Хуліо Мусімессі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Хуліо Мусімессі
Хуліо Мусімессі
Хуліо Мусімессі
Хуліо Мусімессі у 1953 році
Особисті дані
Народження 9 липня 1923(1923-07-09)
  Ресістенсія, Аргентина
Смерть 27 серпня 1996(1996-08-27) (73 роки)
  Морон, Аргентина
Громадянство  Аргентина
Позиція воротар
Юнацькі клуби
?-1943
1943-1944 		Аргентина «Бока Унідос»
Аргентина «Ньюеллс Олд Бойз»
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1944–1952 Аргентина «Ньюеллс Олд Бойз» 189 (-307)
1953–1959 Аргентина «Бока Хуніорс» 155 (-177)
1960–1961 Чилі «Грін Кросс»  ? (?)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
1952–1958 Аргентина Аргентина 14 (-11)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

Хуліо Мусімессі (ісп. Julio Musimessi, 9 липня 1923, Ресістенсія — 27 серпня 1996, Морон) — аргентинський футболіст, що грав на позиції воротаря.

Перший воротар в аргентинському футболі, який почав виступати без наколінників[1]. Другою особливістю були гетри, недбало опущені над взуттям. Він був одним з голкіперів, який не читав гру і не міг передбачити, що станеться. Він компенсував це своїми дивовижними рефлексами, часто відбиваючи м'ячі навіть з відстані 3 метри. Він був улюбленцем фанатів, бо ніколи не шкодував себе і боровся за кожен, навіть безнадійний м'яч із відданістю[2]. Паралельно з футболом він присвятив себе співу, маючи власну передачу на радіо[3], за що отримав прізвисько El Arquero Cantor (ісп. Співаючий воротар)[4]. Компакт-диск із його піснями був присвячений шанувальникам «Бока Хуніорс». Після своєї кар'єри він заснував бар в Мороні.

Виступав, зокрема, за клуби «Ньюеллс Олд Бойз» та «Бока Хуніорс», ставши чемпіоном Аргентини, а також національну збірну Аргентини. У складі збірної — переможець чемпіонату Південної Америки та учасник чемпіонату світу. Був одним з найкращих воротарів аргентинського футболу 1950-х років.

Клубна кар'єра[ред. | ред. код]

Народився 9 липня 1923 року в місті Ресістенсія. Спочатку він грав у баскетбол[5]. Одного разу його друзі-футболісти, які знали вміння Мусімессі ловити м'яч, запросили його пограти у футбол: їм був потрібен воротар через травму основного голкіпера їх команди[5]. Поступово Мусімессі кинув баскетбол і став займатися виключно футболом. Його першою командою став клуб «Бока Унідос» з Коррієнтеса[5].

Хуліо Мусімессі у воротах «Бока Хуніорс». 1957 рік.

В 1943 році 19-річний Мусімессі перейшов в клуб «Ньюеллс Олд Бойз»[6], але в офіційній грі Мусімессі дебютував тільки в 1950 році[7]. Всього за клуб він зіграв 183 матч.

У 1953 році він перейшов в клуб «Бока Хуніорс» разом з партнерами по «Ньюеллс», Хуаном Карлосом Кольманом і Франсіско Ломбардо[8]. Він дебютував у складі команди 5 квітня 1953 року в матчі з клубом «Росаріо Сентраль», який завершився внічию 0:0[9]. З «Бокою» він у 1954 році виграв чемпіонат Аргентини[9], перший для клубу за 10 років[1]. Мусімессі виступав у «Боці» протягом 6 років, зігравши в 155 матчах.

Завершив ігрову кар'єру у чилійській команді «Грін Кросс», за яку виступав протягом 1960—1961 років.

Виступи за збірну[ред. | ред. код]

1952 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Аргентини. Його дебютною грою став матч проти Іспанії в Мадриді. Після гри Сантьяго Бернабеу запросив його в свій клуб, «Реал Мадрид», проте керівники «Боки Хуніорс» сказали йому, що він справжній «бокіненсе», і Мусімессі, не тільки воротар, але і вболівальник клубу, вирішив залишитися в команді[5].

У складі збірної був учасником чемпіонату Південної Америки 1955 року у Чилі[10], здобувши того року титул континентального чемпіона, провівши 4 гри. В матчі проти Уругваю, він на 82-й хвилині відбив пенальті від Оскара Мігеса[11].

На наступному чемпіонаті Південної Америки 1956 року в Уругваї Мусімессі провів всі 5 матчів і пропустив 3 м'ячі[12], а його команда здобула бронзові нагороди.

Згодом Мусімессі поїхав на чемпіонат світу 1958 року у Швеції[13], проте там не зіграв жодного матчу, оскільки головним воротарем команди був Амадео Каррісо.

Всього протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 7 років, провів у її формі 14 матчів[14], пропустивши 11 голів[15].

Особисте життя[ред. | ред. код]

Хуліо Мусімессі на сцені. 1956 рік.

Одночасно з футболом Мусімессі був співаком, виступаючи на відкритих концертах і радіо LR2. Пізніше він випустив альбом зі своїми піснями. Найбільш відомою його композицією стала пісня «Viva voca». За це Хуліо Еліас отримав прізвисько «Співаючий голкіпер»[9].

Після завершення кар'єри Мусімессі відкрив закусочну в місті Морон. У 1986 році, коли він ввечері закривав свій заклад, група молоді, яку не пустили в заклад, відкрила по ньому вогонь з вогнепальної зброї, в результаті Мусімессі отримав два поранення. Він провів кілька днів у комі. Незважаючи на це, Мусімессі вдалося відновитись У лікарні його регулярно відвідували футбольні діячі, серед яких Амадео Каррісо, один з найкращих воротарів в історії Аргентини[5].

27 серпня 1996 року Мусімессі помер в санаторії Агуеро де Морон, куди був направлений через крововилив в мозок[5]. Він був похований на місцевому цвинтарі, а у вересні 2006 року[16] його останки перенесли в спеціальний сектор на цвинтарі Парк Іраола, де ховають відомих гравців «Боки Хуніорс»[17].

Титули і досягнення[ред. | ред. код]

«Бока Хуніорс»: 1954
Аргентина: 1955
Аргентина: 1956

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б Al rescate de pequeñas biografías de personajes olvidados[недоступне посилання з Вересень 2019]
  2. ↑ Andrzej Gowarzewski, Encyklopedia piłkarska FUJI (Tom 13): Copa America, Wydawnictwo GiA, Katowice 1995, ISBN 83-902751-2-0, str. 101
  3. ↑ Canciones de Mi Viejo Pueblo [Архівовано 2008-02-26 у Wayback Machine.] (ісп.)
  4. ↑ Canciones de mi Viejo Pueblo: JULIO ELIAS MUSIMESSI. web.archive.org. Процитовано 24 листопада 2017.
  5. ↑ а б в г д е Murió Musimessi, el arquero cantor. Архів оригіналу за 21 вересня 2007. Процитовано 14 серпня 2020.
  6. ↑ Boca juniors en el recuerdo[недоступне посилання з Жовтень 2018]
  7. ↑ Стаття на informexeneize.com.ar. Архів оригіналу за 27 вересня 2010. Процитовано 7 січня 2010.
  8. ↑ Профіль на estoesboca.com.ar. Архів оригіналу за 16 березня 2011. Процитовано 7 січня 2010.
  9. ↑ а б в Профіль на bocampeonweb.com.ar. Архів оригіналу за 27 квітня 2009. Процитовано 7 січня 2010.
  10. ↑ RSSSF — reprezentacja Argentyny w turniejach Copa América. Архів оригіналу за 11 липня 2017. Процитовано 14 серпня 2020.
  11. ↑ Southamerican Championship 1955. Архів оригіналу за 23 серпня 2019. Процитовано 14 серпня 2020.
  12. ↑ Southamerican Championship 1956. Архів оригіналу за 1 березня 2021. Процитовано 14 серпня 2020.
  13. ↑ RSSSF — reprezentacja Argentyny w finałach mistrzostw świata. Архів оригіналу за 8 лютого 2011. Процитовано 14 серпня 2020.
  14. ↑ Профіль на bdfa.com.ar. Архів оригіналу за 8 вересня 2012. Процитовано 14 серпня 2020.
  15. ↑ Ídolos: Julio Elías Musimessi. Архів оригіналу за 10 березня 2016. Процитовано 7 січня 2010.
  16. ↑ Musimessi, el guarvallas cantor. Архів оригіналу за 6 березня 2016. Процитовано 7 січня 2010.
  17. ↑ Inauguraron el cementerio de Boca

Посилання[ред. | ред. код]

1 Каррісо (в) • 2 Дельяча • 3 Вайро • 4 Ломбардо • 5 Россі • 6 Варакка • 7 Корбатта • 8 Прадо • 9 Менендес • 10 Рохас • 11 Лабруна • 12 Мусімессі (в) • 13 Перес • 14 Едвардс • 15 Асеведо • 16 Моуріньйо • 17 Рамос Дельґадо • 18 Боджо • 19 Авіо • 20 Інфанте • 21 Санфіліппо • 22 Крус • Тренер: Гільєрмо Стабіле
Аргентина
Перегляд цього шаблону
  Генеалогія та некрополістика
Спорт
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Хуліо_Мусімессі&oldid=36295872