Ернст Канторович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ернст Канторович
Народився 3 травня 1895(1895-05-03)
Познань
Помер 9 вересня 1963(1963-09-09) (68 років)
Прінстон
Громадянство США США
Галузь наукових інтересів історія Середньовіччя
Відомий завдяки: «Два тіла короля» (1957)

Ернст Канторо́вич (нім. Ernst Hartwig Kantorowicz , 3 травня 1895 , Познань — 9 вересня 1963 , Прінстон) — німецький і американський історик-медієвіст, представник інтелектуальної історії.

Біографія[ред.ред. код]

Прінстонський Інститут фундаментальних досліджень

Народився в Східній Пруссії, в асимільованій і заможній єврейській сім'ї. Його двоюрідна сестра була подругою Георга Зіммеля і перекладачкою праць Анрі Бергсона. Брав участь у Першій світовій війні, служив у кавалерії. Після війни деякий час був членом Фрайкор, брав участь у придушенні Спартаківського повстання . З 1918 року вивчав філософію в Берлінському університеті . У 1920 році перейшов на історичний факультет Гайдельберзького університету, закінчив його в 1921 році. У 1922—1930 роках працював як приват-доцент. Входив до найближчого кола Стефана Георге . Неоромантичні погляди та літературні уподобання гуртка вплинули на першу друковану працю Канторовича — біографію імператора Фрідріха II . Очолив кафедру у Франкфуртському університеті (1930 — 1934), але відмовився присягати на вірність нацистській владі, був звільнений. У 1938 році переїхав до Оксфорду, де раніше був гостьовим професором, потім в Каліфорнійський університет в Берклі (+1939). З 1945 року — громадянин США. Дотримувався консервативних поглядів, але в 1949 році, на хвилі маккартизму, знову відмовився присягати щодо своєї ідеологічної лояльності. У 1951 році, за підтримки Роберта Оппенгеймера, перейшов до Інституту фундаментальних досліджень у Прінстоні, де й працював до кінця життя.

Наукові інтереси й головна книга[ред.ред. код]

Найвідоміша праця Канторовичча — монографія з політичної теології Середньовіччя «Два тіла короля» (1957), яка спочатку пройшла непоміченою, а в 1990-ті роки викликала гарячі суперечки й мала великий вплив на гуманітарні та соціальні науки в США і Європі. Головним опонентом Канторовича був американський історик-медієвіст Норман Кантор, який бачив в історичному підході Канторовича відгомони німецького націоналізму. Увага до символічних форм і церемоніальних аспектів історичного минулого походять від ідей Ернста Кассірера та зближує Канторовича з Е. Панофскі (всі троє були в різні роки пов'язані з Прінстоном).

Публікації[ред.ред. код]

  • Король Фрідріх II / Kaiser Friedrich der Zweite (1927)
  • Повернення вченого анахорезу в Середньовіччі / Die Wiederkehr gelehrter Anachorese im Mittelalter (1937)
  • Laudes Regiae. A Study in Liturgical Acclamations and Medieval Ruler Workship (1946, в співавторстві)
  • Два тіла короля: вивчення середньовічної політичної теології / The King's Two Bodies: A Study in Mediaeval Political Theology (1957)
  • Вибрані твори / Selected Studies (1965)
  • Боги в одностроях. Дослідження розвитку європейського поняття короля / Götter in Uniform. Studien zur Entwicklung des abendländischen Königtums (1998)

Література[ред.ред. код]

  • Evans A.R. On four modern humanists: Hofmannsthal, Gundolf, Curtius, Kantorowicz. Princeton: Princeton UP, 1970
  • Grünewald E. Ernst Kantorowicz und Stefan George. Wiesbaden: F. Steiner, 1982
  • Boureau A. Histoires d'un historien: Kantorowicz. Paris: Gallimard, 1990 (нім пер. — 1992, англ. пер. — 2001)
  • Cantor N.F. Inventing the Middle Ages: The Lives, Works and Ideas of the Great Medievalists of the Twentieth Century. New York: W. Morrow, 1991
  • Geschichtskörper. Zur Aktualität von Ernst H. Kantorowicz/ Wolfgang Ernst, Cornelia Vissmann (Hrsg.). München: Fink, 1997
  • Ernst Kantorowicz (1895—1963): soziales Milieu und wissenschaftliche Relevanz/ Jerzy Strzelczyk, Hrsg. Poznań: Instytut historii UAM, 2000
  • Oexle O.G. L'Historisme en débat. De Nietzsche à Kantorowicz. Paris: Aubier, 2001
  • Picht B. Erzwungener Ausweg: Hermann Broch, Erwin Panofsky und Ernst Kantorowicz im Princetoner Exil. Darmstadt: Wissenschaftliche Buchgesellschaft, 2008

Посилання[ред.ред. код]