Броди

Броди
Герб Бродів Прапор Бродів
Броди на мапі району
Основні дані
Країна	Україна
Регіон	Львівська область
Район/міськрада	Бродівський район
Код КОАТУУ	4620310100
Засноване	1084
Магдебурзьке право	1584
Статус міста	з 1584 року
Населення	▼23752 (01.01.2011)
Площа	8,67 км²
Густота населення	2739,6 осіб/км²
Поштові індекси	80600
Телефонний код	+380-3266
Координати	50°04′41″ пн. ш. 25°09′15″ сх. д.
Водойма	р. Бовдурка (Суховілка)
Міста-побратими	Вольфратсгаузен
День міста	друга неділя вересня
Відстань
Найближча залізнична станція	Броди
До обл./респ. центру
- фізична	100 км
- залізницею	93 км
- автошляхами	102 км
Міська влада
Адреса	80600, Львівська обл., Бродівський р-н, м. Броди, пл. Ринок,20
Веб-сторінка	Офіційний сайт Бродівської РДА
Міський голова	Анатолій Белей
Броди Броди

Бро́ди — районний центр на північному сході Львівської області.

Географічне розташування і транспортне значення

Місто розташоване в межах Бродівської рівнини, через його південну частину протікає невелика річка Бовдурка (права притока Стиру). Броди лежать поблизу межі Галичини та Волині. До 1918 року в його околицях проходив державний кордон між Австро-Угорщиною та Росією. Таке специфічне розташування Бродів здавна робило місто своєрідною вільною економічною зоною, де бурхливо розвивалася міжнародна торгівля.

Броди. Залізничний вокзал. Серпень 2008 р.

Дорожній знак на автошляху E40 під Бродами

Нині через Броди проходять: Львівська залізнична магістраль (див. Броди (станція)) та автошляхи E40М06.

Також тут перетинаються важливі енергопотоки: м. Броди — місце стику нафтопроводів «Дружба» і «Одеса-Броди» (останній планують продовжити до нафтопереробного комбінату в місті Плоцьк (Польща).

Відстані до найближчих обласних центрів:

• Тернопіль — 80 км
• Рівне — 110 км
• Львів — 100 км
• Луцьк — 110 км

Історія

В околицях міста зустрічаються археологічні знахідки, датовані кам'яним віком (ХІІ ст. до н. е.). В період Київської Русі на території Старих Бродів існувало поселення, вперше згадане у «Повчанні Володимира Мономаха своїм дітям» (1084). Тут відбулися дві великі зустрічі між київським, на той час чернігівським, князем Володимиром Мономахом та волинським — Ярополком Ізяславичем (1084, 1085 рр.).

Вважається, що у 1241 році Броди були знищені татарськими ордами хана Батия, однак безпосередніх доказів (писемних згадок чи археологічних знахідок), котрі підтверджували цей факт немає.

В 1441 році польський король подарував Яну з Сени — Сенінському землі так званого Олеського ключа (в який входили Броди). З 1511 року населений пункт перебуває у власності родини Каменецьких. У 1580 р. власником Бродів став Станіслав Жолкевський воєвода Белзький.

1584 року Броди отримали Магдебурзьке право й статус міста. Містом керувала міська рада (один із райців призначався Жолкевським, інші — обиралися населенням міста).

У цей період місто називалося Любич — за назвою родинного гербу Жолкевських. Але ця назва не прижилася. Вже з 90-их років в документах знову фігурує назва Броди. 1629 року місто змінило господаря і стало власністю Станіслава Конєцпольського, який у 1630—1635 рр. перетворив міські укріплення на потужну цитадель, збудовану за зразками нового на той час голландського фортифікаційного мистецтва. У її проектуванні ймовірно брали участь Ґійом де Боплан та Андреа дель Аква (автори відомого замку в сусідніх Підгірцях).

Броди були збудовані як ідеальне місто-фортеця, де всі вулиці паралельно-перпендикулярні. Для розбудови міста власники запрошували сюди купців різних національностей. Так вже у XVII століті у Бродах, крім українців та поляків проживали євреї, вірмени, греки та шотландці, про що свідчать записи в актових книгах.

Брідська твердиня постала в західному кінці міста, з протилежного боку її захищали болота й ставки. Вона була яскравим прикладом оборонної споруди раннього бароко. В плані це був п‘ятикутник, оточений глибоким земляним ровом. Укріплення складались з 5 бастіонів і куртин з казематами всередині валів, виконаними з цегли та каміння (загалом було 75 казематів). Бастіони простотою своєї будови нагадували аналогічні споруди вже згаданого Підгорецького замку.

В'їжджали до замку через підйомний міст з боку міста. Казарми з боку дитинця мали старанно виконані з каменю фасади. Ритм подвійних пілястрів і аркад між ними, вписані в них вікна й оздоблені рустикою портали нагадували італійські зразки. Приміщення в казармах, під хрестовими склепіннями (збереглись до нашого часу) мали анфіладне сполучення (в шестигранних бастіонах склепіння були пальмові). Комендант фортеці жив у дерев'яному будинку на території замку.

Цю ідеальну фортецю протягом 8 тижнів не могли здобути у 1648 році війська Богдана Хмельницького. Пізніше війська турок і татар обходили її стороною. Онук гетьмана Конєцпольського відписав Броди Якубу Собєському (сину короля Яна), який в свою чергу 1704 року продав цю маєтність Потоцьким.

Фортеця, спустошена російськими військами 1734 року, занепадала, і в середині XVIII ст. була перебудована Станіславом Потоцьким на пізньобарокову резиденцію. Тоді біля північної куртини з'явився палац (зберігся досі), а з боку міста — гарна брама з годинником. 1755 року в палаці відбулося весілля дочки Станіслава Потоцького.

1772 року Броди перейшли під владу Габсбургів (з 1804 року — Австрійська імперія).

1812 року Вінцент Потоцький за наказом австрійського уряду розібрав фортифікації з боку міста — разом з надбрамною вежею, двома бастіонами і равеліном. Приблизно в 1833 р. Броди купив Ян Казімір Молодецький; в руках його внучки Ядвіги, дружини Адама Жищевського, палац залишався до 1939 р. Останні власники палацу відбудували його після ушкоджень, завданих російською армією в 1915 та 1920 рр.

У XIX ст. у Бродах бували письменники Оноре Бальзак, Іван Франко, Леся Українка, Михайло Драгоманов та інші.

До початку Першої світової війни у місті базувався штаб і І-ий дивізіон 9-го полку драгунів австро-угорської армії , який вирізнявся найбільшим відсотком українців серед решти драгунських полків.

Броди в ХХ столітті

Площа Ринок в м. Броди у 1914 році.

Міжнародний кордон між Австро-Угорською та Російською імперіями в м. Броди, 1905 рік.

З початком Першої світової війни (1914—1918) Броди як прикордонний пункт потрапили в смугу воєнних дій. За час війни фронт тричі переходив місто, внаслідок чого Броди зазнали великих збитків: було зруйновано багато будівель, пошкоджено залізничну колію, знищено ряд промислових підприємств. 1 листопада 1918 року внаслідок поразки Австро-Угорщини у війні та розвалу багатонаціональної Габсбурзької монархії у Бродах було встановлено українську владу. Для управління Бродами і повітом був створений військовий комісаріат. Першим державним секретарем призначено Северина Левицького, дещо пізніше його замінив староста Іван Герасимович, а на чолі військової команди міста став надпоручник Ярослав Олексишин. 23 травня 1919 року в результаті наступу польської армії до Бродів увійшли передові частини армії генерала Галлера. І хоча в результаті Чортківської офензиви Українська Галицька армія 23 червня звільнила Броди, вже на початок липня місто знову захопили поляки. 26 липня 1920 року після трьох днів жорстоких боїв з поляками частини Червоної армії зайняли місто. Радянська влада проіснувала в Бродах лише півтора місяця. 18 вересня 1920 року місто знову захопили поляки. Тут встановлюється польська влада з усіма ознаками окупаційного режиму.

З путівника, виданого у 1920-х роках:
Броди — повітове місто з населенням у 11,708 осіб. До залізничного вокзалу з міста треба добиратися з кілометр, але бажаючі можуть взяти дрожки за 1/2 злотого. Готелі: Bristol, Grand, Odessa, Schapiry і Europa, ціна за кімнату — 4 злотих. Ресторани: Маєрановського, Bristol, Grand і Kieppera. Сніданок можна купити у Маха, в «Народній Торгівлі», Іваніцького та Вайссмана.

У вересні 1939 Броди були зайняті Червоною Армією. Після нападу Німеччини на Радянський Союз з 26 по 29 червня 1941 біля Бродів відбулась велика битва між німецькою 1-ю танковою групою та 5-м радянських механізованим корпусом, в ході якої обидві сторони понесли важкі втрати.

Протягом наступних трьох років під німецької окупацією близько 9000 (передусім єврейських) жителів Бродів розграбовано, частково використано для примусової праці. З грудня 1942 розміщено в гетто, невелику частину депортовано в табір, і інших пізніше вбито.

Під час Другої світової війни Броди були сильно зруйновані, особливо, коли німецькі армії під командуванням фельдмаршала фон Клейста (Група армій «Південь»), разом з Першою українською дивізією зброї СС «Галичина» потрапили у Бродівський котел (липень-серпень 1944). Більша частина бійців дивізії «Галичина» загинула. Майже 2000 будинків були повністю зруйновані, особливо в центрі міста навколо площі.

Докладніше у статті Львівсько-Сандомирська операція

Докладніше у статті Бій під Бродами

Пам'ятки історії та культури

Церква Різдва Пресвятої Богородиці в Бродах

• Ансамбль Бродівського середмістя -- вулиці Золота (частина кам'яниць - 17-18 ст., решта -- 19-поч. 20), Майдану Свободи (кін.18--20 ст.), Вірменської, Руської, акад. Щурата та інших. Колись надзвичайно цікавою була площа Ринок із старовинними будинками та дуже своєрідним середринковим кварталом. Останній був здебільшого знищений під час ІІ Світової війни, а більшість вцілілих ринкових кам'яниць перебудовані за радянських часів і втратили будь-який вигляд.
• Земляний оборонний вал XVII ст.
• Залишки двох п'ятикутних бастіонів
• Фортеця (Бродівський замок) (вул. Шкільна)

Довший час замок займала військова частина, що вкрай негативно позначилося на стані пам'ятки. Зараз все стоїть запущене — як старовинні каземати, так і сучасні цементні гаражі на території, вщерть зарослій деревами. Невелика частина казематів належить Бродівському краєзнавчому музеєві і реставрується.

Палац Потоцького в Бродівському замку

• Палац Потоцьких

Розташований у центрі замкового подвір'я; досить скромна в архітектурному плані двоповерхова споруда з бічними ризалітами. Побудований з цегли, оздоблення виконані з пісковику. Нині в приміщені палацу навчаються 5—7 класи ЗОШ № 3, міститься районний архів та виставкові зали Бродівського історико-краєзнавчого музею.

• Урочище «Заставки» — місце давньоруського літописного міста (про нього згадує Орест Мацюк).
• Оборонна церква Богородиці 1600 року --18 ст.

Старий польський путівник згадує, що її пізньобарокові додатки роблять споруду схожою на храм св. Миколая у Львові.

• Троїцька церква з дзвінницею (1726)
• Церква св. Юра XVI—XVII століть з високохудожнім іконостасом в стилі рококо
• Парафіяльний костел (1596) в стилі ренесанс
• Руїна Великої Синагоги (1742)
• Гімназія
• Колишній будинок «Сокола»
• Торгово-промислова палата XIX ст.
• Будівля колишнього Празького банку 1911 р.
• Цісарсько-королівське повітове староство (кін. XVIII — поч. ХХ ст.), в стінах якого нині знаходиться Бродівський історико-краєзнавчий музей
• Бродівська ратуша з годинником
• Палац графів Тишкевичів
• Палац В. Шмідта
• Колишні готелі «Брістоль», «Європа» та «Гранд».
• Будинок австрійського повітового суду (нині Бродівський педагогічний коледж імені Маркіяна Шашкевича)
• Будівля української бурси ім. М. Шашкевича поч. ХХ ст.
• Бродівський міський цвинтар.
• «Новий» єврейський цвинтар (XIX — першої пол. ХХ ст.)

Люди, пов'язані з історією міста

• Баллер Адольф (1909—1994) — піаніст;
• Вассиян Юліян (1894—1953) — ідеолог ОУН;
• Вислоцький Олександр (1896—1941) — активний громадський і політичний діяч;
• Гошко Володимир Миколайович(1919—1940) — повітовий провідник ОУН Брідщини;
• Ґошко Микола (1890—1941) — сотник УГА, комендант міст Стрий та Станіславів часів ЗУНР, старшина 3 корпусу Галицької Армії, засуджений більшовиками у просесі 59
• Гродський Семен Іванович (Соломон) (? - 7.10.1692) — український дипломат часів гетьмана Івана Мазепи.
• Деніел Абрагам Яновський — канадський шахіст, міжнародний гросмейстер (з 1964). 8-разовий чемпіон Канади;
• Золлі Ісраель (1881—1956) — з 1939 — головний рабин Риму, у 1945 прийняв католицизм;
• Коженьовський Юзеф (1797—1863) — відомий польський письменник, драматург, педагог;
• Левицький Северин (1890—1962) — визначний український громадський і пластовий діяч;
• Матвіїв Юліан(1912—1953) — учасник національно-визвольних змагань 1930-50-их років, курінний УПА, окружний провідник ОУН Буковини;
• Натансон Амалія (1836—1930) — мати психоаналітика Зигмунда Фрейда, уродженка м. Броди;
• Підгірняк Володимир Петрович (1950 р.н.) — архітектор, лауреат Державної премії в галузі архітектури, член Національної спілки архітекторів України.
• Полтава Петро (1919—1951) — ідеолог ОУН;
• Роздольський Осип (1872—1945) — етнограф, класичний філолог і перекладач;
• Рот Йозеф (1894—1939) — відомий австрійський письменник;
• Селезінка Неоніла (1895—1941) — громадська і культурна діячка Галичини, голова «Союзу Українок», похована у м. Броди на міському цвинтарі;
• Созанський Іван (1881—1911) — історик;
• Тарнавський Мирон (1869—1938) — генерал УГА;
• Труш Іван (1869—1941) — художник;
• Тудор Степан (1892—1941) — письменник;
• Федак Степан (1901—1945) — УСС, вояк УГА та армії УНР, член УВО.Напередодні і вперші дні ІІ світової війни проживав у м. Броди (Великі Фільварки);
• Зафійовський Адріян (1882-1973) - греко-католицький священик, український громадський діяч, катехит шкіл в Бродах

• Федюк Микола (1885—1962) — художник;
• Хронович Володимир (1890—1973) — український письменник і педагог;
• Чобіт Дмитро (1952 р.н.) — історик, краєзнавець;
• Щурат Василь (1871—1948) — український педагог, літературознавець, поет і перекладач;
• Адолф Франтішек (1835—1900) — український педагог, директор гімназії;

Почесні громадяни міста

• Богдан Романець — архітектор;
• Едуард Малявський (1927-2013) - "Заслужений будівельник України", колишній начальник Бродівського ремонтно-будівельного управління.
• Ріхард Дімбат — голова спілки допомоги країнам Східної Європи, мешканець міста Вольфрантсгаузен (округ Штарнберг, земля Баварія, Німеччина);

Пам'ятники міста

• 900-річчя Бродів
• Видатним учням і викладачам Бродівської гімназії
• Жертвам більшовицьких репресій
• І. Я. Франку
• М. С. Шашкевичу
• Т. Г. Шевченку
• О. М. Осадці
• П.Федуну-Полтаві
• М. І. Кутузову

Меморіальні дошки:

• Мирону Тарнавському — генералу УГА (на будівлі Бродівської гімназії ім. І.Труша)
• Івану Трушу — видатному українському художнику (на будівлі Бродівської гімназії ім. І.Труша)
• Олександру Вислоцькому — сотнику Січових Стрільців, видатному громадському і політичному діячу краю (на будинку, в якому той проживав)
• Йозефу Роту — австрійському письменнику (на будівлі Бродівської гімназії, де він навчався);

Урочисті дні у Бродах

• 18 квітня — Міжнародний день пам'яток історії та культури. До цього дня приурочені щорічні краєзнавчі конференції «Брідщина - край на межі Галичини й Волині».
• Свято героїв (найближча неділя до 23 травня) — вшанування полеглих у боротьбі за волю України
• День міста (друга неділя вересня) — святкування річниці Бродів.
• 21 вересня і 27 вересня — храмові свята двох основних церков міста — Різдва Пресвятої Богородиці (УПЦ КП) і Воздвиження Чесного Животворящого Хреста (УГКЦ).
• 14 жовтня — Покрова, свято створення Української Повстанської Армії (УПА).

Міський транспорт

В Бродах працює декілька підприємств, що надають послуги пасажирського та вантажного радіотаксі.

В березні 2008 введено в експлуатацію три маршрути маршрутного таксі.

Галерея

• 

  Адміністративна будівля

• 

  Пам'ятник Тарасу Шевченку

• 

  Педагогічний коледж

• 

  Годинникова вежа

• 

  Палац Потоцьких в Бродівському замку

• 

  Греко-католицька церква Св. Юра в Бродах

• 

  Синагога

• 

  Пам'ятник жертвам більшовицьких репресій. Скульптор Романець Богдан

• 

  Вокзал залізничної станції "Броди"

Джерела

• Використано матеріали зі статті в німецькій Вікіпедії
• Броди. Історичні відомості на www.brody.com.ua
• Знай свій край. Фотоальбоми. Броди

Посилання

• ДЕРЕВЯНА ЦЕРКВА ПРСВ. ТРІЙЦІ 1744
• Офіційний сайт Бродівської районної державної адміністрації
• "Замки та храми України. Броди." - цікава історична мандрівка містом (!)
• Броди у складі Австро-Угорщини: Brody - Броди - בראד
• БРОДІВСЬКА ЗОШ І-ІІІ СТУПЕНІВ №4
• Веб камера що показує центр Бродів
• Броди: Інформаційний сайт міста
• Стаття «Броды» в Електронній Єврейській Енциклопедії (рос.)
• Стаття Brody у Географічному словнику Королівства Польського та інших земель слов'янських, том I (Aa — Dereneczna) з 1880 року (пол.)