983.- Tom XXVIII/1. — Zeszyt 116. — S. 70. (пол.)
  7. Jarosław Poraziński. Sobieski Jakub Ludwik h. Janina (1667–1737) / Polski Słownik Biograficzny.— Warszawa — Kraków: Polska Akademia Nauk, Polska Akademia Umiejętności, 2000.— Tom XXXIХ/4, zeszyt 163. — S. 494. (пол.)
  8. Рotoccy (02) (пол.)
  9. Неймовірні хабарі і побори – за проїзд з Радзивилова в Броди. Унікальні записи http://www.radyvyliv.info/nejmovirni-xabari-i-pobori-za-proїzd-z-radzivilova-v-brodi-unikalni-zapisi.html
  10. Austro-hungarian-army.co.uk — Dragoner-Regimenter 1 — 15 as at February 1914
  11. Common Army Cavalry Regiments as at July 1914
  12. Литвин М., Науменко К. Історія ЗУНР.- Львів: Інститут українознавства НАНУ; видавнича фірма «Олір», 1995.- 368 с., іл. ISBN 5-7707-7867-9 с. 37
  13. Литвин М., Науменко К. Історія ЗУНР… с. 100
  14. Мирослава Керик. ІНВЕНТАР ТА АКТ ОЦІНЕННЯ МАЙНА БРОДІВСЬКОГО ЛИВАРНИКА XVIII СТОЛІТТЯ ІЛЛІ ДУБЛЯНСЬКОГО
  15. І.Чорновол. 199 депутатів Галицького сейму. — Львів: Тріада плюс, 2010.— 228 с.; іл. с. 105–106; 134
  16. І.Чорновол. 199 депутатів Галицького сейму… с. 108/9; 147
  17. І.Чорновол. 199 депутатів Галицького сейму… с.113-114
  18. І.Чорновол. 199 депутатів Галицького сейму. — Львів: Тріада плюс, 2010.— 228 с.; іл. с. 158
  19. І.Чорновол. 199 депутатів Галицького сейму… с.114-115
  20. Звання «Почесний громадянин міста Броди» присвоїли 7 особам. zik.com.ua 29.09.2004

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]