Київський військовий округ

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Київський військовий округ
Танки на навчаннях КВО.jpg
Колонна танків Т-37А на маневрах військ Київського військового округа. 1937
На службі 6 липня 18621917, 1919, 19201922, 19351941, 9 липня 1945 - 1 листопада 1992
Країна Flag of Russia.svg Російська імперія
Flag of the Soviet Union (1923-1955).svg СРСР
Flag of Ukraine.svg Україна
Збройні сили сухопутні війська
Вид Flag of Russia.svg Російська імператорська армія,
Red Army flag.svg Червона армія, Радянська армія,
Zsu prapor.jpg Збройні сили України
Чисельність військовий округ
Війни/битви Перша світова війна
Громадянська війна в Росії
Польський похід РСЧА
Друга світова війна
Відзнаки у битвах Order of Red Banner.png Червонопрапорний (1968)
Командири
Визначні
командири
генерал від інфантерії Драгомиров М.І.
генерал від кавалерії Сухомлинов В.О.
командарм 1 рангу Якір Й.Е.
маршал Радянського Союзу Тимошенко С.К.
маршал Радянського Союзу Жуков Г.К.
генерал-полковник Кирпонос М.П.
генерал-лейтенант Герасименко В.П.
маршал Радянського Союзу Гречко А.А.
маршал Радянського Союзу Чуйков В.І.
маршал Радянського Союзу Кошовий П.К.
маршал Радянського Союзу Якубовський І.Г.
генерал армії Герасимов І.О.
генерал-полковник Громов Б.В.
Карта військових округів Російської імперії. 1913

Ки́ївський військо́вий о́круг — одиниця військово-адміністративного поділу в Російській імперії, а згодом у СРСР та Україні.

Російська імперія[ред.ред. код]

Київський військовий округ було створено 6 липня 1862 року в ході військової реформи як військово-адміністративну одиницю зі штабом у Києві. Округ створювався з метою децентралізації та вдосконалення військового управління в Російській імперії. Командувач округом керував оперативними, стройовими та господарськими справами військових з'єднань і частин округу та підвідомчих йому установ. Штаб округу займався підготовкою до мобілізації, передислокацією військ у випадку війни, відав їх розташуванням у мирний час, стройовою та бойовою підготовкою військ, збором даних про ймовірного противника в прикордонній смузі, кадровими питаннями, опікувався артилерійським, інженерним, інтендантським, санітарним та ветеринарним забезпеченням військ, забезпечував військове судочинство.

Спочатку КВО займав територію Київської, Подільської (без Балтського повіту) та Волинської губерній.

У 1869 Хотинський повіт Бессарабської губернії з Одеського військового округу був переданий до складу КВО.

У 1888 у зв'язку з ліквідацією Харківського військового округу КВО був поширений також на територію Харківської, Чернігівської, Полтавської та Курської губернії (дві останні 17 квітня 1917 року були включені до складу Московського військового округу).

Дніпро розділяв округ на 2 частини — східну і західну. Південна частина західної половини КВО включала ділянку південно-західного театру воєнних дій на прикордонні з Австро-Угорською імперією. Східна половина військового округу, де ведення бойових дій не планувалося, разом із задніпровськими губерніями ця територія була базою всієї західної прикордонної смуги. На 15 серпня 1896 на території округу дислокувалося 166 батальйонів, 73 ескадрони, 48 сотень, 434 одиниці техніки, 24 комендатури, 2 шпиталі, 5 лазаретів тощо. Територію КВО перетинали залізниці: КиївКозятин (нині місто Вінницької області) — ЗдолбунівКовель; Київ—Сарни—Ковель—Брест-Литовськ (нині м. Брест, Білорусь); шосейна дорога — Київ—ЖитомирРівне—Брест-Литовськ з короткими відгалуженнями в р-ні Рівного і Луцька в напрямку кордону. Київський військовий округ розділявся також на 3 прикордонні райони — Північний, Південний і Придніпровський.

У 1907 із складу Київського військового округу до Варшавського військового округу відійшов Володимир-Волинський повіт разом з повітовим містом і Ковельський повіт Волинської губернії.

Округ охоплював територію 6018 квадратних миль з населенням 23,2 млн чоловік.

З початком Першої світової війни перейменований на Київський військовий округ на театрі військових дій. Станом на 1914 в КВО дислокувалися такі частини (не всі з них розташовувалися на території сучасної України):

  • 9-й АК: 5 пд (штаб — Житомир; 17, 18, 19, 20 пп, 5 абр), 42 пд (штаб — Київ; 165, 166, 167, 168 пп, 42 абр), 9 кд (штаб — Київ; 9 дп, 9 уп, 9 гп, 1 Уральський кзп, 9 кадн), 9 мадн, 6 сб, 6 пб, 4 ір
  • 10-й АК (штаб — Харків): 9 пд (штаб — Полтава; 33, 34, 35, 36 пп, 9 абр), 31 пд (штаб — Харків; 121, 122, 123, 124 пп, 31 абр), 10 кд (штаб — Харків; 10 дп, 10 уп, 1 Оренбурзький кзп, 3 дкдн), 10 мадн, 7 сб
  • 11-й АК (штаб — Рівне): 11 пд (штаб — Луцьк; 41, 42, 43, 44 пп, 11 абр), 32 пд (штаб — Рівне; 125, 126, 127, 128 пп, 32 абр), 11 кд (штаб — Дубно; 11 дп, 11 уп, 11 гп, 12 Донський кзп, 11 кадн), 11 мадн, 21 сб
  • 12-й АК (штаб — Вінниця): 12 пд (штаб — Хмельницький; 45, 46, 47, 48 пп, 12 абр), 19 пд (штаб — Умань; 73, 74, 75, 76 пп, 19 абр), 3 осбр (штаб — Жмеринка; 9, 10, 11, 12 сп), 3 садн, 2 Донська (Збірна) кзд (штаб — Кам'янець-Подільський), 12 кд (штаб — Хмельницький; 12 дп, 12 уп, 12 гп, 3 Уфімсько-Самарський кзп, 2 дкдн), 12 мадн, 5 сб, 4 та 5 об, 10 пр
  • 21-й АК (штаб — Київ): 33 пд (штаб — Київ; 129, 130, 131, 132 пп, 33 абр), 44 пд (на території сучасної України дислокувалися тільки 175, 176 пп, 44 абр), 21 мадн, 4 тадн, 14 сб, 5 пб

У ході мобілізації на основі Київського військового округу було сформовано 3-ю та 8-у російські армії. Сам округ упродовж війни був районом зосередження тилових резервних частин Південно-Західного фронту.

Влітку 1917 року основу військ Київського військового округу (близько 400 тисяч чол.) становили запасні частини, формування ополченців, військові навчальні заклади тощо. Командувачами округом у 1917 році були генерал М.Тодорович та полковник Костянтин Оберучев.

Командування[ред.ред. код]

Радянські часи[ред.ред. код]

Після Лютневої революції КВО став центром розгортання українського військового руху. Наприкінці червня 1917 року загальна кількість українізованих частин в окрузі становила понад 50 тисяч чол. Після Жовтневого перевороту у Петрограді віддані Тимчасовому урядові війська, що концентрувалися навколо штабу Київського військового округу, зробили спробу перебрати на себе владу у Києві, проте зазнали поразки від більшовиків та збройних формувань Центральної Ради.

З проголошенням 7 листопада 1917 року Української Народної Республіки генеральне секретарство військових справ 14 листопада 1917 року видало розпорядження про українізацію Київського військового округу, призначило його командувачем полковника В.Павленка, пізніше капітана Миколу Шинкаря. Округ припинив своє існування наприкінці січня 1918 року після відступу українських військ з Києва.

Висадка першого масового повітряного десанту на навчаннях Київського військового округу. Вересень 1935 р.

Згодом військово-адміністративний поділ на округи було відтворено радянською владою. За наказом народного комісару військових справ УСРР від 12 березня 1919 року були утворені Київський, Харківський, пізніше Одеський округи. Київський включав територію Київської, Чернігівської, пізніше Подільської, Волинської губерній, управління перебувало в Києві. У серпні 1919 року КВО повторно припинив своє існування (Звілнення Києва (1919).

Знову створений за наказом Реввійськради РСФРР від 23 січня 1920 року. Спочатку обіймав територію Київської, Чернігівської, Подільської, Волинської і Херсонської губерній, пізніше до складу округу були включені Полтавська і Кременчуцька губернії. Ліквідований у квітні 1922 року у зв'язку з організацією Збройних сил України і Криму, пізніше — Українського військового округу (УВО).

Поновлений в 1935 році. Наприкінці 1930-х рр. під час Великого терору значна кількість командного складу КВО була репресована. Серед них — командуючі округом Йона Якір, Іван Федько, всі дев'ять командирів корпусів, 24 з 25 командирів дивізій, 5 з 9 командирів бригад, 87 з 135 командирів полків. Постановою Головної Військової Ради РСЧА від 26 липня 1938 року КВО було перетворено на Київський особливий військовий округ (КОВО). Утворений на базі управління КОВО Український фронт у складі 5-ї, 6-ї, 12-ї армій та армійської кавалерійської групи брав участь у радянсько-польскій (Вересневій) війні 1939 року. Ряд частин і з'єднань КОВО, зокрема 7-а Чернігівська і 44-а Київська стрілецькі дивізії були задіяні у радянсько-фінській війні 1939-40 рр.. Також з частин і з'єднань КОВО формувався Південний фронт, війська якого влітку 1940 року брали участь у приєднанні до СРСР Бессарабії та Північної Буковини.

З початком війни нацистської Німеччини проти СРСР на базі КОВО створено Південно-Західний фронт, війська якого здійснювали оборону Києва. 10 вересня 1941 року управління округу було розформоване. 15 жовтня 1943 року КВО був відновлений і активно задіяний у мобілізації українського населення до Червоної армії. Надалі територія Київського військового округу постійно змінювалась.

З 1977 року вона охоплювала Дніпропетровську, Донецьку, Київську, Кіровоградську, Луганську, Полтавську, Сумську, Харківську, Черкаську та Чернігівську області УРСР. До Другої Світової війни штаб КВО перебував у Києві на вул. Банковій, 11 (тепер — будинок Адміністрації Президента); після війни — у будинку колишнього кадетського корпусу на Повітрофлотському проспекті, 6.

Склад військ округу перед розпадом Радянського Союзу[ред.ред. код]

За станом на 1988 округ підпорядковувався Головнокомандувачу Південно-Західного напрямку (штаб — Кишинів).

На його території дислокувалися 2 гвардійських армії (6-а танкова і 1 загальновійськова), з'єднання центрального і окружного підпорядкування. Авіаційну підтримку Південно-Західного напряму і військовому округу здійснювали 17-а і 24-а повітряних армії, а повітряне прикриття — 8-а армія ППО.

  • 6-а гвардійська червонопрапорна танкова армія (Дніпропетровськ):
    •  — 17-а гвардійська тд (Кривий Ріг) 25 тп, 224 тп, 230 гв. тп, 187 мсп, 869 гв. сап, 1069 зрп;
    •  — 42 гвардійська тд (Новомосковськ): 188 гв. тп, 384 тп (Ждановка), 319 гв. тп, 127 гв. мсп, 91 гв. сап, зрп (Ждановка);
    •  — 75 гвардійська тд (Чугуїв): 216 гв тп, 283 гв тп, 380 тп, 256 гв. мсп, сап, зрп;
    • З'єднання і частини армійського підпорядкування:
      •  — 269 зенітно-ракетна бригада;
      •  — 162 ракетна бригада;
      •  — 121 окремий гвардійський Фокшансько-Мукденський орденів А.Невського Червоної Зірки полк зв'язку;
      •  — 93 окремий радіотехнічний батальйон (Дніпропетровськ).
      •  — 16 окрема змішана авіаційна ескадрилья (Приміське)
  • 1 гвардійська ордена Леніна загальновійськова армія (Чернігів):
    •  — 25 гвардійська мсд (Лубни): 280 гв. тп (Гончарівське), 132 гв. мсп, 136 гв мсп, 426 гв. мсп, 53 гв. an, 1175 зрп
    •  — 41 гвардійська тд (Умань): тп, тп (Сквира), 64 гв. мсп, 1001 гв. сап, 1091 зрп
    •  — 72 гвардійська МСД (Біла Церква): 292 гв. тп, 222 гв мсп, 224 гв мсп, 229 гв. мсп, 155 гв. ап (Сміла), 1129 зрп
    •  — 136 мсд (Пирятин)
    •  — 172 мсд (Конотоп)
    • З'єднання і частини армійського підпорядкування:
      •  — 318 окрема вертолітна ескадрилья (Біла Церква)
      •  — 908 окремий десантно-штурмовий батальйон в смт. Гончарівське;
      •  — 30 окрема змішана авіаційна ескадрилья (Гончарівське)
      •  — 123 ракетна бригада (Конотоп)
      •  — 71-й гарматний артполк, 961 реактивний артполк, 976 протитанковий полк (Фастів)
      •  — 6289 БХИ (Черкаси)
      •  — 108 зенітно-ракетна бригада;
      •  — штаб 102 бригади матеріального забезпечення;
      •  — 30 полк зв'язку;
      •  — 92 радіотехнічний батальйон,
      •  — 104 інженерно-саперний батальйон,
      •  — 832 батальйон розвідки зараження (Чернігів)
  • З'єднання та частини центрального і окружного підпорядкування:
    •  — 36 мсд (Артемівськ): 35 тп, 103 мсп, 143 мсп (Коммунарськ);
    •  — 46 мсд (Луганськ): тп, 875 мсп, 1215 мсп, мсп, ап, зрп;
    •  — 48 навчальна гвардійська тд (Десна): 5 гв тп, 300 тп, 389 тп, 354 гв. мсп, 467 гв. ап, 1121 зрап (Чернігів);
    •  — 51 окремий гвардійський вертолітний полк;
    •  — 94 окрема ескадрилья безпілотних засобів розвідки (Олександрія);
    •  — 8 окремий переправно-десантний батальйон (Охтирка);
    •  — 159 гвардійська ракетна бригада (Кіровоград);
    •  — 7 бригада зв'язку ВГК: 205, 209, 313 інженерних бригади;
    •  — 132 трубопровідна бригада (Бровари);
    •  — 7 окремий полк урядового зв'язку (Винники);
    •  — 653 окремий батальйон тропосферного зв'язку (Гайсин);
    •  — 113 Проскурівська орденів Б. Хмельницького, А. Невського бригада зв'язку (Гостомель);
    •  — 281 гарматна артилерійська бригада; 835 і 873 БХИ (артилерія) (Дівички);
    •  — 137 зенітно-ракетна бригада (Гончарівське);
    • штаби бригад: — 103-й і 104-й матеріальні забезпечення, 18-й і 21-й автомобільних;
    •  — 16 окремий понтонно-мостовий полк (Київ);
    •  — 368 окремий батальйон охорони і забезпечення (Київ);
    •  — 7 бронетанковий ремонтний завод (Київ)
    •  — 9 бригада спецназу (Кіровоград)
    •  — 72 Центральна артилерійська база озброєння (засобів управління) (Красноград);
    •  — 23 десантно-штурмова бригада (Кременчук)
    •  — 128 протитанкова артилерійська бригада (Луганськ);
    •  — 147 окремий розвідувальний артилерійський дивізіон;
    •  — 5197-а база збереження майна (зв'язку) (Луганськ)
    •  — 243 окремий батальйон тропосферного зв'язку (Маньківка);
    •  — 80 Центральна інженерна база (Ніжин)
    •  — 2897 база збереження майна (зв'язку) (Новомосковськ)
    •  — 546 Центральна хімічна база ремонту і зберігання; 2347 Центральна артилерійська база озброєння (Полтава)
    •  — 208 бригада хімзахисту (Северодонецьк)
    •  — 15 і 16 бригад зв'язку РГК (Семиполки)
    •  — 74 радіотехнічна бригада (Фастів)
    •  — 115 бронетанковий ремонтний завод; 126 авторемонтна база; 623 Центральна інженерна база (Харків).

Командування[ред.ред. код]

Україна[ред.ред. код]

Після розпаду СРСР війська КВО стали основою для формування Збройних сил України. У ході військової реформи Київський військовий округ 1 листопада 1992 року було ліквідовано.

Командування[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Россия. Генштаб. Киевский военный округ. К., 1896;
  • Столетие военного министерства. Исторический очерк, 1802–1902, т. 1. СПб., 1902;
  • Военная энциклопедия, т. 12. СПб., 1913; Зайончковский П. А. Самодержавие и русская армия на рубеже XIX—ХХ столетий. М., 1973.
  • Київ. Історична енциклопедія. 1917–2000 рр.
  • Киевский Краснознаменный. История Краснознаменного Киевского военного округа. 1919–1972. М., 1974.

Посилання[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Командувачами називалися з 26 листопада 1920, до цього — окружні військові комісари. 7 лютого 1919 наказом № 18 Наркомвоєна України київським окружним військовим комісаром призначений С. К. Малецький, а його помічником — І. Н. Дубовий. 15 лютого 1919 обидва отримують нові призначення. На посаду київського окружного комісара вступає М. С. Богданов, помічником окрвоєнкома призначається В. В. Янушевський]