Ернст Канторович
| Ернст Канторович | |
|---|---|
| нім. Ernst Kantorowicz | |
 | |
| Ім'я при народженні | нім. Ernst Hartwig Kantorowicz |
| Народився |
3 травня 1895 Познань |
| Помер |
9 вересня 1963 (68 років) Принстон |
| Країна |
 США |
| Діяльність | медієвіст, історик, викладач університету, мистецтвознавець |
| Alma mater |
HU Berlin Гайдельберзький університет Рупрехта-Карла Мюнхенський університет Людвіга-Максиміліана |
| Галузь | історія Середньовіччя |
| Заклад |
Франкфуртський університет Гайдельберзький університет Рупрехта-Карла Університет Каліфорнії (Берклі) Інститут перспективних досліджень[1] |
| Вчителі | Alfred von Domaszewskid |
| Членство |
Американська академія мистецтв і наук Американська академія медієвістики[2] |
| Війна | Перша світова війна |
| Відомий завдяки: | «Два тіла короля» (1957) |
| Брати, сестри | Sophie Salzd[3] |
| Нагороди | |
 Ернст Канторович у Вікісховищі | |
Ернст Канторо́вич (нім. Ernst Hartwig Kantorowicz , 3 травня 1895 , Познань — 9 вересня 1963 , Принстон) — німецький і американський історик-медієвіст, представник інтелектуальної історії.
Біографія[ред. | ред. код]
Народився в Східній Пруссії, в асимільованій і заможній єврейській сім'ї. Його двоюрідна сестра була подругою Георга Зіммеля і перекладачкою праць Анрі Бергсона. Брав участь у Першій світовій війні, служив у кавалерії. Після війни деякий час був членом Фрайкор, брав участь у придушенні Спартаківського повстання. З 1918 року вивчав філософію в Берлінському університеті. 1920 року перейшов на історичний факультет Гайдельберзького університету, закінчив його в 1921 році. У 1922—1930 роках працював приват-доцентом. Входив до найближчого кола поета-символіста Стефана Георге. Неоромантичні погляди та літературні уподобання гуртка вплинули на першу друковану працю Канторовича — біографію імператора Фрідріха II. Очолив кафедру у Франкфуртському університеті (1930 — 1934), але відмовився присягати на вірність нацистській владі, був звільнений. 1938 року переїхав до Оксфорду, де раніше був гостьовим професором, потім в Каліфорнійський університет в Берклі (1939). З 1945 року — громадянин США. Дотримувався консервативних поглядів, але в 1949 році, на хвилі маккартизму, знову відмовився присягати щодо своєї ідеологічної лояльності. У 1951 році, за підтримки Роберта Оппенгеймера, перейшов до Інституту фундаментальних досліджень у Принстоні, де й працював до кінця життя.
Наукові інтереси й головна книга[ред. | ред. код]
Найвідоміша праця Канторовича — монографія з політичної теології Середньовіччя «Два тіла короля» (1957), яка спочатку пройшла непоміченою, а в 1990-ті роки викликала гарячі суперечки й мала значний вплив на гуманітарні та соціальні науки у США та Європі. Головним опонентом Канторовича був американський історик-медієвіст Норман Кантор, який бачив в історичному підході Канторовича відгомони німецького націоналізму. Увага до символічних форм і церемоніальних аспектів історичного минулого походить від ідей Ернста Кассірера та зближує Канторовича з Ервіном Панофскі (всі троє були в різні роки пов'язані з Принстоном).
Публікації[ред. | ред. код]
- Король Фрідріх II / Kaiser Friedrich der Zweite (1927)
- Повернення вченого анахорезу в Середньовіччі / Die Wiederkehr gelehrter Anachorese im Mittelalter (1937)
- Laudes Regiae. A Study in Liturgical Acclamations and Medieval Ruler Workship (1946, в співавторстві)
- Два тіла короля: вивчення середньовічної політичної теології / The King's Two Bodies: A Study in Mediaeval Political Theology (1957)
- Вибрані твори / Selected Studies (1965)
- Боги в одностроях. Дослідження розвитку європейського поняття короля / Götter in Uniform. Studien zur Entwicklung des abendländischen Königtums (1998)
Література[ред. | ред. код]
- Evans A.R. On four modern humanists: Hofmannsthal, Gundolf, Curtius, Kantorowicz. Princeton: Princeton UP, 1970
- Grünewald E. Ernst Kantorowicz und Stefan George. Wiesbaden: F. Steiner, 1982
- Boureau A. Histoires d'un historien: Kantorowicz. Paris: Gallimard, 1990 (нім пер. — 1992, англ. пер. — 2001)
- Cantor N.F. Inventing the Middle Ages: The Lives, Works and Ideas of the Great Medievalists of the Twentieth Century. New York: W. Morrow, 1991
- Geschichtskörper. Zur Aktualität von Ernst H. Kantorowicz/ Wolfgang Ernst, Cornelia Vissmann (Hrsg.). München: Fink, 1997
- Ernst Kantorowicz (1895—1963): soziales Milieu und wissenschaftliche Relevanz/ Jerzy Strzelczyk, Hrsg. Poznań: Instytut historii UAM, 2000
- Oexle O.G. L'Historisme en débat. De Nietzsche à Kantorowicz. Paris: Aubier, 2001
- Picht B. Erzwungener Ausweg: Hermann Broch, Erwin Panofsky und Ernst Kantorowicz im Princetoner Exil. Darmstadt: Wissenschaftliche Buchgesellschaft, 2008
Посилання[ред. | ред. код]
- Сторінка про Канторовича
- Сторінка про Канторовича
- На захист Канторовича, 1992
- Документи про відмову Канторовича від присяги в Каліфорнійському університеті [Архівовано 31 липня 2009 у Wayback Machine.]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ https://www.ias.edu/scholars/ernst-h-kantorowicz
- ↑ https://www.medievalacademy.org/page/CompleteFellows
- ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #118559826 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- Народились 3 травня
- Народились 1895
- Померли 9 вересня
- Померли 1963
- Випускники Берлінського університету
- Випускники Гайдельберзького університету
- Випускники Мюнхенського університету
- Науковці Франкфуртського університету
- Науковці Гайдельберзького університету
- Науковці Університету Каліфорнії у Берклі
- Члени Американської академії мистецтв і наук
- Члени Американської академії медієвістики
- Німецькі історики
- Історики США
- Уродженці Познані
- Медієвісти