Катеринчук Микола Дмитрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Микола Дмитрович Катеринчук
Микола Дмитрович Катеринчук

Час на посаді:
березень 2005 — вересень 2005
Президент   Віктор Ющенко

Народився 19 листопада 1967(1967-11-19) (46 років)
селище Лугове, Алтайський край, РРФСР РРФСР
Політична партія Petro Poroshenko Bloc.gif
Дружина Анастасія Катеринчук
Професія політик, юрист
Особистий підпис Mykola Katerynchuk Signature 2014.png
Нагороди
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Україна Народний депутат України
4-го скликання
безпартійний (НУ) 14 травня 2002 25 травня 2006
5-го скликання
Народний союз «Наша Україна» (НУ) 25 травня 2006 14 червня 2007
6-го скликання
Європейська партія України (НУНС) 23 листопада 2007 12 грудня 2012
7-го скликання
безпартійний (Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина») 12 грудня 2012

Катеринчу́к Мико́ла Дми́трович (нар. 19 листопада 1967, селище Лугове, Алтайський край) — український політик та юрист. Народний депутат України. Кандидат юридичних наук. Голова Європейської партії України.

Біографія[ред.ред. код]

Вищу освіту отримав у Київському університеті імені Тараса Шевченка (1993), юрист.

19841985 — учень слюсаря-складальника радіоапаратури та регулювальник радіоапаратури заводу «Імпульс» в місті Черкасах.

19851987 — служба в армії.

19921995 — юрисконсульт АБ «Інко».

19952002 — генеральний директор ТОВ "Адвокатська компанія «Моор і Кросондович» в місті Києві.

20022006 рр. — народний депутат України IV скликання від виборчого округу № 13 Вінницькій області, заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань правової політики, м. Київ.

20042005 рр. — довірена особа кандидата на пост Президента України Віктора Ющенка в єдиному загальнодержавному виборчому окрузі. Листопад — грудень 2004 року — учасник розгляду у Верховному Суді України скарги про визнання недійсними результатів виборів Президента України.

З березня 2005 року — член президії Ради Народного Союзу «Наша Україна».

Березень — вересень 2005 року — перший заступник голови Державної податкової адміністрації України.

З жовтня 2005 року — голова Центрального виконавчого комітету Народного Союзу «Наша Україна».

20062007 — народний депутат України V скликання, перший заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань економічної політики, м. Київ.

2007 рік — народний депутат України VI скликання, заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань податкової та митної політики, м. Київ.

Одружений: дружина — Анастасія; двоє дітей: син — Данило, дочка — Софія-Ніколь.

Кандидат юридичних наук.

Член політичної партії «Європейська партія України». Голова партії.

Нагороджений орденом «За заслуги» ІІІ ступеня.

Політична діяльність[ред.ред. код]

У 2002 році, будучи безпартійним, в перший раз став народним депутатом України. Увійшов до складу фракції «Наша Україна». Обіймав посаду заступника голови Комітету з питань правової політики. Брав активну участь у виборчій кампанії опозиційного кандидата в Президенти України Віктора Ющенка (очолював юридичний департамент штабу) і в Помаранчевій революції. У складі юридичної команди «помаранчевого» табору оскаржував у Верховному Суді України сфальсифіковані результати другого туру виборів Президента.

Після перемоги Віктора Ющенка у виборчій гонці був призначений на посаду першого заступника голови Державної податкової адміністрації України. На посаді заступника голови ДПАУ виступав за проведення податкової амністії, реформування ПДВ як найбільш корумпованого податку, послаблення податкового пресу на будівельні компанії, зміни в законодавстві, які дозволили б вивести зарплати «з тіні», повернення в державну власність двох-трьох десятків великих підприємств, в приватизації яких проглядалося відверте порушення закону. Залишив посаду через незгоду з політикою свого шефа — Олександра Кірєєва.

На парламентських виборах 2006 року Микола Катеринчук — член Народного Союзу «Наша Україна» (НСНУ), політради і президії цієї партії — пройшов у Верховну Раду 5-го скликання в першій десятці списку блоку «Наша Україна». Став першим заступником голови Комітету з питань економічної політики.

У листопаді 2006 року Микола Катеринчук заявив, що залишає лави партії «Наша Україна». Такий радикальний крок загартований і перевірений «нашоукраїнець» пояснив тим, що партія в інтересах виборців повинна реформуватися, проте вище її керівництво, підтримуване партійним меншістю, активно і ефективно протидіє оновленню. Микола Катеринчук спершу створив громадську організацію «Європейська платформа для України», а незабаром у вересні 2007 року — Європейську партію України.

Навесні 2007 року політик з великим ентузіазмом підтримав ініціативу Віктора Ющенка щодо розпуску парламенту 5-го скликання і оголошення позачергових виборів. Потім його Європейська партія увійшла до виборчого блоку «Наша Україна — Народна самооборона», а сам Микола Катеринчук отримав 5-е місце у виборчому списку НУНС і пізніше — депутатський мандат. Був заступником голови Комітету з питань податкової та митної політики, а після об'єднання двох Комітетів 3 березня 2011 року стає заступником голови Комітету з питань фінансів, банківської діяльності, податкової та митної політики.

Після оголошення в травні 2008 року дострокових виборів мера Києва і депутатів Київради Микола Катеринчук «самовисунувся» на посаду столичного градоначальника, не чекаючи вирішення питання щодо єдиного кандидата від демократичної коаліції. У зв'язку з цією «поспішністю» був звинувачений колегами від опозиції в підіграванні чинному меру Леоніду Черновецькому. Паралельно повів до Київради блок імені самого себе. Вже під час компанії в деяких ЗМІ прозвучали підозри, що виборчу кампанію Катеринчука і його блоку фінансують бізнесмени, зацікавлені у збереженні влади Леоніда Черновецького та його команди, так багатомільйонна рекламна компанія була проведена безкоштовно рекламним агенством «Прайм груп», яке належило затю Л. Черновецкого, С. Супруненко, за що, у знак подяки, обрані депутати від Миколи Катеренчука, підтримали на посаду секретаря Київради О. Довгого та у подальшому увійшли до більшості Черновецкого, у якій знаходяться і зараз. Сам лідер Європейської партії всі звинувачення і підозри гаряче відкидав, хоча усі його депутати голосавали і голосують разом з більшістю Л. М. Черновецкого. Здобув 5-те місце з підтримкою 4,25% киян.

На виборах до Верховної ради 2012 року кандидат у народні депутати в окрузі № 13[1].

У грудні 2013 р. проголосив себе «революційним комендантом» Києва[2].

Нагороди, державні ранги[ред.ред. код]

У січні 2007 року нагороджений орденом «За заслуги» III ступеня.

Посилання[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]