Гуменюк Борис Борисович
| Борис Борисович Гуменюк | ||||
|---|---|---|---|---|
 Борис Борисович Гуменюк, 27.08.2015 | ||||
| Псевдонім | позивний «Кармелюк» | |||
| Народився |
30 січня 1965 (59 років) с. Острів, Тернопільський район, Тернопільська область | |||
| Громадянство |
 Україна | |||
| Національність | українець | |||
| Діяльність | поет, прозаїк | |||
| Сфера роботи | література[1], поезія[1], політична діяльність[1] і military commandd[1] | |||
| Мова творів | українська | |||
| Членство | Національна спілка письменників України | |||
| У шлюбі з | Гуменюк Марія Василівна | |||
| Премії | імені Володимира Свідзінського та Бориса Нечерди | |||
|
| ||||
 Гуменюк Борис Борисович у Вікісховищі | ||||
 Висловлювання у Вікіцитатах | ||||
Бори́с Бори́сович Гуменю́к, позивний «Кармелюк» (нар. 30 січня 1965, с. Острів Тернопільського району Тернопільської області) — український поет, прозаїк, військовик. Автор проекту «Українські книги — українським тюрмам», Координатор проекту «Інша література». Член Національної спілки письменників України (з 2006). Заступник командира добровольчого батальйону ОУН (2014 р.) Голова Української Військової Організації (2015 р.)
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився в Острові біля Тернополя. Працював на виробництві в Тернополі. Був членом НРУ, УГС, очолював виконком Тернопільського обласного товариства Меморіал.
Від 1990 р. проживає у Києві.
Був активним учасником Євромайдану. 30 листопада 2013 року був серед тих, хто зібралися на Михайлівській площі в Києві. Наступного дня серед перших був побитий «Беркутом» у Будинку письменників[2] та згодом 19 січня і 18 лютого на вулиці Грушевського.[3]
13 березня 2014 поставив свій підпис під «Заявою від діячів культури України до творчої спільноти світу», у зв'язку із російською агресією в Україні.[4]
22 червня 2014 року приєднався до спецбатальйону МВС України «Азов» та відправився в зону бойових дій на схід України.[5]
З кінця липня 2014 р. — заступник командира батальйону «ОУН», який з 12 серпня дислокується в селищі Піски поблизу Донецька.
1 серпня 2015 року на установчому з'їзді обраний Головою УВО (Українська Військова Організація).
Брав участь у відбитті широкомасштабного вторгнення Росії в Україну, зокрема в обороні Бахмута. З кінця грудня 2022 року вважається зниклим безвісти, ймовірно, потрапив у полон.[6].
Відзнаки[ред. | ред. код]
- Народна Шевченківська премія (Залізний Мамай), 2023[7]
- літературно-мистецька премія Ліги українських меценатів 2014 року імені Володимира Свідзінського та Бориса Нечерди[8]
- медаль святих Кирила і Мефодія
- премія ім. Якова Гальчевського «За подвижництво у державотворенні»
- Золота Фортуна «Людина року 2014»
- медаль «За жертовність і любов до України»
- найкраща книга року на військову тематику
Доробок[ред. | ред. код]
- «Спосіб захисту» (К., 1993),
- «Лук'янівка» (К., 2005)[9],
- «Острів» (2007),
- «Та, що прибула з неба» (2009),
- «Вірші з війни» (2014),
- «Блокпост» (2016),
- «100 новел про війну» (2018).
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г Czech National Authority Database
- ↑ ЯК ПОВІДОМЛЯЄ БОРИС ГУМЕНЮК: БЕРКУТ АТАКУВАВ БУДИНОК ПИСЬМЕННИКІВ | Бандерівець. banderivets.org.ua. Архів оригіналу за 6 березня 2014. Процитовано 25 червня 2014.
- ↑ Киевский писатель ушел на войну с батальоном «Азов». ura-inform.com. Архів оригіналу за 1 липня 2014. Процитовано 25 червня 2014.
- ↑ Заява від діячів культури України до творчої спільноти світу (за підтримки Міністерства культури). Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 25 червня 2014.
- ↑ У лавах батальйону "Азов" воюватиме український письменник. espreso.tv. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 9 березня 2022.
- ↑ https://www.theguardian.com/world/2023/dec/29/golden-age-poetry-flourishes-in-ukraine-but-at-a-terrible-price?CMP=share_btn_fb
- ↑ https://teren.in.ua/news/viyskovomu-z-ternopilshchini-vruchili-premiyu-imeni-tarasa-shevchenka_399508.html
- ↑ Поет Борис Гуменюк став лауреатом літературної премії. Gazeta.ua. 24 лист. 2014 р. Архів оригіналу за 9 березня 2022. Процитовано 9 березня 2022.
- ↑ БОРИС ГУМЕНЮК ПРЕЗЕНТУВАВ СВОЮ КНИГУ "ЛУК'ЯНІВКА". photo.ukrinform.ua.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
Джерела[ред. | ред. код]
- Дем'янова І. Гуменюк Борис Борисович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2010. — Т. 4 : А — Я (додатковий). — С. 174-175. — ISBN 978-966-528-318-8.
- Гугушвілі, Т. Фронтова поезія Бориса Гуменюка / Тамта Гугушвілі // Вільне життя плюс. — 2014. — № 56 (16 лип.). — С. 7 — (Сучасники).
Посилання[ред. | ред. код]
 Зовнішні відеофайли
| |
|---|---|
|
 Звернення бійців батальйону «ОУН» до Президента України на YouTube
|
|
|
На часі — Б. Гуменюк, батальйон ОУН на YouTube
|
|
|
Обличчя війни: Борис Гуменюк про війну (18+) на YouTube
|
|
|
Відверті діалоги — Б. Гуменюк на YouTube // ТОДТРК, 27 листопада 2014
|
|
|
Студія ТВі. Ситуація на сході на YouTube // Телеканал ТВі, 9 лютого 2015
|
|
|
Що робити? — Добровольчі батальйони у зоні АТО на YouTube // ТТБ, 9 березня 2015
|
- Національна спілка письменників України. Письменницький довідник [Архівовано 9 жовтня 2012 у Wayback Machine.]
- Борис Гуменюк: «Почуваюся дітваком, у якого ще все попереду…» // Інша література
- Журі ІІ міжнародного «Конкурсу без кордонів»
- Письменник Борис Гуменюк приєднався до батальйону «Азов» [Архівовано 25 червня 2014 у Wayback Machine.]
- Євген Баран. Література як інша [Архівовано 19 березня 2015 у Wayback Machine.] // ЛітАкцент
- Борис Гуменюк: «Доки не привіз на передову „Вірші з війни“, там не знали, що я письменник» [Архівовано 3 листопада 2014 у Wayback Machine.] // Урядовий кур'єр, 18 жовтня 2014 року
- Борис Гуменюк: «Якщо ми сьогодні підемо з поля бою, то потім туди повернуться наші сини і внуки» [Архівовано 19 грудня 2014 у Wayback Machine.] // Ратуша, 13 листопада 2014
- Борис Гуменюк, поет і воїн: «Мені ніхто не буде розказувати, як я маю боронити Батьківщину» // Погляд, 27 листопада 2014
- Вернуть голландцев из Донбасса // Вернуть голландцев из Донбасса [Архівовано 27 листопада 2016 у Wayback Machine.]