Етруська мова

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Iron Age Italy.png

Етру́ська мо́ва — вимерла мова етрусків, генетичне походження якої не встановлено. Якщо не вважати можливу спорідненість етруської з двома іншими мертвими мовами — ретською і лемноською, етруська мова вважається мовою-ізолятом і не має визнаних наукою споріднених мов. Однією з гіпотез про можливу спорідненість етруської є версія Старостіна і І. М. Дьяконова про спорідненість етруської мови з вимерлими хурритською і урартською. Інші дослідники продовжують наполягати про спорідненість етруської з анатолійською (хатт-лувійською) гілкою індоєвропейських мов. Враховуючи нечисленність відомих етруських слів і лише обмежене знання етруської граматики, всі ці припущення в дуже великій мірі спекулятивні.

Мова етрусків відноситься до групи середземноморських мов. Етруська абетка засвідчена у багатьох написах (понад 10 тисяч) на різних предметах. Найважливіші пам'ятники етруської мови — фрагменти священної книги на завісі Загребської мумії (збереглося близько 1200 слів), напис на черепиці з Капуї (300 слів) і напис із Піргі з паралельним текстом фінікійською мовою.

Збереглися також 60 слів у передачі античних і ранніх середньовічних авторів, запозичення до латинської мови й численні топоніми. Встановлено значення близько 150 слів. Генетична приналежність етруської мови не з'ясована; найбільш близькою до неї вважається мова напису, знайденого на острові Лемнос (Лемноська стела). Спроби обґрунтувати споріднення етруської мови з хетто-лувійськими мовами викликають заперечення фахівців.

Дослідники з тим або іншим ступенем впевненості говорять про існування спорідненості етруської мови в той же історичний період:

У латинську мову ввійшли деякі етруські запозичення (наприклад, що стали згодом інтернаціоналізмами persona <phersu — «маска»; satellitium <satnal, mantissa, palatium, servus — «раб»; також ceremonia, antenna, arena, elementum, litera) і власні імена (наприклад, назва міста Парма). В багато мов світу увійшло ім'я Сергій (Sergius), яке етруски давали своїм первісткам.

Граматика[ред.ред. код]

Абетка[ред.ред. код]

Докладніше: Етруська абетка

Спочатку використовувалася архаїчна західногрецька абетка, крім двох еволюціонуваших за звучанням знаків: S з [s] в [z], і TS з [t] в [ts], пізніше доданий знак 8 у значенні [p]. В окремих етруських і ретійських написах застосовувалися свої оригінальні знаки. У єдиному тексті (Tabula Cortonensis) поряд зі знаком M [m] зустрічається саме складовий знак зі значенням [um].

Фонетика[ред.ред. код]

Еволюція етруської абетки

Латинська транслітерація етруських слів передає багато відтінків, які ніяк не відбивалися в етруських написах. Так, на листі етруски не розрізняли дзвінкі і глухі приголосні, опускали короткі голосні (лат. Subura — етр. Spur, лат. Caere — етр. Cisre, лат. Minerva — етр. Menrva тощо).

На письмі розрізнялися 4 голосних: a, e, i, u (дана особливість притаманна й іншим тирренським мовам).

Етруська мова мала багату систему сибилянтів.

Фонетична система етруської мови
губні p, ph, f
зубні t, th, s, ś , z(ts)
палатальні k, ch, h
сонорні r, l, m, n, i(j), v/u
голосні i, e, a, u
дифтонги ai, ei, ui, au/av, eu, uv

Лексика[ред.ред. код]

Відзначені латинські та грецькі запозичення. Є лексичні збіги з хаттською мовою.

Морфологія[ред.ред. код]

Словотвір і словозміна — виключно суфіксальний (префікси не зазначені). Аглютинативна мова з сильно вираженою тенденцією до флективності.

Ім'я[ред.ред. код]

Іменник і прикметник відмінюються за загальною парадигмою:

  • номінатив-аккузатив (Абсолют): немає показника.
  • генитив I: -s; генитив II: -(a) l.
  • локатив: -i.
  • аблатив I: -is; аблатив II: -(a)ls (в деяких публікаціях називається «подвійний генитив»).
  • посесив I: -si; посесив II: -(a)le.
  • множина: -r (одуш.); -χva (неодуш.).
  • генитив множ: -ra-s (одуш.); -χva-l (неодуш.).
  • посесив множ: ra-si (одуш.); -χva-le (неодуш.).
  • спільний відмінок = «і …» (аналог латинського … ''-que): -c (додається після всіх інших морфологічних показників)

Прикметники, похідні від іменників, мають показник -na.

Дієслово[ред.ред. код]

Дієслівні суфікси:

  • Теперішній час: не мав показника.
  • минулий час, актив: -ce.
  • минулий час, пасив: -χe.
  • повинність: — (e) ri.
  • ін'юнктив: -e.
  • кон'юнктив: -a .
  • імператив: немає показника (на думку О. Й. Немирівського — показник ).
  • актив. прислівник теперішнього часу. вр.: -as (a); -u; .
  • актив. прислівник минулого часу.: -θas (a); -nas (a).
  • пасив. прислівник (а також прислівник від неперехідного дієслова) минулого часу.: -u; -icu; -iχu.

Частка[ред.ред. код]

Негативна частка надійно не ідентифікована.

Прийменники, післялоги, сполучники тощо, не ідентифіковані; передбачається, що їх роль виконували відмінкові показники, а також описові фразеологізми. Зважаючи на дану особливість етруської мови його синтаксис досить бідний.

Числівники[ред.ред. код]

Завдяки виявленим ігровим кубикам і численним надгробним написам система числівників в цілому відновлено, хоча тривають дискусії про значення деяких числівників:

1 θu (n)
2 zal, esal
3 ci
4 huθ
5 maχ
6 śa
7 semφ
8 cezp
9 nurφ
10 śar (сумнівно)
20 zaθrum
«-Дцять» =-alχ «без ...-х» =-em

Цікава особливість: числівники, що закінчуються на «сім», «вісім», «дев'ять», не існували (за винятком власне 7, 8, 9). Так, 27 виражалося як ciem cialx, букв. «Без 3-х 30», 19 як θunem zaθrum, букв. «Без 1-го 20» тощо. Звідси особливість римських цифр, запозичена у етрусків, коли менший числівник перед великим віднімається від нього (напр. XIX - 19).

Символи етруських числівників
Десяткова система Етруська назва Символ *
1 θu I
5 maχ Λ
10 šar X
50 muvalχ ­­
100 ? C , Ж
500 ? (Коло, всередині якого 5 точок)
1000 ? (Дуга, всередині якої 3 точки)

1 thu

2 zal, es(a)l

3 ci

4 ša

5 mach

6 huth

7 semph(?)

8 cezp(?)

9 nurph(?)

10 šar

16 huthzar

17 ciem zathrum

18 eslem zathrum

19 thunem zathrum

20 zathrum

27 ciem cealch

28 eslem cealch

29 thunem cealch

30 cialch (cealch)

40 šealch

50 muvalch (*machalch)

60 *huthalch

70 semphalch(?)

80 cezpalch(?)

90 *nurphalch(?)

100 ?

1000 ?

Синтаксис[ред.ред. код]

Звичайний порядок слів - SOV. Речення, навіть у довгих текстах, зазвичай короткі; в цілому етруська мова не була пристосована до утворення складносурядних і складнопідрядних речень.

Календар[ред.ред. код]

Відомі назви восьми місяців священного календаря.

  • uelcitanus (lat.) = березень.
  • aberas (lat.) = квітень; apirase = у місяці квітні.
  • ampiles (lat.) = травень; anpilie = в місяці травні.
  • aclus (lat.) = червень; acal (v) e = в місяці червні.
  • traneus (lat.) = липень.
  • ermius (lat.) = серпень.
  • celius (lat.) = вересень; celi = у місяці вересні.
  • xof (f) er (?) (lat.) = жовтень.

Зв'язки з іншими мовами[ред.ред. код]

Дослідники[ред.ред. код]

Нижче перераховані дослідники етруської мови:

Джерела[ред.ред. код]

Література:

  • Харсекин А. И., Про етруську мову, у збірнику: Таємниці древніх письмен, пер. з англійської, німецької, французької й італійської мов. М, 1976;
  • Паллоттино М., Проблема етруської мови, там же; його ж, Testimonia linguae Etruscae, 2ed., Firenze, 1968; Pfiffig A. J., Die etruskische Sprache, Graz, 1969;