Каверіна Людмила Костянтинівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Каверіна.
Людмила Каверіна
Народилася 25 серпня 1931(1931-08-25)
Баку, АзРСР
Померла 20 квітня 2003(2003-04-20) (71 рік)
Київ, Україна
Поховання Байкове кладовище
Країна  Україна
Діяльність музикознавиця
Alma mater Київська середня спеціалізована музична школа-інтернат імені Миколи Лисенка (1949)
Київська консерваторія (1955)
Галузь музикознавство
Заклад Київська консерваторія (пізніше — Національна музична академія України імені Петра Чайковського; 1953—2003)
Посада концертмейстер, старший викладач, доцент, професор
Вчене звання професор (2001)
Відомі учні Галина Фількевич
Відома завдяки: дослідженням творчості Ріхарда Штрауса, Людвіга ван Бетховена, Ференца Ліста, Ріхарда Вагнера, Бели Бартока
Діти Марія Копиленко, Олександр Копиленко
Нагороди Заслужений діяч мистецтв України

Людмила Костянтинівна Каверіна (25 серпня 1931, Баку — 20 квітня 2003, Київ) — українська музикознавиця, піаністка, педагог. Заслужений діяч мистецтв України (1998), професор (2001). Дослідниця творчості Ріхарда Штрауса, Людвіга ван Бетховена, Ференца Ліста, Ріхарда Вагнера, Бели Бартока тощо.

Протягом півстоліття — педагог Київської консерваторії (пізніше — Національної музичної академії України імені Петра Чайковського; 1953—2003). Авторка понад 100 наукових робіт, учениця професорів Євгена Сливака, Онисії Шреєр-Ткаченко та Пилипа Козицького[1].

Життєпис[ред. | ред. код]

Народилась 25 серпня 1931 року в місті Баку, АзРСР. Середню школу почала відвідувати в Баку, але у 1943 році, після деокупації Києва, родина переїхала до столиці УРСР, де батько, інженер-будівельник, відновлював зруйновані будинки. У 1949 році здобула середню освіту в Київській середній спеціалізованій музичній школі-інтернаті імені Миколи Лисенка[2].

Вступила на два факультети Київської консерваторії: фортепіанний та історико-теоретичний. Перший закінчила у 1953 році (курс професора Євгена Сливака) та одразу розпочала роботу концертмейстера. Другий закінчила через два роки, курс професора Онисії Шреєр-Ткаченко. У 1958 році закінчила аспірантуру кафедри історії музики під керівництвом професора Пилипа Козицького, тоді ж розпочала педагогічну діяльність[2][1].

Могила Людмили Каверіної та її чоловіка, Байкове кладовище

З 1965 року — старший викладач кафедри історії музики. З 1975 по 1978 роки перебувала у Болгарії, а з 1985 по 1989 роки — у Польщі. В обох країнах поширювала та досліджувала українську музичну культуру та світове музичне мистецтво. З 1992 року — доцент кафедри історії музики[2][1].

У 1998 році нагороджена званням «Заслужений діяч мистецтв України». З 2001 року — професор кафедри історії музики[1].

Авторка понад 100 наукових робіт. Дослідниця творчості Ріхарда Штрауса, Людвіга ван Бетховена, Ференца Ліста, Ріхарда Вагнера, Бели Бартока тощо. Розробниця програми курсу історії музики для історико-теоретичного факультету музичної академії. Низку наукових робіт присвятила проблемі характеру в оперному жанрі. Співпрацювала з музичною редакцією «Українського радіо», для якого підготувала цикл передач «Ліричний щоденник композитора». Серед учнів Людмили Каверіної, зокрема, професор Галина Фількевич[2][3].

Раптово померла на 72-му році життя 20 квітня 2003 року. Похована разом з чоловіком на Байковому кладовищі (ділянка № 49а, 50°25′01″ пн. ш. 30°30′05″ сх. д. / 50.4169500° пн. ш. 30.5015667° сх. д. / 50.4169500; 30.5015667).

Родина[ред. | ред. код]

Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]

З вересня 2003 року в Національній музичній академії України імені Петра Чайковського щорічно присуджується премія (раніше — стипендія) імені Людмили Каверіної, якою нагороджується найкращий студент історико-теоретичного факультету академії[2].

У 2019 році, при вході до аудиторії № 42 Національної музичної академії України, в якій декілька десятиліть працювала Людмила Каверіна, була відкрита меморіальна дошка в пам'ять про неї[4].

Науковий доробок (частковий)[ред. | ред. код]

  • «Нев'януча молодість Бетховена» / Каверіна Л. К.; Київ: [б. в.], 1970. 28 с.
  • «Опера „Саломея“ Р. Штрауса (до проблеми особи та характеру)» // Л. К. Каверіна; Зарубіжна муз. культура ХVІІ–ХХ ст. К., 1991
  • «Дж. Россини и Р. Штраус — к жанровым истокам „Кавалера роз“» // Л. К. Каверина; Дж. Россини. Соврем. аспекты исследования творческого наследия. К., 1993
  • «Методика викладання музично-історичних дисциплін»: програма для музичних вузів / уклад. Л. К. Каверіна. Київ, 1996. 29 с.
  • «Л. Бетховен, Р. Вагнер, Р. Штраус. Деякі аспекти творчості»: Наук.-метод. посіб. / Л. К. Каверіна; К., 1996
  • «Парадокси Ліста: від стереотипів до нового прочитання» // Л. К. Каверіна; УМ. 2000. Вип. 29
  • «Симфонические поэмы Ф. Листа „Орфей“ и „Прометей“: к трактовке античного мифа» // Л. К. Каверина; Ф. Лист и проблемы синтеза искусств. Х., 2002.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в г Каверіна Людмила Костянтинівна
  2. ↑ а б в г д е Людмила Каверіна
  3. ↑ Музика і кіно // Г. М. Фількевич. Київ, 2014, 192 с.
  4. ↑ Звіт команди Максима Тимошенка за 2019 рік
Перегляд цього шаблону
  Словники та енциклопедії
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Каверіна_Людмила_Костянтинівна&oldid=42364488