Емболія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Емболія - гостра закупорка судини з порушенням кровопостачання тканини або органу внаслідок перенесення потоком крові різних субстратів (емболів), які не зустрічаються в нормі. Частіше відзначається тромбоемболія, яка зазвичай виникає при венозному тромбозі. Відірвавшись частина тромбу (головним чином з вен нижньої кінцівки, таза) несеться через праву половину серця в легеневі судини. Залежно від калібру обтурованої судини і місцевих умов кровообігу можливе формування інфаркту легені, а при закупорці легеневого стовбура або головних легеневих артерій швидко (через декілька хвилин) настає смерть (див. Тромбоемболія легеневих артерій).

Види емболії[ред.ред. код]

  • бактеріальна
  • жирова
  • медикаментозна
  • повітряна
  • газова
  • тканинна (клітинна)
  • тромбоемболія
  • мікотична
  • парадоксальна
  • ретроградна

Розрізняють емболію судин малого та великого кола кровообігу.

Причини емболії[ред.ред. код]

Кров'яні згустки (до тих пір, поки вони не відірвалися від стінок кровоносних судин і не рухаються з потоком крові, називаються тромбами) закупорюють артерію. Відірвані ділянки тромбу називаються емболами. Найчастіше зустрічається емболія легенів, при якій переносимий з током крові ембол застряє в легеневій артерії. Емболіл, що застряг в інший артерії, викликає системну емболію. У такому випадку джерелом утворення емболів зазвичай є згусток крові всередині серця, який часто утворюється після перенесеного інфаркту міокарда. Ризику виникнення емболії найчастіше піддаються жінки, які вживають гормональні контрацептивні пігулки, а також жінки, що палять. У курців нерідко відбувається закупорка вен нижніх кінцівок.

Симптоми емболії[ред.ред. код]

  • Емболія легень: задишка, серцебиття, болі в грудях, непритомність.
  • Емболія артерій нижніх кінцівок: біль в ураженій нижній кінцівці, непритомність, порушення чутливості, паралічі і похолодання кінцівок.

Клінічні прояви емболії[ред.ред. код]

Клінічні прояви емболії залежать від місця застрявання ембола. Утворенню тромбів сприяє пошкодження судинної стінки (атеросклероз, септичне ураження клапанів серця), уповільнення кровотоку і зміни в системі згортання крові.

Діагностика емболії[ред.ред. код]

Діагноз емболії магістральних артерій зазвичай ставиться на підставі даних фізикальних методів. З додаткових методів дослідження можна вказати на ультразвукові, радіоізотопну і рентгенконтрастну ангіографію. При цьому основна мета їх застосування полягає в тому, щоб встановити прохідність артерій, розташованих дистальніше оклюзії. Слід зазначити, що за спазму як магістральних, так і колатеральних судин, інформативність цих методів різко знижується.

Допомога при емболії[ред.ред. код]

Перш за все, в цілях профілактики емболії, необхідно відмовитися від куріння. Також слід позбутися від надмірної ваги, більше рухатися і правильно харчуватися. Детальну інформацію про рекомендовані засоби профілактики емболії можна отримати у сімейного лікаря. Існує багато клінічних форм емболії, тому універсальної поради немає. З метою профілактики емболії лікар проводить певні дослідження: вимірює кров'яний тиск, визначає вміст глюкози і ліпідів (жирів) у крові. Крім того, регулярно виконує електрокардіограму (ЕКГ).

Лікування.[ред.ред. код]

Зняття болю досягається введенням наркотиків або анальгетиків. Важливим моментом є введення антикоагулянтів для запобігання продовженого тромбозу. При необхідності призначаються кардіотонічні засоби.Основним методом лікування емболії аорти та периферичних артерій повинен бути хірургічний, спрямований на відновлення кровотоку.

Протипоказання до операції[ред.ред. код]

До протипоказань до операції відносяться:

  1. агональний стан хворого,
  2. гангрена кінцівки.

Відносними протипоказаннями є:

  1. ішемія напруги або важкі супутні захворювання,
  2. при емболії кінцевих відділів верхньої або нижньої кінцівки,
  3. при емболії верхньої кінцівки з відносною компенсацією кровообігу і важким загальним станом.

Хірургічне лікування[ред.ред. код]

Операцією вибору є емболектомія. Найкращі результати виходять в ранні терміни (6-8 годин) після розвитку емболії. Це пояснюється термінами толерантності тканин до ішемії, яка для кінцівок знаходиться в цих межах. При більш пізніх строках можливий розвиток необоротних тканинних змін. Однак самі по собі терміни не визначають показання до операції. Надійним орієнтиром служить тяжкість ішемії кінцівки, яка залежить від декількох факторів:

  1. рівня оклюзії,
  2. розмірів продовженого тромбу,
  3. стану предсформованих колатералей,
  4. центральної гемодинаміки.

Таким чином, емболектомія може бути успішно виконана навіть через кілька кілька діб, якщо кінцівка залишається ще життєздатною. У тактичному відношенні потрібна невідкладна операція (протягом 12 годин з моменту надходження пацієнта) при ішемії 2-3 ступеня.


Джерела[ред.ред. код]