Донець Соломія
| Соломія Донець | |
|---|---|
| Померла |
1649 Заслав, Річ Посполита |
| Національність | українка |
| Діяльність | військовослужбовиця |
| Учасник | Битва під Пилявцями і Битва під Заславом 1649 |
| Брати, сестри | Донець Іван Степанович |
Соломія Доне́ць (також Солоха Донцівна, ?—1649) — активна учасниця Визвольної війни українського народу[1]. Учасниця Битви під Пилявцями, та Битви під Заславом. Сестра козацького полковника Івана Донця.
Дані про Соломію суперечні, її вважали за особисту відьму Богдана Хмельницького, що захищала від ворожби гетьмана, та віщувала йому майбутнє. Відомості про неї належать Самуелю Твардовському, та Мартину Кучваревичу.
У 1649 році під час Битви під Заславом її було захоплено у полон, і після тортур страчено.
Родинні зв’язки[ред. | ред. код]
Соломія Донець була сестрою козацького полковника Івана Донця, шурином якого був відомий український та донський козацький отаман Олекса Хромий (Лесько Черкашенин), сам Олексій Хромий був названим братом донського отамана Степана Разіна.
Місце народження Соломії невідомо, але Іван Донець та Олексій Хромий походили з Полтавського козацького полку (перший з Книшівки, другий з Опішні).
Також деякі письменники (такі як Гумілевський Д. Г. (Філарет)) висловлювали думку, що Іван Донець та Григорій Донець могли бути родичами[2].
У літературі[ред. | ред. код]
Соломія Донець стає прообразом для персонажу «відьмі Горпини» з Чортового Яру, роману Генрика Сенкевича «Вогнем і мечем». У однойменній стрічці Єжи Гоффмана «Вогнем і мечем» (1999), роль Горпини виконала Руслана Писанка.
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Крип’якевич І., Гнатевич Б., Стефанів З. та ін. Історія Українського війська/Упорядник Б.З. Якимович —4-те вид. — тип. Львів «Світ» , 1993. — С. 209. — 712 с. — ISBN 5-7707-4256-9
- ↑ Григорій Єрофійович Донець — полковник Харківського та Ізюмського полку, засновник слобідського старшинського роду Донців-Захаржевських. Другу частину прізвища «Захаржевські», було добавлено вже пізніше. Сам Григорій Єрофійович вказувався в XVII сторіччі просто як «Донець».
Джерела та література[ред. | ред. код]
- Ю. А. Мицик. Донець Іван [Архівовано 25 червня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — С. 447. — 518 с. : іл. — ISBN 966-00-0405-2.
- Гумілевський Д. Г. (Філарет) Історико-статистичний опис Харківської єпархії. М., 1857—1859. [Архівовано 7 травня 2012 у Wayback Machine.]
- Крип'якевич І. П., Гнатевич Б. П., Стефанів З. та інші Історія Українського війська. [Архівовано 6 лютого 2015 у Wayback Machine.] /Упорядник Якимович Б. З.—4-те вид., змін. І доп. —Львів: Світ, 1992. — 712 с. — ISBN 5-7773-0148-7 (Львів; 1936; Вінніпег, 1953; Львів, 1992)
- К. Диса. Історія з відьмами. Суди про чари у українських воєводствах Речі Посполитої XVII—XVIII століття. Київ 2008. с. 114—115. ISBN 966-8978-19-6
- Україна під булавою Богдана Хмельницького. Енциклопедія у 3-х томах. — К., 2008. Том 2.