Козир Сергій Вікторович
| Козир Сергій Вікторович | ||
|---|---|---|
 Старший сержант | ||
 | ||
| Загальна інформація | ||
| Народження |
10 липня 1974 УРСР, Петрове, Кіровоградська область | |
| Смерть |
29 квітня 2015 (40 років) Україна, Піски, Донецька область(підрив на міні) | |
| Поховання | Кривий Ріг | |
| Громадянство |
Україна | |
| Військова служба | ||
| Приналежність |
Україна | |
| Вид ЗС |
 Сухопутні війська | |
| Рід військ |
 Механізовані війська | |
| Формування | ||
| Війни / битви | ||
| Нагороди та відзнаки | ||
| ||
Сергі́й Ві́кторович Ко́зир (нар. 10 липня 1974, смт Петрове, Петрівський район, Кіровоградська область, Українська РСР — 29 квітня 2015, с-ще Піски, Ясинуватський район, Донецька область, Україна) — старший сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
Життєвий шлях[ред. | ред. код]
Народився 1974 року в смт Петрове на Кіровоградщині. Закінчив середню школу в рідному селищі, протягом 1993—1995 років проходив строкову військову службу в Збройних силах України. З 1996 року мешкав у місті Кривий Ріг, працював вантажником у ПАТ «ЄВРАЗ Суха Балка».
Через російську збройну агресію проти України 10 лютого 2015-го призваний за частковою мобілізацією.
Старший сержант, командир бойової машини — командир 1-го відділення 3-го взводу 9-ї механізованої роти 3-го механізованого батальйону 93-ї окремої механізованої бригади, в/ч А1302, смт Черкаське, Дніпропетровська область. З весни 2015 брав участь в антитерористичній операції на сході України.
29 квітня 2015-го ніс службу на блокпосту поблизу селища Піски Ясинуватського району, у тому часі терористи розпочали мінометний обстріл[1]. Одна з мін розірвалася під ногами Сергія, завдавши йому важких уламкових поранень. Його евакуювали до шпиталю, де він від поранень помер[2].
Похований 5 травня на Центральному кладовищі Кривого Рогу, на Алеї Слави, у місті оголошено жалобу.
Без Сергія залишилися дружина і двоє дітей — донька Єлизавета та син Назар 2013 р.н.
Нагороди та вшанування[ред. | ред. код]
- Орден «За мужність» III ступеня — за мужність, самовідданість і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі (22.09.2015, посмертно)[3]
- Відзнака міста Кривий Ріг — нагрудний знак «За заслуги перед містом» III ступеня (посмертно).
Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]
15 вересня 2015 року в Покровському районі м. Кривий Ріг на будинку на вулиці Ватутіна, 47, де мешкав Сергій Козир, відкрито меморіальну дошку на його честь[4][5].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ «Карпатська Січ»: Бойовики цілий день ведуть вогонь по Пісках; є поранені і загиблі [Архівовано 7 Січня 2018 у Wayback Machine.] // 112.ua, 29 квітня 2015
- ↑ У зв'язку із загибеллю в зоні АТО Сергія Козира, в Кривому Розі сьогодні оголошено жалобу [Архівовано 6 Січня 2018 у Wayback Machine.](рос.) // 0564.ua — Сайт міста Кривого Рогу, 5 травня 2015
- ↑ Указ Президента України від 22 вересня 2015 року № 553/2015 «Про відзначення державними нагородами України»
- ↑ Відкриття меморіальної дошки на честь Козиря Сергія Вікторовича [Архівовано 6 Січня 2018 у Wayback Machine.] // Офіційний сайт виконкому Покровської районної в місті Кривому Розі ради, 15 вересня 2015
- ↑ Криворіжцю Сергію Козиру, який загинув, прикривши товариша, відкрили меморіальну дошку [Архівовано 6 Січня 2018 у Wayback Machine.](рос.) // 0564.ua — сайт міста Кривого Рогу, 15 вересня 2015
Джерела[ред. | ред. код]
- Козир Сергій Вікторович [Архівовано 22 Травня 2017 у Wayback Machine.] // Книга пам'яті полеглих за Україну.
- Козир Сергій Вікторович [Архівовано 6 Січня 2018 у Wayback Machine.] // Український меморіал.
- В АТО загинув ще один уродженець Кіровоградщини // «Гречка», 6 травня 2015.
|
Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |