Карта сербохорватських діалетів. Територію поширення екавиці позначено синім.
Е́кавиця, або е́кавська вимова (серб.екавски изговор, екавица, ekavski izgovor, ekavica, хорв.ekavski govor) — один із двох стандартних типів вимови сербохорватська мови, інший — ієкавиця. Притаманний сербській мовній нормі нарівні з ієкавицею,[1][2] а також низці сербохорватських діалектів, головно для північно-східного ареалу штокавського наріччя і для північночакавського діалектного ареалу.[3] Визначальною рисою є вимова голосного е на місці праслов'янського *ě. Крім екавиці та ієкавиці є ще ікавиця, що вважається діалектною; також в штокавському і чакавському наріччях трапляються вимови з незаміненим *ě.
↑Кречмер А. Г., Невекловский Г. Сербохорватский язык (сербский, хорватский, боснийский языки) // Языки мира. Славянские языки. — М.: Academia, 2005. — 62 с. — ISBN 5-87444-216-2.
↑Browne W. Serbo-croat // The Slavonic Languages / Comrie B., Corbett G. — London, New York: Routledge, 1993. — P. 306—387. — ISBN 0-415-04755-2.
↑Lisac J. Hrvatski dijalekti i govori štokavskog narječja i hrvatski govori torlačkog narječja // Hrvatska dijalektologija 1. — Zagreb: Golden marketing — Tehnička knjiga, 2003. — 168 p. — ISBN 953-212-168-4.
.png)