Анрі Бергсон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Анрі Бергсон
Henri Bergson
Henri Bergson 02.jpg
При народженні: Henri Bergson
Дата народження: 18 жовтня 1859(1859-10-18)
Місце народження: Париж
Дата смерті: 4 січня 1941(1941-01-04) (81 рік)
Місце смерті: Париж
Національність: француз
Громадянство: Франція Франція
Рід діяльності: філософ
Magnum opus: Творча еволюція (1907)
Премії:

Nobel prize medal.svg Нобелівська премія з літератури (1927)

Nobel prize medal.svg

Анрі Бергсон — (фр. Henri Bergson, 18 жовтня 1859 — 4 січня 1941) — французький філософ. Лауреат Нобелівської премії з літератури за 1927 рік.

Біографія[ред.ред. код]

Освіту отримав у ліцеї Кондорсе в Парижі, потім в 1878–1881 у Вищому педагогічному інституті. Викладав у різних ліцеях в Ар'є і Клермон-Феррані. Доктор філософії (1889) — дві дисертації: «Досвід про безпосередні дані свідомості», «Ідея місця в Аристотеля» (латинською мовою).

З 1897 — професор філософії Вищої педагогічної школи. Професор Колеж де Франс (1900–1914). Член Академії моральних і політичних наук (1901), її президент (з 1914). Член Французької Академії (1914), лауреат Нобелівської премії з літератури (1927). В 1911–1915 читав курси лекцій у США, Англії й Іспанії. Перший президент (з 1922) Комісії Ліги націй з інтелектуального співробітництва (майбутня ЮНЕСКО). Під час Другої світової війни уряд Віші запропонував Бергсону не проходити обов'язкову для євреїв процедуру реєстрації, він відповів відмовою. Помер в окупованому нацистами Парижі від запалення легень, підхопленого в черзі на реєстрацію євреїв.

Філософська концепція[ред.ред. код]

Найхарактернішим для філософії Бергсона є ірраціоналізм та інтуїтивізм. За схемою Бергсона, світ — «тривалість», тотожна відчуттям, — перебуває в позбавленому закономірностей процесі «творчої еволюції», рушійною силою якої є духовний «життєвий порив». Пізнання, за Бергсоном, можливе лише через інтуїцію. Ідеалістична теорія інтуїтивного пізнання Бергсона веде до фідеїзму. Філософські погляди Бергсона мають значний вплив на сучасну філософію.

В кінці XIX — на початку XX ст. найбільший інтерес становлять погляди прихильників філософії життя і екзистенціалізму. У філософії життя найбільш розгорнута концепція творчості дана французьким філософом Анрі Бергсоном. У творі «Творча еволюція» Анрі Бергсон розглядає творчість, життєвий запал як безперервне народження нового, складає суть життя. Та творчість розглядається переважно за аналогією з природно-біологічними процесами і через це протиставляється технічному раціоналізму. Творчість, стверджував Анрі Бергсон, це дещо об'єктивне, що звершується. У природі -у вигляді виникнення нових зразків і переживань. Діяльність інтелекту, за Бергсоном, не здатна створювати нове, а лише комбінує старе. Екзистенціалізм, навпаки, підкреслює духовно — особистісну природу творчості. Носієм творчого початку прихильники екзистенціалізму вважають особистість, пояснювану як екзистенцію, тобто як дещо ірраціональне, початок свободи, прорив природної необхідності і розумної доцільності, через яку «в світ проходить дещо». Саме екзистенція як вихід за межі природного і соціального, взагалі «поцейбічного» світу, вносить у світ те нове, що звично називається творчістю.

Пошанування[ред.ред. код]

Меморіальний напис на одній з колон Пантеону в Парижі: «Анрі Берґсону, творчість і життя якого уславили Францію і людську думку».

Напис в Пантеоні. Париж.

Твори[ред.ред. код]

  • Essais sur les données immédiates de la conscience (1889)
  • Cours de psychologie de 1892 à 1893 au lycée Henri-IV, inédit à partir de retranscription intégrale du cours, Préface Alain Panero, Ed.: Arche Milan, 2008, Coll.: ANECDOTA, ISBN 2-912770-10-6
  • Matière et mémoire (1896)
  • Le Rire (1899)
  • L'Évolution créatrice (1907)
  • La philosophie française (La Revue de Paris, livraison du 15 mai 1915, pp. 236-256)
  • L'Énergie spirituelle (1919)
  • Durée et simultanéité, à propos de la théorie dEinstein (1922)
  • Les Deux sources de la morale et de la religion (1932)
  • La pensée et le mouvant (1934)

Українські переклади[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • УРЕ
  • A.A. Грицанов. Анри Бергсон // Енциклопедія постмодернізму. Мінськ, 2001

Література[ред.ред. код]

  • Vladimir Jankélévitch, Bergson, PUF Quadrige, 1931. — одна з найважливіших книг про берґсонізм написана його учнем, філософом і музикологом Владимиром Янкелевичем, і високо поцінована самим Берґсоном.
  • Thibaudet, Albert, Le bergsonisme, 2 v., Gallimard, Paris, 1921 — також дуже важлива книжка про Берґсона, багата матеріалом й схвально сприйнята самим Берґсоном.
  • M. Lefeuvre, La réhabilitation du temps. Bergson et les sciences d'aujourd'hui, ed. L'Harmattan — Paris — nov. 2005
  • François Azouvi, La gloire de Bergson, Gallimard-essasis, 2007, ISBN 2-07-077423-6
  • Vanencia Garcia, Jaime, L'imagination chez Bergson, UCL, 1973
  • Louis Lavelle, Henri Bergson in La philosophie française entre les deux guerres, Aubier, 1942.
  • Joseph de Tonquédec, Philosophie bergsonienne, éditions Beauchesne, 1936.
  • Gilles Deleuze, Le Bergsonisme, PUF, Quadrige, 1963
  • Barlow М. Н. Bergson. P., 1966.
  • Philippe Soulez et Frédéric Worms, Bergson, Flammarion, 1997 — найповніша біографія Берґсона.
  • Лосский Н.0. Интуитивная философия Бергсона. Пб., 1922;
  • Чанышев А. Н. Философия Анри Бергсона. М., 1960;
  • Свасьян К. А. Эстетическая сущность интуитивной философии А. Бергсона. Ер., 1978;
  • Гарин И. И. Воскрешение духа. М., 1992;
  • Поль Валері, Анрі Берґсон // Анрі Берґсон: Творча еволюція. Переклад з французької Р. Осадчука. — Київ: Видавництво Жупанського, 2010. — с. 292–294.
  • Роман Осадчук, Анрі Берґсон і література // Анрі Берґсон: Творча еволюція. Переклад з французької Р. Осадчука. — Київ: Видавництво Жупанського, 2010. — с. 295–302.