Боснійська мова
| Боснійська Bosanski |
|
|---|---|
| Поширена в: | БіГ (бл. 1,7 млн.), Сербія і Чорногорія (245 тис.), Хорватія(20 тис.), Словенія (31,499 тис.)[1], Республіка Македонія (25 тис.), Косово (20 тис.), інші країни світу (300 тис.) |
| Регіон: | Балкани |
| Носії: | 2,7 млн. |
| Місце: | нижче за соте |
| Класифікація: | Індоєвропейська сім’я Слов’янська група Південнослов’янська підгрупа |
| Офіційний статус | |
| Державна: |  Боснія і Герцеговина |
| Офіційна: |  Чорногоріямова меншостей:  Косово Сербія |
| Коди мови | |
| ISO 639-1 | bs |
| ISO 639-2 | bos |
| SIL | BOS |
Босні́́йська мо́ва (босн. bosanski jezik) — слов'янська мова, належить до групи південних слов'янських мов, мова босняків. Боснійська, хорватська й сербська — державні мови Боснії і Герцеговини. Для письма зазвичай використовується боснійська латиниця, зрідка — кирилиця. Використовувалось арабське письмо.
Відродження мови в 90-і [ред.]
У результаті війни, що тривала на території Боснії та Герцеговини після розпаду СФРЮ, в мультиетнічному суспільстві державотворчу функцію отримують мусульмани — специфічне національне утворення, вперше законодавчо оформлене у Конституції СФРЮ 1974 року. Для потреб нової держави розбудовується своя літературна мова — боснійська, яка повинна відігравати роль об'єднавчого фактора.
Владою республіки проводяться заходи з пропаганди власної державної мови. Інформація про заснування «Матиці боснійської» (відповідно до відомих осередків культурної, просвітницької та наукової діяльності у СРЮ — «Матиця сербська» та в Хорватії — «Матиця хорватська»). Побачив світ підручник «Боснійська мова» автора Сенахіда Халіловича, виданий у місті Сараєві у 1991 році видавництвом «Боснійське коло». В анотації зазначено, що у цій книзі «…говориться про мову, яку давні боснійці, босанці або бошняці називали боснійською або бошнячкою мовою, давши їй своє імення та ім'я своєї країни». Книга містить п'ятнадцять вибраних творів, написаних боснійською мовою, автори яких не тільки фахівці-мовознавці, але й відомі письменники, публіцисти, історики та інші.
Вийшли такі видання як «Граматика боснійської мови» (перевидання підручника 1890 року, Сараєво, 1996 рік), книги «Боснія, боснійство та боснійська мова», «Боснійська мова у 100 запитаннях та 100 відповідях» (автор Джевад Яхич, видавництво «Матиця боснійська», 1999 рік), «Боснійський народ та його мова» (автор Джевад Яхич, видавництво «Лілян», 1999 рік), «Інтерпункція у теорії та практиці боснійської, хорватської та сербської мови» (автор Мустафа Аянович, видавництво «Боснійська книга», 1997 рік) тощо.
Джерела та ресурси інтернету [ред.]
- Досвід утвердження державних мов сербів, хорватів, боснійців та чорногорців на міжнародній арені
- Інформаційний портал боснійської мови й культури(англ.)(нім.)(фр.)(босн.)
Примітки [ред.]
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
 |
Це незавершена стаття з мовознавства. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
