Йоркський собор

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Кафедральний собор Святого Петра
York Minster from M&S.JPG
Загальний вигляд собору
Розташування Велика Британія, York (Aerial view).jpg Йорк
Координати 53°57′43″ пн. ш. 1°04′55″ зх. д. / 53.96194° пн. ш. 1.08194° зх. д. / 53.96194; -1.08194Координати: 53°57′43″ пн. ш. 1°04′55″ зх. д. / 53.96194° пн. ш. 1.08194° зх. д. / 53.96194; -1.08194
Замовник Томас де Байо
Початок будівництва 1070
Кінець будівництва 1472
Стиль готика, романський стиль
Належність Англіканська церква

Йоркський собор або Кафедра́льний собо́р Святого Петра (York Minster)— головний храм Йоркської архідієцезії Англиканської церкви у Йорку, Велика Британія. Це одна з найбільших церков у Північній Європі.

Історія[ред.ред. код]

Спочатку на місця теперішнього собору зводилися дерев'яні церкви. Першу таку у 627 році було зведено за наказом Едвіна, короля Нортумбрії. У 637 році за наказом Освальда, короля Нортумбрії, церкву перебудовано на кам'яну й названо на честь Святого Петра. Вподальшому вона підупала під час численних війн на острові. У 670 році Вікфільд, єпископ Йорку відновив церкву Святого Петра. У 741 році пожежа майже повністю зруйновала церкву. Проте її вдалося доволі швидко відбудувати. Під час навали норманів на чолі із Вільгельмом Завойовником церкву у 1069 році було зруйновано.

У 1070 році архієпископ Томас де Байо наказав розпочати будівництва собору на місці старої церкви. Роботи виконувалися у романському стилі. Втім у значній мірі завадило вторгнення данців на чолі із Кнудом Естрідсеном. Втім вже до 1080 році усі пошкодження було ліквідовано. Тоді собор сягав 111 м завдовжки. У 1137 році пожежа значно пошкодила собор. У 1154 році було перебудовано хори та крипту, зведено каплицю.

У 1215 році новий архієпископ Волтер де Грей вирішив перебудувати собор у готичному стилі. будівництво розпочалося у 1220 році. У 1250-х роках було завершено північний та південний трансепти.

Головну частину собор розпочато у 1260-х роках й завершено у 1297 році. З 1291 до 1350 року будувався центральний неф. Зовнішню частину даху було завершено у 1330-х роках, а внутрішню — у 1360 році. після чого розпочалася перебудова східного крила, хорів й каплиць. Ця робота була завершена у 1405 році. після руйнації у 1407 році центральної вежі були проведені відновлювальні роботи, що завершилися у 1420 році. У 1433–1472 роках було зведено західні вежі. У 1472 році собор було завершено й того ж року освячено.

У подальшому собор значно постраждав під час Реформації в Англії за правління короля Генріха VIII, королеви Єлизавети I, а також Англійської революції. Лише через століття розпочалися реставраційні роботи. Перший етап тривав у 1730–1736 роках, наступний у 1850-х роках. Відновлення також відбувалося у 1960—1970-х роках. Практично повністю реставрація була завершена у 1988 році.

Архітектура[ред.ред. код]

Йоркський собор має хрестоподібної план з восьмикутним куполом, з доповненням півночим трансептом, центральною вежей й 2 баштами на західному фасаді. Матеріал: магнезіальний вапняк, каміння кремово-білого кольору. Розміри: 158 м завдовжки, кожна з 3 веж має висоту 60 м. Внутрішня висота хору 31 м.

Вітраж «Вікно Роз»

Північний та південний трансепт має стрілчасті вікна, найбільш відомими з яких є «П'ять сестер» (1260 рік) у північному трансепті та «Вікна Роз» (1500 рік) у південному трансепті. Також знаними є «Західні Вікна» (1338 рік), «Святий Вільям» (1422 рік), «Святий Кутберт» (1435 рік). Собор відомий своїми великими та численними вітражними вікнами від 15 до 23 м заввишки. Всього таких вікон 128.

Східне крило та центральну башту собору зведено у перпендикулярному готичному стилі. Дві західні вежі мають годинники та дзвони. найбільший з яких знаходиться у північно-західній вежі (дзвін «Великий Петро» вагою 10, 8 тонн).

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Erlande-Brandenburg, Alaine: Gotische Kunst. Freiburg-Basel-Wien 1984. S. 863