Офіційна мова
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Офіційна мова — мова, якій у державі (країні, території тощо) чинним законодавством надано спеціального (порівняно з іншими мовами — "надзвичайного") статусу [Джерело?]
Як правило, це мова, якою зобов'язані користуватися урядові та інші офіційні установи у своїй документації (листуванні тощо), хоча в багатьох країнах закон вказує на написання документів декількома мовами.
Статус мови "офіційна" не означає, що мешканці країни користуються лише нею.
Офіційний статус у багатьох випадках мають мови основних народів, що населяють дану країну. Ряд країн світу мають більш однієї офіційної мови. Наприклад (див. листа офіційних мов по країнах (анг.)):
- Індія - 23 офіційних мови
- Південна Африка - 10 офіційних мов
- Афганістан - 8 офіційних мов
- Білорусь, Бельгія, Болівія, Канада, Фінляндія, Парагвай, Швейцарія, Республіка Ірландія тощо - двi, або більше офіційних мов.
Деякі країни, як, наприклад, США, Швеція, зовсім не мають офіційної мови.
