Драчук Петро Степанович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Драчук Петро Степанович
Народився 6 січня 1921(1921-01-06)
Іванківці
Помер 18 травня 1990(1990-05-18) (69 років)
Країна СРСР СРСР
Alma mater Чернівецький медичний інститут
Галузь ортопедія
Вчене звання професор
Науковий ступінь доктор медичних наук
Нагороди
Орден Червоної Зірки Орден Червоної Зірки Орден Вітчизняної війни II ступеня
Медаль «За оборону Кавказу»
Медаль «За оборону Кавказу»
Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
Медаль «За бойові заслуги»
Медаль «За бойові заслуги»
Відмінник охорони здоров'я СРСР
Відмінник охорони здоров'я СРСР

Петро Степанович Драчу́к (нар. 6 січня 1921, Іванківці — пом. 18 травня 1990, Чернівці) — український радянський ортопед-травматолог; член правління Українського товариства ортопедів і травматологів[1]; доктор медичних наук із 1968 року, професор із 1973 року.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 6 січня 1921 року в селі Іванківцях (тепер Бердичівський район Житомирської області, Україна). Брав участь у німецько-радянській війні. Служив в медичній службі[2].

У 1952 році закінчив Чернівецький медичний інститут. Після навчання в 19521954 роках працював головним лікарем кістково-туберкульозного санаторію, а в 19541956 роках — головним лікарем міської лікарні в місті Ірміно[1].

У 19561961 роках працював лікарем; молодшим науковим співробітником; у 19611962 роках — старшим науковим співробітником, керівником клініки кістково-суглобного туберкульозу; у 19621970 роках — керівником клініки ортопедії і травматології для дорослих Науково-дослідного інституту травматології та ортопедії. У 1961 році захистив кандидатську дисертацію на тему «Переломы костей таза без по­вреждения тазовых органов у горняков», у 1968 році — докторську на тему «Повреж­дения костей таза»[1].

З 1970 року працював у Чернівецькому медичному інституті. У 19701986 роках — займав почаду завідувача, у 19861990 роках — професора катедри травматології та ортопедії з курсом військово-польової хірургії.

Помер 18 травня1990 року у Чернівцях.

Наукова діяльність[ред. | ред. код]

Розробляв нові конструкційні полімерні матеріали для потреб травматології та ортопедії. Автор 157 наукових праць. Серед робіт:

  • Полимерный остеосинтез при лечении переломов // ВХ. 1981. № 5 (рос.);
  • О диагностике повреждений менисков коленного сустава // ВХ. 1983. № 7 (рос.);
  • Лечение и исходы неосложненных повреждений позвоночника // Сборник трудов Центрального института травматологии и ортопедии. Москва, 1983 (рос.);
  • Оперативное лечение переломов костей с применением конструкций из полиамида-12 // Тезисы доклада 8-го Всесоюзного симпозиума «Синтетические полимеры медицинского назначения». Київ, 1989 (рос.).

Підготував одного доктора та двох кандидатів наук[1].

Відзнаки[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д е Асоціація випускникиків Буковинського державного медичного університету. Архів оригіналу за 26 лютого 2020. Процитовано 10 грудня 2020.
  2. а б в Пам'ять народу.

Література[ред. | ред. код]