Жорж Леконт
| Жорж Леконт | ||||
|---|---|---|---|---|
| фр. Georges Lecomte | ||||
 | ||||
| Ім'я при народженні | фр. Georges Charles Lecomte | |||
| Народився |
9 липня 1867[1][2][…] Макон | |||
| Помер |
27 серпня 1958[1][3][…] (91 рік) Париж | |||
| Країна |
.svg){kind=small} Франція | |||
| Діяльність | письменник, драматург, літературний критик, журналіст, school director | |||
| Alma mater | Lycée Lamartined[5] | |||
| Мова творів | французька | |||
| Роки активності | з 1891[5] | |||
| Членство | Французька академія (27 серпня 1958)[6] | |||
| Діти | Claude Morgand | |||
| Нагороди | ||||
|
| ||||
 Жорж Леконт у Вікісховищі | ||||
 Роботи у Вікіджерелах | ||||
Жорж Леконт (фр. Georges Lecomte; 9 липня 1867 — 27 серпня 1958) — французький прозаїк і драматург, автор есе на літературні, історичні та мистецькі теми.[7] Член Французької академії.
Біографія[ред. | ред. код]
Леконт народився 9 липня 1867 прку в Маконі, департамент Сона і Луара.
Спершу працював журналістом, з 1885 року редагував журнал «La Cravache», орган французьких символістів і парнасців, де друкувалися Поль Верлен, Анрі де Реньє, Поль Адан та ін.
Більшість творів Леконта позначені стилістикою символізму: «Міражі» (Mirages, 1893), «Золотий телець» (Le Veau d'or, 1903) та ін. Йому ж належать біографії Клемансо («Clémanceau», 1918) та Тьєра («Thiers»), 1933)
1924 року був обраний до Французької академії, а з 1946 року її пожиттєвим секретарем.[8] Він також був директором вищої школи мистецтва і поліграфічної промисловості «Школа Етьєна». Помер у Парижі.
Твори[ред. | ред. код]
П'єси[ред. | ред. код]
- La Meule, 4 acts, Paris, Théâtre-Libre, 26 February 1891
- Mirages, 5 acts, Paris, Théâtre-Libre, 6 March 1893
Романи[ред. | ред. код]
- Les Valets, contemporary novel (1898)
- La Suzeraine (1898)
- La Maison en fleurs (1900)
- Les Cartons verts, contemporary novel (1901)
- Le Veau d'or (1903)
- Les Hannetons de Paris (1905)
- L'Espoir (1908)
- Bouffonneries dans la tempête (1921)
- La Lumière retrouvée (1923)
- Le Mort saisit le vif (1925)
- Le Jeune Maître (1929)
- Les Forces d'amour (1931)
- Je n'ai menti qu'à moi-même (1932)
- La Rançon (1941)
- Servitude amoureuse (1949)
- Le Goinfre vaniteux, comic=satirical novel (1951)
Інше[ред. | ред. код]
- L'Art impressioniste d'après la collection privée de M. Durand-Ruel (1892)
- Espagne (1896)
- Les Allemands chez eux (1910)
- Les Lettres au service de la patrie (1917)
- Pour celles qui pleurent, pour ceux qui souffrent (1917)
- Clemenceau (1918)
- Au chant de la Marseillaise. Danton et Robespierre. L'Ouragan de la Marseillaise. Marceau et Kléber (1919)
- Louis Charlot (1925)
- La Vie amoureuse de Danton (1927)
- La Vie héroïque et glorieuse de Carpeaux (1928)
- Les Prouesses du Bailli de Suffren (1929)
- Le Gouvernement de M. Thiers (1930)
- Thiers (1933)
- Steinlen. Chats et autres Bêtes. Dessins inédits. Texte de Georges Lecomte (1933)
- Gloire de l'Île-de-France (1934)
- Ma traversée (1949)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ база даних Léonore — ministère de la Culture.
- ↑ а б SNAC — 2010.
- ↑ Pinson G., Thérenty M. Médias 19 — 2011. — ISSN 1927-0178
- ↑ а б http://www.academie-francaise.fr/les-immortels/georges-lecomte
- ↑ Французька академія — 1635.
- ↑ Georges LECOMTE. web.archive.org. 16 березня 2012. Архів оригіналу за 16 березня 2012. Процитовано 5 грудня 2023.
- ↑ Académie française. Архів оригіналу за 16 березня 2012. Процитовано 15 травня 2009.
Посилання[ред. | ред. код]
- Некролог Жоржа Леконта — Монреальський вісник [Архівовано 1 липня 2016 у Wayback Machine.]
|
