Ельген (селище)
| селище Ельген | |
|---|---|
| рос. Эльген | |
| Країна |  Росія
|
| Суб'єкт Російської Федерації | Магаданська область |
| Муніципальний район | Ягоднинський район |
| Код ЗКАТУ: | 44 222 812 001 |
| Код ЗКТМО: | 44722000141 |
| Основні дані | |
| Населення | 24 особи (2010)[1] |
| Поштовий індекс | 686256 |
| Географічні координати: | 62°47′17″ пн. ш. 150°41′17″ сх. д. / 62.78833333002777550° пн. ш. 150.68833330002777871° сх. д.Координати: 62°47′17″ пн. ш. 150°41′17″ сх. д. / 62.78833333002777550° пн. ш. 150.68833330002777871° сх. д. |
| Часовий пояс | UTC+10 |
| Висота над рівнем моря | 310 м |
| Мапа | |
  Ельген  Ельген | |
|
| |
Ельген (рос. Эльген) — селище в Ягоднинському районі Магаданської області.
Населення — 24 особи (2010)[1].
Географія[ред. | ред. код]
Географічні координати: 62°47' пн. ш. 150°41' сх. д. Часовий пояс — UTC+10.
Відстань до районного центру, селища Ягодне, становить 88 км, а до обласного центру — 611 км[2]. Через селище протікають річки Таскан і Ельген.
Історія[ред. | ред. код]
Назва селища походить від найменування річки, з якут. Элгээн — «озеро подовженої, овальної форми»[3].
Радгосп на місці нинішнього селища був організований наприкінці 1934 року. У квітні 1935 були здані в експлуатацію 2 теплиці (корисна площа 400 м²), у травні 1935 — 160 м² парників. У червні 1935 року пророблені експериментальні посіви різних сільгоспкультур на площі близько 16 га. 1 січня 1935 року радгосп переведений на самостійний баланс[4].
На 25 травня 1952 року в таборі «Ельген» перебували 3370 ув'язнених, з них 3129 жінок. У 1955 році в Ельгенське відділення входили лагпункт «Ельген», «Ізвєстковий», «Молферма» і табвідрядження № 1 «Осінній» із загальною чисельністю в'язнів близько 900 осіб[5].
16 квітня 1957 року Севвостлаг був реорганізований. Ельгенський табір ліквідовано, а в радгоспі «Ельген» залишилися працювати лише вільнонаймані працівники.
У 1960-1980-х роках у радгоспі з'явилася потужна сільгосптехніка, було споруджено низку нових будівель, серед яких школа і дитячий садок. В Ельгені тоді проживало близько 1300 осіб[5].
Виправно-трудовий табір, який знаходився в селищі, детально описаний Євгенією Гінзбург в автобіографічному романі «Крутий маршрут». Вона кілька років працювала в таборі на різних роботах: на лісоповалі, сінокосі, у диткомбінат, на птахофермі і у лікарні. Про Ельген письменниця згадує так:
|
Протягом семи років усе людиноненависницьке, усе сатанинське, усе смертоносне втілювалося для мене в цьому слові — Ельген.
Оригінальний текст (рос.) В течение семи лет все человеконенавистническое, все сатанинское, все смертоносное воплощалось для меня в этом слове — Эльген. |
|
Населення[ред. | ред. код]
За даними перепису населення 2010 року на території села проживало 24 особи. Частка чоловіків у населенні складала 66,7% або 16 осіб, жінок — 33,3% або 8 осіб[1].
Відомі люди[ред. | ред. код]
- Гінзбург Євгенія Соломонівна (1904–1977) — радянська журналістка та мемуаристика, ув'язнена Ельгенського табору, автор мемуарів про своє заслання.
- Воронська Галина Олександрівна (1914–1991) — радянська письменниця, відома під псевдонімом Галина Нурмінен, ув'язнена Ельгенського табору (1937–1944)
- Суровцова Надія Віталіївна (1896–1985) — український громадський діяч і перекладачка, ув'язнена Ельгенського табору.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в Численность и размещение населения Магаданской области — Федеральна служба державної статистики РФ (рос.)
- ↑ Паспорт муниципального образования «Ягоднинский муниципальный район» за 2010–2014 гг. [Архівовано 28 січня 2015 у Wayback Machine.](рос.)
- ↑ Леонтьев В. В., Новикова К. А. Топонимический словарь северо-востока СССР. — Магадан : Магаданское книжное издательство, 1989. — С. 92. — 15 000 прим. — ISBN 5-7581-0044-7.
- ↑ Объяснительная записка к отчету совхоза «Эльген» Северного ГПУ за 1935 год. ГАМО, ф. р-23, оп. 2, бухг., д. 132, л. 7.
- ↑ а б Паникаров И. А. История поселков Центральной Колымы. — Магадан : АО «МАОБТИ», 1995. — С. 39-45.
Посилання[ред. | ред. код]
- 79 років тому (1934) створено радгосп «Ельген», один з найстаріших на Колимі [Архівовано 7 квітня 2014 у Wayback Machine.](рос.)
- Вебсайт Івана Панікарова «Пам'ять Колими» [Архівовано 7 квітня 2014 у Wayback Machine.](рос.)
- Аркуш карти P-56-37,38. Масштаб: 1 : 100 000. (рос.) Зазначити дату випуску/стану місцевості.
)/P56-037,038%20%20%20(без%20%20рамки).jpg){kind=link}
|
Це незавершена стаття з географії Росії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |