Зріні Ілона

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ілона Зріні
Zrinyi ilona.jpg
Народилася 1643
Озаль, Хорватія
Померла 18 лютого 1703(1703-02-18)
Нікомедія, Османська імперія
Чоловік Ференц І Ракоці
Імре Текелі
Діти Ференц II Ракоці
Юліанна

Іло́на Зрі́ні (1643, Озаль — 18 лютого 1703, Нікомедія) — фактична керівниця угорського визвольного руху в 16851703 роках, мати Ференца II Ракоці і вірна дружина Імре Текелі. Була одним з лідерів у боротьбі за національне визволення Хорватії та Угорщини в 17 столітті від абсолютистського правління членів правлячої австрійської династії Габсбургів.

Біографія[ред.ред. код]

Дитинство та юні роки[ред.ред. код]

Народилася в 1643 році в сім'ї бана Хорватії Петра Зріні і Катарини Франгепан, нащадків старовинних аристократичних родин. Життя Ілони Зріні збіглося зі складним політичним періодом, коли Угорщина була поділена між австрійськими Габсбургами, турецьким султаном і трансільванськими князями. Батько разом з іншими аристократами брав участь в антигабсбурзькій змові. Ілона Зріні отримала прекрасну освіту. Вона знала угорську, хорватську, німецьку, словацьку, сербську, польську, французьку мови, вивчила латину і давньогрецьку, мала пізнання в області риторики, юриспруденції, математики, літератури, писала вірші і сонети. Згодом обставини змусили Ілону вивчити фортифікацію та військову справу.

Одруження[ред.ред. код]

Ілона Зріні одружилась з трансільванським князем Ференцом І Ракоці в 1666. В шлюбі у Ілони народилося троє дітей — Дьєрдь, Ференц (майбутній вождь Визвольної війни угорського народу 1703-1711) і Юліана. Чоловік Ференц І Ракоці разом з її батьком Петром Зріні з 1666 року беруть участь у антігабсбурском палацовому перевороті. Переворот не вдався: у 1671 році він був розкритий, Його учасники арештовані і обезголовлені. Стратили і батька Ілони Петра Зріні, а чоловіка Ференца його мати Софія викуповує за 30 тисяч флоринів, практично перебравши владу в свої руки. Ференц відходить від політичного життя і незабаром вмирає. Тим часом, вмирає і старший син Дьєрдь.

Удруге Ілона Зріні вийшла заміж за угорського графа Імре Текелі, політичного лідера, керівника антигабсбурзького руху куруців, який був молодший за неї на 14 років. Пишневесілля відбулося 15 червня 1682 року в Мукачівському замку. Як свідчать документи, за 8 днів гості з'їли 10 вгодованих биків, 36 телят, 20 свиней, 80 овець, 4 оленів, 10 косуль, 6 диких кабанів, 2 лані, 50 фазанів, 70 індиків, 250 перепелів, 160 куріпок, 120 качок, 150 селезнів, 8 центнерів риби, 50 центнерів меду і цукру. Випили: 130 бочок червоного і 150 діжок білого вина, 40 діжок пива і 25 малих діжок польської горілки.

Відразу після одруження Текелі продовжував боротьбу проти австрійців. Але після невдалого штурму Відня у 1685 році, в якому разом з турецькою армією брала участь і армія Тьокьолі, австрійці переходять у наступ і виганяють турків з Угорщини. Сам Імре Текелі потрапив у немилість султана і був заарештований.

Оборона Мукачівського замку[ред.ред. код]

У листопаді 1685 року австрійський генерал Зігберт Гайстер захопив Ужгородський замок і підійшов до Мукачівського. Володарка замку княгиня Ілона Зріні вирішила захищатися. Вона сама на чолі гарнізону з двох з половиною тисяч добре озброєних вояків керувала обороною замку. Власне облога почалася 10 березня 1686 року, коли до замку прибув генерал Енеас Капрара. Протягом семи місяців облога мала активний характер, але гарнізон замку мужньо відбивав усі атаки противника. У кінці 1686 року австрійці відступили, не здолавши навіть першої лінії оборони — водяного рову навколо замкової гори.

Княгиня піднімала бойовий дух вояків, часто з'являючись на бастіонах разом з десятилітнім сином Ференцом. Ілона Зріні керувала передислокацією артилерії з одного бастіону на інший, точно визначаючи найбільш важливу ділянку оборони, розподіляла між солдатами і захисниками зброю і боєприпаси, підносила їх на бастіон, разом з комендантом замку Андрієм Радичем та іншими офіцерами брала участь у плануванні та організації оборони і вилазок розвідників, перев'язувала поранених у лазареті, вела заспокійливі розмови з жінками і дітьми, брала участь у приготуванні їжі для солдатів і сама її роздавала, була натхненником бойових оборонних дій, ночами контролювала пости і дозори, вивчала військову справу та балістику.

Звістка про героїчну оборону Мукачівського замку вразила всю Європу. Як міжнародну сенсацію сприймали європейські держави непокору княгині Ілони Зріні австрійцям, тоді як уже вся Угорщина скорилась Габсбургам. Турецький султан Мехмед IV нагородив княгиню грамотою-атнаме, що є єдиним випадком в історії Туреччини, щодо жінки.

У 1687 році австрійський генерал Антоніо Караффа почав нову (уже третю) облогу Мукачівського замку, яка тривала майже цілий рік. Удвічі збільшеними силами австрійські війська атакували замок, але безуспішно. Наприкінці року становище захисників замку стало критичним: закінчилися запаси, допомога не прийшла. Упевнившись у неможливості подальшого опору, Ілона Зріні погодилася на переговори і 15 січня 1688 року підписала капітуляцію. Разом з дітьми княгиню вивезли до Відня і помістили в монастир урсулінок, а сина відправили в єзуїтський коледж у Чехії.

Вигнання та смерть[ред.ред. код]

У 1692 році Ілону Зріні обміняли на взятого в полон австрійського генерала Зігберта Гайстера, і вона виїхала до свого чоловіка Імре Текелі у Туреччину. Там, у вигнанні, вона померла 18 лютого 1703 року, не до­живши кілька місяців до початку визвольної війни Угорщини проти австрійців, яку очолив її син — князь Ференц ІІ Ракоці. Прах Ілони Зріні і Ференца ІІ Ракоці нині знаходиться в соборі Святої Єлизавети в місті Кошіце (Словаччина).

Вшанування пам'яті[ред.ред. код]

Одну з вулиць Мукачева названо іменем Ілони Зріні. У 2006 році на території замку Паланок відкрито бронзовий пам'ятник Ілоні Зріні.

Джерела[ред.ред. код]

  • Clayton, Ellen Creathorne/Needham, Female Warriors: Memorials of Female Valour and Heroism, from the Mythological Ages to the Present Era, 2 vols (London: Tinsley, 1879), I, 218–220
  • Ogden, Alan: The Discontented: Betrayal, Love and War in Habsburg Hungary (Orchid Press 2005)
  • Köpeczi Béla – R. Várkonyi Ágnes: II. Rákóczi Ferenc. 3. javított kiadás Bp., 2004. Osiris Kiadó. (ISBN 963-389-508-1)
  • Gyöngyösi István: Thököly Imre és Zrínyi Ilona házassága + Palinódia (Kesergõ nimfa) (Balassi Kiadó Kft., 2000)
  • Szentmihályiné Szabó Mária: Zrínyi Ilona (Kriterion Könyvkiadó, 1994)
  • Passuth László: Sasnak körme között (Athenaeum 2000 Kiadó)

Посилання[ред.ред. код]