Золота лихоманка у Вікторії

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Золота́ лихоманка у Вікто́рії — історичний період активного видобутку золота в австралійському штаті Вікторія, що почався 1851 року і тривав до самого кінця 1860-их років. У цей період сучасний штат Вікторія займав перше місце у світі з видобутку золота, а невеличке містечко Балларет, розташоване на північному сході штату, стало найбільшим центром видобутку золота [1].

Зміст

Загальна характеристика [ред.]

Знахідка золота неподалік від поселень Бічворт, Балларет і Бендіго призвела до виникнення у середині XIX століття, як і в американському штаті Каліфорнія у 1849 році, до золотої лихоманки [2]. У період максимуму видобутку золота до казначейства Викторії, що знаходилось у місті Мельбурн, щотижня направлялось до двох тон дорогоцінного металу. Родовища східної Австралії відрізнялися небувалою кількістю самородків. Вже в перше десятиріччя видобутку було знайдено десять самородків вагою більше 30 кг, зокрема найбільшими у світі стали „Жаданий прибулець” (вага близько 70 кг) і „Плита Холтерманна” (93,3 кг золота), що ще більше мотивувало нових золошукачів.

У ці роки Вікторія, економіка якої цілковито базувалась на вівчарстві, отримала широку індустріальну базу. Було відмічено різке зростання чисельності населення, що, в свою чергу, призвело до дефіциту землі і соціальної напруженості серед землевласників, яка, в решті решт, вилилась у повстання 1878 року [3].

Золота лихоманка стала поштовхом у розвитку Мельбурна та його передмість. У ці роки було збудовано розгалужену залізничну систему. Зміни торкнулись і політичної сфери: було надано виборче право чоловікам, введено таємне голосування, засноване на принципах чартизму. По мірі зменшення запасів золота все голоснішими ставали заяви про необхідність проведення земельної і політичної реформ, введення протекціоністських заходів [4] [5]. Зростала і соціальна напруженість. У 1857 році Земельний з’їзд вимагав здійснення земельних реформ. Поступово Мельбурн став одним з найбільших міст Британської імперії і всього світу.

1854 року в регіоні з’явились перші китайські поселенці. Їх присутність на золотих копальнях у районах Бендіго, Бічворта і Брайта призвела до заколотів, введення в’їзних податків та вбивств, а згодом і до формування «політики білої Австралії» [6].

Таким чином, золота лихоманка у Вікторії стала революційною подією в історії всієї Австралії, призвела до корінних змін у громадській та політичній сферах життя Вікторії.

Передумови [ред.]

До 1840 року Мельбурну, що розташовано у південній частині Вікторії, виповнилось чотири роки з дня заснування. Чисельність населення міста, як і його околиць, продовжувала стабільно зростати і вже досягала близько 10 тисяч чоловік. У 1851 році було відзначено важливу подію в історії 29-тисячного Мельбурну: відбулось відокремлення від Нового Південного Уельсу і було утворено самостійну колонію Вікторія. За декілька тижнів на території новоутвореної колонії було знайдено перші родовища золота: Льюїс Мітчел та Вільям Маккей Абердін зробили відкриття у районі річки Андерсон неподалік від сучасного передмістя Мельбурну Варранд’єте, Джеймс Есмонд — у районі Кланс (у липні 1851 року), Томас Хічкок — у районі Бунійонг неподалік від Балларету (2 серпня 1851 року). Подальші відкриття призвели до зростання інтересу серед колоністів, викликавши, таким чином, золоту лихоманку.

Результати [ред.]

У роки золотої лихоманки у Вікторії було відзначено різке зростання чисельності населення колонії. У 1851 році на континенті проживало 437 655 чоловік, з них 77 345 чоловік (або 18 %) — у Вікторії. За десятиріччя чисельність населення Австралії зросла до 1 151 947 чоловік, а колонії Вікторія — до 538 628 чоловік (близько 47 %).

Золота лихоманка наклала певний відбиток на архітектуру тутешніх міст (Мельбурну, Балларету, Бендіго, Арарату).

Серйозні наслідки мали місце і для світової економіки.

Примітки [ред.]

  1. ↑ Weston Bate, Lucky City: The first generation of Ballarat, 1851—1901(1978)
  2. ↑ David Goodman, Gold Seeking: Victoria and Calfornia in the 1850s (1994)
  3. ↑ John McQuilton, The Kelly Outbreak 1878—1880; The geographical dimensions of social banditry (1979)
  4. ↑ Antony O’Brien, Shenanigans on the Ovens Goldfields
  5. ↑ I.D. McNaughton, 'Colonial Liberalism, 1851-92', in Gordon Greenwood (ed.) Australia: A social and political history (1955)
  6. ↑ Katherine Cronin, Colonial Casualties: Chinese in Early Victoria (1982); and Cf O’Brien, Ch. 3.

Література [ред.]

  • Robyn Annear,Nothing but Gold Robyn Annear ISBN 1-876485-07-8
  • G.F. James & C.G. Lee,Walhalla Heyday G.F. James & C.G. Lee ISBN 0-9596311-3-5
  • John Aldersea & Barbara Hood, Walhalla: Valley of Gold John Aldersea & Barbara Hood ISBN 0-9750887-0-X
  • James Fleet, The history of gold discovery in Victoria, 1970.
  • Vivine McWaters, Beechworth’s little canton, 2002.
  • Geoffrey Serle, The Golden Age: A history of the colony of Victoria, 1851—1861, 1963.
  • Carole Woods, Beechworth: A titan’s field, 1985.
  • John Maloney, Eureka, 1984.
  • Dianne Talbot, The Buckland Valley Goldfield, 2004.
  • Frank Cusack (ed.), Songs of the goldfields, 1991.
Отримано з http://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Золота_лихоманка_у_Вікторії&oldid=12283133