Жужанська мова
| Жужанська мова | |
|---|---|
| Поширена в |
Монголія Північний Китай |
| Офіційний статус | |
| Офіційна | мертва мова з 6-го століття |
| Коди мови | |
Жужанська мова (кит. 柔然語, róurán-yǔ, жоужан-ю) — мова середньовічного народу жужанів, творців Жужанського каганату. Побутувала у IV—VI ст. на території Маньчжурії, а також Внутрішньої і Зовнішньої Монголії. Нині мертва мова. Точна класифікація невідома. Власної писемності не мала. Пам'ятки дійшли до нас у китайській ієрогліфіці або брагмійською абеткою. П. Будберг відносив жужанську мову до монгольських мов на підставі реконструкції жужанських імен, написаних китайською[1]. Цю позицію згодом прийняв і А. Вовін, після відкриття бугутських написів[2]; до того він вважав, що це мова-ізолят, яка була близькою до єнісейської, а не алтайської мовної сім'ї, і, ймовірно, справила вплив на старотюркські мови[2]. П. Кросслей так само вважала жужанську ізольованою мовою[3]. Також — жужуська мова (кит. 蠕蠕語, rúrú-yǔ, жужу-ю).
Лексика[ред. | ред. код]
- Каган (qaγan) — слово, що увійшло до ряду європейських і азійських мов.
Примітки[ред. | ред. код]
Джерела[ред. | ред. код]
- Vovin, A. Did the Xiongnu speak a Yeniseian language? // Central Asiatic Journal. 44 (1) 2000: 87–104.
- Vovin, A. «Once Again on the Ruan-ruan Language». Ötüken'den İstanbul'a Türkçenin 1290 Yılı (720—2010). 2010.
- Crossley, P.K. Hammer and Anvil: Nomad Rulers at the Forge of the Modern World. 2019.
