Камозін Павло Михайлович

Павло Михайлович Камозін
рос. Павел Михайлович Камозин
Народження	3 (16) липня 1917(1917-07-16) Бежиця
Смерть	24 листопада 1983(1983-11-24) (66 років) Брянськ
Поховання	Брянськ
Країна	СРСР
Приналежність	Радянська армія
Вид збройних сил	ВПС СРСР
Рід військ	винищувальна авіація
Освіта	Борисоглєбський навчальний авіаційний центр підготовки льотного складу імені В. П. Чкалова (1938)
Роки служби	1937–1946
Партія	КПРС
Звання	Майор авіації
Формування	269-й винищувальний авіаційний полк 66-й винищувальний авіаційний полк
Війни / битви	Німецько-радянська війна
Нагороди	Медаль «За оборону Кавказу»

Павло́ Миха́йлович Камо́зін (рос. Павел Михайлович Камозин; 3 (16) липня 1917(19170716) — 24 листопада 1983) — радянський військовий льотчик-винищувач, учасник Другої світової війни, капітан. Двічі Герой Радянського Союзу (1943, 1944).

Біографія

Народиася 3 (16) липня 1917(19170716) року в місті Бежиця (нині один з районів Брянська) у родині робітника. Росіянин. Член ВКП(б)/КПРС з 1943 року. закінчив 6 класів середньої школи й школу ФЗУ. Працював слюсарем на брянському заводі «Красный Профинтерн» (Червоний Профінтерн). З 1934 року навчався у аероклубі. До лав РСЧА призваний у 1937 році. У 1938 році закінчив Борисоглібську військову авіаційну школу пілотів.

Учасник німецько-радянської війни з червня 1941 року. Початок війни зустрів у складі Київського особливого військового округу, перший бойовий виліт здійснив 23 червня на винищувачеві І-16. Воював на Південно-Західному, Південному, Закавказькому, Північно-Кавказькому, 2-у Білоруському фронтах.

Після перепідготовки на винищувач ЛаГГ-3 був залишений льотчиком-інструктором при військовій авіаційній школі. З 1942 року молодший лейтенант П. М. Камозін — командир авіаційної ланки 246-го винищувального авіаційного полку. З листопада 1942 року по травень 1943 року — заступник командира ескадрильї 269-го винищувального авіаційного полку.

З жовтня 1943 по грудень 1944 року — командир ескадрильї 66-го винищувального авіаційного полку, згодом — на тій самій посаді у 101-у гвардійському винищувальному авіаційному полку.

Всього за роки війни здійснив близько 200 бойових вильотів, у 63 повітряних боях збив особисто 36 та у складі групи — 13 літаків супротивника.

20 січня 1945 року потрапив у авіаційну катастрофу, внаслідок якої отримав важкі ушкодження. Після лікування гвардії майор П. М. Камозін демобілізований за станом здоров'я. З 1946 року мешкав у Брянську, працював у цивільній авіації.

Помер 24 листопада 1983 року.

Нагороди і почесні звання

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 1 травня 1943 року за мужність і відвагу, виявлені у боях з німецько-фашистськими загарбниками, Камозіну Павлу Михайловичу присвоєне звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 1148).

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 1 липня 1944 року Камозін Павло Михайлович нагороджений другою медаллю «Золота Зірка» (№ 23/ІІ).

Нагороджений також двома орденами Червоного Прапора (23.03.1943, 21.11.1943), орденами Олександра Невського (31.01.1944), Вітчизняної війни 1-го ступеня (19.12.1942) і медалями.

Почесний громадянин міста Брянська (1966).

Пам'ять

Бронзове погруддя П. М. Камозіна роботи скульптора Генріха Манізера у 1955 році встановлено у місті Брянську.

У 1983 році вулиця Больнична у Брянську перейменована на вулицю Павла Камозіна.

Посилання

• Біографія на сайті «Герои страны» [Архівовано 27 квітня 2012 у WebCite](рос.)
• Біографія на сайті «Airaces.narod.ru» [Архівовано 13 квітня 2016 у Wayback Machine.](рос.)