Елісео Моуріньйо

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Елісео Моуріньйо
Елісео Моуріньйо
Елісео Моуріньйо
Елісео Моуріньйо у 1951 році
Особисті дані
Народження 3 червня 1927(1927-06-03)
  Буенос-Айрес, Аргентина
Смерть 3 квітня 1961(1961-04-03) (33 роки)
  Лонгаві, Лінарес, VII Регіон Мауле, Чилі
Зріст 168 см
Вага 66 кг
Громадянство Аргентина
Позиція півзахисник
Юнацькі клуби
1941-1947 Аргентина «Банфілд»
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1946–1952 Аргентина «Банфілд» 133 (2)
1953–1960 Аргентина «Бока Хуніорс» 145 (4)
1961 Чилі «Грін Кросс» 0 (0)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
1952–1959 Аргентина Аргентина 21 (0)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

Елісео Моуріньйо (ісп. Eliseo Mouriño, 3 червня 1927, Буенос-Айрес — 3 квітня 1961) — аргентинський футболіст, що грав на позиції півзахисника.

Виступав, зокрема, за клуби «Банфілд» та «Бока Хуніорс», вигравши у складі останнього чемпіонат Аргентини, а також національну збірну Аргентини. У складі збірної — дворазовий переможець чемпіонату Південної Америки та учасник чемпіонату світу. Загинув з більшою частиною гравців клубу «Грін Кросс» у авіакатастрофі в 1961 році[1][2].

Клубна кар'єра[ред. | ред. код]

Народився 3 червня 1927 року в місті Буенос-Айрес. Батько помер, коли йому було 4 роки, і сім'я переїхала до мікрорайону Сан-Крістобаль. Вихованець футбольної школи клубу «Банфілд», в якій перебував з 1941 року.

Дебютував за основну команду 1 червня 1946 року в матчі другого аргентинського дивізіону проти «Уніона» (Санта-Фе). За підсумками того сезону клуб вийшов до вищого дивізіону і весь наступний рік Моуріньйо знову грав у дублі і лише 9 травня 1948 року дебютував у Прімері в матчі проти «Індепендьєнте». З 1949 і до 1952 року був безперечним основним гравцем команди, яка в 1951 році фінішувала на першому місці разом з «Расінгом» (Авельянеда), в результаті чого був призначений «золотий матч», але команда Моуріньйо його програла (0:0, 0:1) і стала лише віце-чемпіоном. Загалом за рідну команду взяв участь у 133 матчах чемпіонату. Згодом в честь визнання значення гравця для «Банфілда» східна трибуна клубного домашнього стадіону «Флоренсіо Сола»[es] була названа на честь футболіста.

Елісео Моуріньйо під час виступів за «Бока Хуніорс».

Еміліо Бальдонедо[en], який був головним тренером «Банфілда», у 1951 році очолив «Бока Хуніорс», і з самого початку запропонував Моуріньйо перейти до його команди. Загалом «Бока» намагалась викупити гравця у «Банфілда» сім разів, і 1953 року Елісео таки перейшов до аргентинського гранда, утворивши міцний півзахист із Ломбардо та Пессією. Він був ключовою фігурою в чемпіонстві, здобутому «Бокою» в 1954 році, після 9 років перерви.

Моуріньйо грав до «Бока Хуніорс» до 1960 року, після чого в 1961 році переїхав до Чилі, ставши гравцем клубу «Грін Кросс». Перехід виявився фатальним для гравця, оскільки незабаром після переходу 3 квітня 1961 року[3] він разом із 7 іншими гравцями з команди повертався додому після програного матчу на Кубок Чилі проти «Осорно» (0:1) і вильоту з турніру, літак врізався у гору поблизу Лінареса і всі особи на борту, в тому числі і Моуріньйо загинули[4]. Через важкодоступність місця катастрофи, лише у лютому 2015 року були знайдені залишки літака[5] на висоті 3200 метров на склоні гори Ла-Готера — майже в двох десятках кілометрів на північ від офіційного місця падіння[6][7].

Елісео Моуріньйо (праворуч) і перуанець Оскар Гомес Санчес на чемпіонаті Південної Америки в Аргентині 1959 року.

Виступи за збірну[ред. | ред. код]

1952 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Аргентини.

У складі збірної був учасником Чемпіонату Південної Америки 1955 року у Чилі, здобувши того року титул континентального чемпіона. Моуріньйо зіграв три ігри — проти Парагваю, Еквадору та Перу[8]. Наступного року на чемпіонаті Південної Америки 1956 року в Уругваї, на якому команда здобула бронзові нагороди, Моуріньйо вже зіграв у всіх п'яти матчах — проти Перу, Чилі, Парагваю, Бразилії та Уругваю.

Згодом поїхав з командою і на чемпіонат світу 1958 року у Швеції[9], втім там на поле так і не вийшов, а команда не подолала груповий етап[10].

Наступного року відбулось одразу два чемпіонати Південної Америки, спочатку березні-квітні 1959 року в Аргентині, де Моуріньо відіграв чотири гри — проти Перу, Чилі, Уругваю та Бразилії та вдруге у кар'єрі здобув титул континентального чемпіона[11], а потім і у грудні 1959 року в Еквадорі, де зіграв у трьох матчах — проти Парагваю, Еквадору та Бразилії і разом з командою здобув «срібло».

Всього протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 8 років, провів у її формі 21 матч.

Титули і досягнення[ред. | ред. код]

«Бока Хуніорс»: 1954

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Cuando cayeron "los más fuertes" - DEPORTES - nacion.com. Архів оригіналу за 14 липня 2014. Процитовано 12 липня 2014.
  2. ↑ ACCIDENTE AEREO DEL EQUIPO DE FUTBOL GREEN CROSS DE TEMUCO, LONGAVI, 3 DE ABRIL DE 1961. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 14 серпня 2020.
  3. ↑ ELISEO VICTOR MOURIÑO. Gustavo Santillán. soydebanfield.com.ar. Архів оригіналу за 27 November 2010. Процитовано 16 жовтня 2010.
  4. ↑ [недоступне посилання Mouriño, un héroe trágico — El Gráfico]
  5. ↑ Expedición encuentra restos del avión en que iba equipo de Green Cross. Архів оригіналу за 25 грудня 2020. Процитовано 14 серпня 2020.
  6. ↑ Un alivio que tardó 54 años en llegar (ісп.). La Tercera. 7 лютого 2015. Архів оригіналу за 9 липня 2018. Процитовано 29 травня 2018.
  7. ↑ Avión chileno siniestrado reaparece 53 años después en Los Andes (ісп.). El Universo. 9 лютого 2015. Архів оригіналу за 8 липня 2018. Процитовано 29 травня 2018.
  8. ↑ Southamerican Championship 1955. RSSSF. Архів оригіналу за 23 серпня 2019. Процитовано 16 жовтня 2010.
  9. ↑ RSSSF – reprezentacja Argentyny w finałach mistrzostw świata. Архів оригіналу за 8 лютого 2011. Процитовано 14 серпня 2020.
  10. ↑ Player Profile for Eliseo Mourino in the Soccer World Cups. Архів оригіналу за 24 вересня 2014. Процитовано 14 серпня 2020.
  11. ↑ Southamerican Championship 1959. RSSSF. Архів оригіналу за 24 вересня 2018. Процитовано 16 жовтня 2010.

Посилання[ред. | ред. код]

1 Каррісо (в) • 2 Дельяча • 3 Вайро • 4 Ломбардо • 5 Россі • 6 Варакка • 7 Корбатта • 8 Прадо • 9 Менендес • 10 Рохас • 11 Лабруна • 12 Мусімессі (в) • 13 Перес • 14 Едвардс • 15 Асеведо • 16 Моуріньйо • 17 Рамос Дельґадо • 18 Боджо • 19 Авіо • 20 Інфанте • 21 Санфіліппо • 22 Крус • Тренер: Гільєрмо Стабіле
Аргентина
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Елісео_Моуріньйо&oldid=39211817