Броди

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Броди
Броди герб.png Brody h.png
Герб Бродів Прапор Бродів
Броди
Броди на мапі району
Броди на мапі району
Основні дані
Країна Україна Україна
Регіон Львівська область Львівська область
Район/міськрада Бродівський район
Код КОАТУУ 4620310100
Засноване 1084
Магдебурзьке право 1584
Статус міста з 1584 року
Населення 23752 (01.01.2011)[1]
Площа 8,67 км²
Густота населення 2739,6 осіб/км²
Поштові індекси 80600
Телефонний код +380-3266
Координати 50°04′41″ пн. ш. 25°09′15″ сх. д. / 50.07806° пн. ш. 25.15417° сх. д. / 50.07806; 25.15417Координати: 50°04′41″ пн. ш. 25°09′15″ сх. д. / 50.07806° пн. ш. 25.15417° сх. д. / 50.07806; 25.15417
Водойма р. Бовдурка (Суховілка)
Міста-побратими Німеччина Вольфратсгаузен
День міста друга неділя вересня
Відстань
Найближча залізнична станція Броди
До обл./респ. центру
 - фізична 100 км
 - залізницею 93 км
 - автошляхами 102 км
Міська влада
Адреса 80600, Львівська обл., Бродівський р-н, м. Броди, пл. Ринок, 20
Веб-сторінка Бродівський районний відділ юстиції
Міський голова Анатолій Белей
Броди (Україна)
Броди
Броди

Броди (Львівська область)
Броди
Броди

Бро́ди — місто, центр однойменного району на північному сході Львівської області.

Географічне розташування і транспортне значення[ред.ред. код]

Місто розташоване в межах Бродівської рівнини, через його південну частину протікає невелика річка Бовдурка (права притока Стиру). Броди лежать на межі Галичини та Волині. До 1918 року в його околицях проходив державний кордон між Австро-Угорщиною та Росією. Таке специфічне розташування Бродів здавна робило місто своєрідною вільною економічною зоною, де бурхливо розвивалася міжнародна торгівля.

Броди. Залізничний вокзал. Серпень 2008 р.

Нині через Броди проходять: Львівська залізнична магістраль (див. Броди (станція)) та автошляхи E40М06.

Тут перетинаються важливі енергопотоки: м. Броди — місце стику нафтопроводів «Дружба» і «Одеса-Броди» (останній планують продовжити до нафтопереробного комбінату в місті Плоцьк (Польща).

Відстані до найближчих обласних центрів:

Історія[ред.ред. код]

В околицях міста зустрічаються археологічні знахідки, датовані кам'яним віком (ХІІ ст. до н. е.). В період Київської Русі на території Старих Бродів існувало поселення, вперше згадане у «Повчанні Володимира Мономаха своїм дітям» (1084). Тут відбулися дві великі зустрічі між київським, на той час чернігівським, князем Володимиром Мономахом та волинським — Ярополком Ізяславичем (1084, 1085).

Вважається, що у 1241 році Броди були знищені татарськими ордами хана Батия, однак безпосередніх доказів (писемних згадок чи археологічних знахідок), котрі підтверджували цей факт немає.

В 1441 році польський король Владислав ІІІ Варненьчик подарував шляхтичу Яну з Сєнна (Сєнєньському) землі так званого Олеського ключа (в який входили Броди).

З 1511 року населений пункт перебував у власності родини шляхтичів Каменецьких. У 1580 р. власником Бродів став воєвода руський Станіслав Жолкевський.

1584 року Броди отримали магдебурзьке право й статус міста. Містом керувала міська рада (один із райців призначався С. Жолкевським, інші — обиралися населенням міста).

У цей період місто називалося Любич — за назвою родинного гербу Жолкевських; назва не прижилася. З 90-их років в документах знову фігурує назва Броди. 1629 року місто змінило господаря і стало власністю Станіслава Конєцпольського, який у 16301635 рр. сприяв перетворенню міських укріплень на потужну цитадель, збудовану за зразками нового на той час голландського фортифікаційного мистецтва. У її проектуванні ймовірно брали участь Ґійом де Боплан та Андреа дель Аква (автори відомого замку в сусідніх Підгірцях). Майбутній Гетьман Богдан Хмельницький від 1633 р. перебував на службі у великого коронного гетьмана Станіслава Конєцпольського, отримав квартиру в Бродах. Під час оглядин новозбудованого бродівського замку в 1633, на які була запрошена місцева шляхта, Хмельницький необачно висловився (

« …гарний замок, але збудований людськими руками, ними ж може бути і здобутий  »

.[2]) щодо фортеці, розгнівивши цим С. Конєцпольського.

Броди були збудовані як ідеальне місто-фортеця, де всі вулиці паралельно-перпендикулярні. Для розбудови міста власники запрошували сюди купців різних національностей: в XVII столітті у Бродах, крім українців та поляків, проживали євреї, вірмени, греки та шотландці, про що свідчать записи в актових книгах.

Брідська твердиня постала в західному кінці міста, з протилежного боку її захищали болота й ставки. Вона була яскравим прикладом оборонної споруди раннього бароко. У плані це був п'ятикутник, оточений глибоким земляним ровом. Укріплення складались з 5 бастіонів і куртин з казематами всередині валів, виконаними з цегли та каміння (загалом було 75 казематів). Бастіони простотою своєї будови нагадували аналогічні споруди вже згаданого Підгорецького замку.

В'їжджали до замку через підйомний міст з боку міста. Казарми з боку дитинця мали старанно виконані з каменю фасади. Ритм подвійних пілястр і аркад між ними, вписані в них вікна й оздоблені рустикою портали нагадували італійські зразки. Приміщення в казармах, під хрестовими склепіннями (збереглись до нашого часу) мали анфіладне сполучення (в шестигранних бастіонах склепіння були пальмові). Комендант фортеці жив у дерев'яному будинку на території замку.

Цю ідеальну фортецю протягом 8 тижнів не могли здобути у 1648 році частини війська Богдана Хмельницького під командуванням Данила Нечая, Ступи, які на чолі своїх загонів після битви під Пилявцями обложили місто-фортецю. Повстанцям віддали полонених татар.[3]

Пізніше війська турків і татар обходили її стороною. Онук гетьмана С. Конєцпольського — краківський каштелян Станіслав Ян Конєцпольський — відписав, може, 1682 року Броди сину короля Яна ІІІ Якубу Людвіку Собєському, який у 1704 року продав цю маєтність Юзефу Потоцькому.[4][5]

Фортеця, спустошена російськими військами 1734 року, занепадала; в середині XVIII ст. була перебудована коштом Станіслава Потоцького на пізньобарокову резиденцію. Тоді біля північної куртини з'явився палац (зберігся досі), з боку міста — гарна брама з годинником. 1755 року в палаці відбулося весілля дочки Станіслава Потоцького.

1772 року Броди перейшли під владу Габсбургів1804 року — Австрійська імперія, з 1867 р. Австро-Угорщина).

1812 року любельський староста Вінцентій Потоцький (помер 1825 р., син Станіслава Потоцького від другого шлюбу з Геленою Замойською[6] за наказом австрійського уряду керував розбиранням фортифікацій з боку міста — разом з надбрамною вежею, двома бастіонами і равеліном. Приблизно в 1833 р. Броди купив Ян Казімєж Молодецький; в руках його внучки Ядвіги — дружини Адама Жищевського — палац залишався до 1939 р. Останні власники палацу відбудували його після ушкоджень, завданих російською армією в 1915 та 1920 рр.

У XIX ст. у Бродах бували письменники Оноре Бальзак, Іван Франко, Леся Українка, Михайло Драгоманов, Микола Лєсков[7] та інші.

До початку Першої світової війни у місті базувався штаб і І-ий дивізіон 9-го полку драгунів австро-угорської армії[8] , який вирізнявся найбільшим відсотком українців серед решти драгунських полків[9].

Броди в XX столітті[ред.ред. код]

Площа Ринок в м. Броди у 1914 році.
Міжнародний кордон між Австро-Угорською та Російською імперіями в м. Броди, 1905 рік.

І-а світова війна[ред.ред. код]

З початком Першої світової війни (1914–1918) Броди як прикордонний пункт потрапили в смугу воєнних дій. За час війни фронт тричі переходив місто, внаслідок чого Броди зазнали великих збитків: було зруйновано багато будівель, пошкоджено залізничну колію, знищено ряд промислових підприємств.

Західноукраїнська Народна Республіка[ред.ред. код]

1 листопада 1918 року, як наслідок боротьби українського народу за незалежність, після поразки Австро-Угорщини у І-й світовій війні та розвалу багатонаціональної Габсбурзької монархії у Бродах було встановлено українську владу. При цьому загін під командуванням хорунжого С.Орищина зумів нейтралізувати полк угорської артилерії на залізничній станції в місті.[10]

Для управління Бродами і повітом був створений військовий комісаріат ЗУНР. Першим повітовим комісаром було призначено Северина Левицького, дещо пізніше його замінив Іван Герасимович, а на чолі військової команди міста став надпоручник Ярослав Олексишин. 23 травня 1919 року в результаті наступу польської армії до Бродів увійшли передові частини армії генерала Ю.Галлера. І хоча в результаті Чортківської офензиви Українська Галицька армія 23 червня звільнила Броди, вже на початок липня місто знову захопили поляки.

У місті діяв переповнений сирітський притулок; 28 березня 1919 року його відвідав Головний отаман УНР Симон Петлюра, який виділив для придбання корови, закупівель 10000 гривень.[11]

Перші «совіти»[ред.ред. код]

26 липня 1920 року після трьох днів жорстоких боїв з поляками частини Червоної армії зайняли місто. Радянська влада проіснувала в Бродах лише півтора місяця.

ІІ-га Річ Посполита[ред.ред. код]

18 вересня 1920 року місто знову захопили поляки. Тут встановлюється польська влада з усіма ознаками окупаційного режиму. З путівника, виданого у 1920-х роках:
Броди — повітове місто з населенням у 11,708 осіб. До залізничного вокзалу з міста треба добиратися з кілометр, але охочі можуть взяти дрожки за 1/2 злотого. Готелі: Bristol, Grand, Odessa, Schapiry і Europa, ціна за кімнату — 4 злотих. Ресторани: Маєрановського, Bristol, Grand і Kieppera. Сніданок можна купити у Маха, в «Народній Торгівлі», Іваніцького та Вайссмана.

Другі «совіти»[ред.ред. код]

У вересні 1939 Броди були зайняті Червоною Армією.

Нацистська окупація[ред.ред. код]

Після нападу Німеччини на Радянський Союз з 26 по 29 червня 1941 р. біля Бродів відбулась велика битва між німецькою 1-ю танковою групою та 5-м радянських механізованим корпусом, в ході якої обидві сторони понесли важкі втрати.

Протягом наступних 3-х років під гітлерівсько-німецькою окупацією близько 9000 (передусім єврейських) жителів Бродів було пограбовано, частково використано для примусової праці. З грудня 1942 р. жидів було розміщено в гетто, невелику частину депортовано в табір, інших пізніше вбито.

Під час Другої світової війни Броди були сильно зруйновані, особливо, коли німецькі армії під командуванням фельдмаршала фон Клейста (Група армій «Південь»), разом з Першою українською дивізією зброї СС «Галичина» потрапили у Бродівський котел (липень — серпень 1944 р.). Більша частина бійців дивізії «Галичина» загинула. Майже 2000 будинків були повністю зруйновані, особливо в центрі міста навколо площі.


Докладніше у статті Львівсько-Сандомирська операція
Докладніше у статті Бій під Бродами

Пам'ятки історії та культури[ред.ред. код]

Церква Різдва Пресвятої Богородиці в Бродах
  • Ансамбль Бродівського середмістя — вулиці Золота (частина кам'яниць — 17-18 ст., решта — 19-поч. 20), Майдану Свободи (кін.18-20 ст.), Вірменської, Руської, акад. Щурата та інших. Колись надзвичайно цікавою була площа Ринок із старовинними будинками та дуже своєрідним середринковим кварталом. Останній був здебільшого знищений під час ІІ Світової війни, а більшість вцілілих ринкових кам'яниць перебудовані за радянських часів і втратили будь-який вигляд.
  • Земляний оборонний вал XVII ст.
  • Залишки двох п'ятикутних бастіонів
  • Фортеця (Бродівський замок) (вул. Шкільна)

Довший час замок займала військова частина, що вкрай негативно позначилося на стані пам'ятки. Зараз все стоїть запущене — як старовинні каземати, так і сучасні цементні гаражі на території, вщерть зарослій деревами. Невелика частина казематів належить Бродівському краєзнавчому музеєві і реставрується.

Палац Потоцького в Бродівському замку
  • Палац Потоцьких

Розташований у центрі замкового подвір'я; досить скромна в архітектурному плані двоповерхова споруда з бічними ризалітами. Побудований з цегли, оздоблення виконані з пісковику. Нині в приміщені палацу навчаються 5—7 класи ЗОШ № 3, міститься районний архів та виставкові зали Бродівського історико-краєзнавчого музею.

  • Урочище «Заставки» — місце давньоруського літописного міста (про нього згадує Орест Мацюк).
  • Оборонна церква Богородиці 1600 року --18 ст.

Старий польський путівник згадує, що її пізньобарокові додатки роблять споруду схожою на храм св. Миколая у Львові.

Костьол Воздвиження св. Хреста, Броди, вул. В. Стуса, 9
Адмінбудинок (мур.), Броди, вул. Коцюбинського, 4
  • Будівля української бурси ім. М. Шашкевича поч. XX ст.
  • Бродівський міський цвинтар.
  • «Новий» єврейський цвинтар (XIX — першої пол. XX ст.)

Люди, пов'язані з історією міста[ред.ред. код]

Парламентські посли від Бродів[ред.ред. код]

Почесні громадяни міста[ред.ред. код]

  • Степан Бандера — видатний український політичний і громандський діяч, Голова революційного Проводу ОУН
  • Богдан Романець — архітектор, скульптор, автор кількох пам'ятників у м. Броди;
  • Едуард Малявський (1927–2013) — «Заслужений будівельник України», колишній начальник Бродівського ремонтно-будівельного управління.
  • Ріхард Дімбат (1938–2014) — голова спілки допомоги країнам Східної Європи, мешканець міста Вольфрантсгаузен (округ Штарнберг, земля Баварія, Німеччина)[18];
  • Приймак Ганна — голова правління та директор двох швейних підприємств м. Броди ВАТ «Галант» і СП «Укон», член колегії Бродівської райдержадміністрації, колишній депутат Бродівської районної та міської рад, відома на Брідщині меценатка.
  • Вест Фелікс (1846–1946) — відомий книгар і видавець, громадський та культурний діяч, який жив і працював у м. Броди з 1863 до 1944 рр. Звання почесного громадянина міста Броди отримав у 1838 р. Його іменем названа одна з вулиць міста Броди.

Пам'ятники міста[ред.ред. код]

Меморіальні дошки:[ред.ред. код]

Урочисті дні у Бродах[ред.ред. код]

Міський транспорт[ред.ред. код]

В Бродах працює декілька підприємств, що надають послуги пасажирського та вантажного радіотаксі.

В березні 2008 р. введено в експлуатацію 3 маршрути маршрутного таксі.

Галерея[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Державний комітет статистики України. Чисельність наявного населення України на 1 січня 2011 року, Київ-2011 (doc)
  2. І. Львова. «Нема чого нам добра сподіватись від Москви» / Газета «Моя сповідь».— № 1 (25), 2024 р. с. 17
  3. Majewski W. Nieczaj (Neczaj) Daniło h. Pobóg z odmianą (zm. 1651) / Polski Słownik Biograficzny.— Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk: Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1984.— t. XXІІ/4, zeszyt 95.— S. 721. (пол.)
  4. Link-Lenczowski A. Potocki Józef h. Pilawa (1673–1751) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź: Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1983.- Tom XXVIII/1. — Zeszyt 116. — S. 70. (пол.)
  5. Jarosław Poraziński. Sobieski Jakub Ludwik h. Janina (1667–1737) / Polski Słownik Biograficzny.— Warszawa — Kraków: Polska Akademia Nauk, Polska Akademia Umiejętności, 2000.— Tom XXXIХ/4, zeszyt 163. — S. 494. (пол.)
  6. Рotoccy (02) (пол.)
  7. Неймовірні хабарі і побори – за проїзд з Радзивилова в Броди. Унікальні записи http://www.radyvyliv.info/nejmovirni-xabari-i-pobori-za-proїzd-z-radzivilova-v-brodi-unikalni-zapisi.html
  8. Austro-hungarian-army.co.uk — Dragoner-Regimenter 1 — 15 as at February 1914
  9. Common Army Cavalry Regiments as at July 1914
  10. Литвин М., Науменко К. Історія ЗУНР.- Львів: Інститут українознавства НАНУ; видавнича фірма «Олір», 1995.- 368 с., іл. ISBN 5-7707-7867-9 с. 37
  11. Литвин М., Науменко К. Історія ЗУНР… с. 100
  12. Мирослава Керик. ІНВЕНТАР ТА АКТ ОЦІНЕННЯ МАЙНА БРОДІВСЬКОГО ЛИВАРНИКА XVIII СТОЛІТТЯ ІЛЛІ ДУБЛЯНСЬКОГО
  13. І.Чорновол. 199 депутатів Галицького сейму. — Львів: Тріада плюс, 2010.— 228 с.; іл. с. 105–106; 134
  14. І.Чорновол. 199 депутатів Галицького сейму… с. 108/9; 147
  15. І.Чорновол. 199 депутатів Галицького сейму… с.113-114
  16. І.Чорновол. 199 депутатів Галицького сейму. — Львів: Тріада плюс, 2010.— 228 с.; іл. с. 158
  17. І.Чорновол. 199 депутатів Галицького сейму… с.114-115
  18. Звання «Почесний громадянин міста Броди» присвоїли 7 особам. zik.com.ua 29.09.2004

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]