Диборан

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Диборан
Diborane-2D.png
Diborane-3D-balls-A.png
Систематична назва Диборан(6)
Інші назви Бороетан
Ідентифікатори
Номер CAS 19287-45-7
Властивості
Молекулярна формула B2H6
Молярна маса 27,67
Зовнішній вигляд безбарвний газ
Густина 1,131 г/л
Тпл -164,8°C
Ткип -92,5°C
Якщо не зазначено інше, дані приведені для речовин у стандартному стані (за 25 °C, 100 кПа)
Інструкція з використання шаблону
Примітки картки

Дибора́н — найпростіший бороводень складу B2H6, безбарвний газ із неприємним запахом.

Отримання[ред.ред. код]

У промисловості диборан отримують відновленням галогенідів бору:

\mathrm{(C_2H_5)_2BF_3 + 3NaBH_4 \rightarrow 2B_2H_6 + 3NaBF_4 + 4 (C_2H_5)_2O\!}

Для лабораторних цілей використовуються дешевші реагенти:

\mathrm{2NaBH_4 + H_2SO_4 \rightarrow B_2H_6 + Na_2SO_4 + 2H_2\!}

Фізичні властивості[ред.ред. код]

Диборан — безбарвний газ із неприємним запахом, надзвичайно отруйний. Зріджується за температури −164,8 °C.

Хімічні властивості[ред.ред. код]

При контакті з повітрям диборан може самозайматися з великим виділенням тепла:

\mathrm{B_2H_6 + 3O_2 \rightarrow B_2O_3 + 3H_2O\!}

Розчинення у воді дає продуктом борну кислоту:

\mathrm{B_2H_6 + 6H_2O \rightarrow 2H_3BO_3 + 6H_2\!}

Реакція з гідрогалогенідами даю заміщення атомів водню:

\mathrm{B_2H_6 + HCl \rightarrow B_2H_5Cl + H_2\!}
\mathrm{B_2H_5Cl + HCl \rightarrow B_2H_4Cl_2 + H_2\!}

Галогенпохідні диборану легко диспропорціонують, а також виявляють подібність до реакцій галогеналканів (реакція Вюрца)

\mathrm{6B_2H_5Cl \rightarrow 5B_2H_6 + BCl_3\!}
\mathrm{6B_2H_5I + 2Na \rightarrow 5B_4H_{10} + 2NaI\!}

Галогени в невеликих кількостях діють на диборан подібно до галогеноводнів, а при їх надлишку відбувається повне заміщення:

\mathrm{B_2H_6 + 6Cl_2 \rightarrow 2BCl_3 + 6HCl\!}

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Kirk-Othmer Encyclopedia of Chemical Technology (4 ed.). Vol.4: Bearing Materials to Carbon. Wiley(англ.)
  • Lide, D. R., ed. (2005). CRC Handbook of Chemistry and Physics (86th ed.). Boca Raton (FL): CRC Press. p. 4.70. ISBN 0-8493-0486-5.(англ.)
  • Г. Реми. Курс неорганической химии: В 2 т. — М.: Изд. иностр. лит., 1963. — Т.1. — 919 с.(рос.)


Аміак Це незавершена стаття про неорганічну сполуку.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.