Користувач:Oles1995/Чернетка
Oles1995/Чернетка | ||||
Головна вершина Кіліманджаро — Кібо | ||||
3°04′00″ пд. ш. 37°21′33″ сх. д.H G O | ||||
Країна | Танзанія | |||
---|---|---|---|---|
Тип | Вулкан | |||
Висота | 5895 м[1] | |||
Висота відносна |
5885 м[1] (4-те місце у світі) | |||
Ізоляція |
5509,7 км → г. Куг-є Шасгал[de] (6290 м)[1] (4-те місце у світі) | |||
Виверження | 1860-ті | |||
Кіліманджа́ро — найвища точка африканського континенту над рівнем моря (5895 м[2]) та являється діючим вулканом, що знаходиться на північному сході Танзанії. З 1902 по 1918 роки мав назву Вершина Кайзера Вільгельма (нім. Kaiser-Wilhelm-Spitze). Кіліманджаро підноситься над плоскогір'ям Масаї, яке розташоване на висоті 900 метрів над рівнем моря. Про походження назви є декілька версій.
У Кіліманджаро не було документованих вивержень, але місцеві легенди говорять про вулканічну активність 150—200 років тому.
Історія[ред. | ред. код]
Перша згадка про ці засніжені гори відноситься до II століття н. е. Вони позначені на географічній карті Птолемея. Пізніше, у XIII і XIV століттях, про неї повідомляли китайські мореплавці, які торгували зі східним узбережжям Африки. Але датою відкриття Кіліманджаро вважається 11 травня 1848 року, а автором відкриття — німецький пастор Йоханес Ребман (Johannes Rebmann, 1820—1876). У 1861 році підкорена висота 2500 м, в 1862 році досягнута відмітка 4200 м, в 1883, 1884 і 1887 — позначка 5270 м, і всі ці сходження було здійснено графом Телкі. 5 жовтня 1889 року німецький альпініст Ганс Майєр (Hans Meyer, 1858—1929) і його австрійський провідник Людвіг Пуртшелер (Ludwig Purtscheller, 1849—1900) вперше досягли вершини. В 1996 році в Марангу ще був живий їхній товариш по сходженню з народу чага — Мзеє Лауво, якому повинно було бути понад 120 років. Мавензі була підкорена лише в 1912 році Охлером і Клутьє.
У книзі «Життя, подорожі і робота в східній Африці» можна знайти опис того, як її автор Чарльз Нью спробував підкорити Кіліманджаро в 1861 році в тропічних шортах і легкій сорочці, при цьому його 13 портерів були абсолютно голими. Не дивно, що вони не змогли зійти на вершину, хоча і досягли кордону снігу, що теж є хорошим результатом.
Походження назви[ред. | ред. код]
Назва походить з мови суахілі і, ймовірно, означає «гора, яка виблискує».
Точно не відомо, як саме утворилася назва Кіліманджаро, на цей рахунок існує кілька теорій[3]. Багато з цих теорій припускають, що слово розбивається на Kilima (на суахілі «пагорб, маленька гора») і Njaro[4], у якого версії варіюються від стародавнього слова суахілі білий або блискучий[5] до слова мови Кічагга jaro, що означає караван.
Розташування[ред. | ред. код]
Кіліманджаро височить у північно-східній Танзанії на 5 891,8 метрів згідно з вимірюваннями, проведеними в 2008 році за допомогою системи GPS і ґравітації, замінивши попереднє значення в 5 895 метрів отримане в 1952 році командою британців. Висота, яка була предметом вимірювань з 1889 року, з результатами, що різнилися більш ніж на сто метрів, є найбільшою в Африці і, отже, Кіліманджаро є однією з Семи Вершин. Він розташований недалеко від кордону з Кенією, який проходить по північних і східних схилах гори. Вона височіє посеред рівнинної савани, яка оточує гору у формі краплі на 4 800 — 5 200 метрів, що робить цю гору найвищою ізольованою горою у світі. Кіліманджаро займає площу в 388 500 гектарів. Гора вулканічним комплексом овальної форми, простягається на 70 км з північного заходу на південний схід і на 50 кілометрів з північного сходу на південний захід і знаходиться за 340 км на південь від екватору. Гора Меру розташована за 75 км на південний захід, а гора Кенія, другий за висотою пік в Африці, за 300 кілометрів на північ. Найближче місто, Моші, знаходиться в Танзанії на південь від гори, і є головною відправною точкою для сходження на неї. Міжнародний аеропорт Кіліманджаро, розташований в п'ятдесяти кілометрах на південний захід від вершини, обслуговує з 1971 року весь регіон зі всіма його парками. Додома, столиця Танзанії, і Дар-ес-Салам, знаходяться відповідно за 380 км на південний захід і 450 км на південний схід, тоді як Найробі знаходиться всього за 200 км на північ-північ-захід. Узбережжя Індійського океану — за 270 км від гори. Адміністративно Кіліманджаро знаходиться в регіоні Кіліманджаро, що частково охоплює райони Гай (англ. Hai), Моші Рурал (англ. Moshi Rural) і Ромбо (англ. Rombo), де знаходиться найвища точка, і більша частина гори. Вулкан цілком включений в Національний парк Кіліманджаро.
Маршрути на Кіліманджаро[ред. | ред. код]
На Кіліманджаро існує 6 маршрутів для підйому і один для спуску. Кожен з них має свою назву:
- Марангу — з південної сторони
- Мачаме — з південної сторони
- Умбве — з південної сторони
- Ронгаї — єдиний з північної сторони
- Лешомо — з західної сторони
- Шіра — з західної сторони
- Мвека — тільки для спуску
В середньому підйом на вершину і спуск до базового табору займає від 5 до 9 днів, в залежності від обраного маршруту. Існують також десятки альтернативних маршрутів, але вони є менш популярними та не облаштованими.
Марангу[ред. | ред. код]
Серед місцевих провідників через свою популярність носить назву «Кока-кола», довжина маршруту від входу в парк до вершини 64 км, і проходиться такий маршрут за 5-6 днів. Це єдиний маршрут який на своєму шляху обладнаний будиночками, водою та електрикою. Піднімаючись по Марангу, спуск також здійснюється по ньому. Цей маршрут досить швидкий, комфортний та бюджетний, тому найпопулярніший.
Мачаме[ред. | ред. код]
Досить популярний маршрут який ще називають «віскі», згальна довжина маршруту 49 км, його пропонують проходити за 6-7 днів. Популярний насамперед через свою методику підйому, правильну акліматизацію. На початку маршрут проходить по облаштовані стежині, на шляху є туалети. Проживання на маршруті відбувається в наметах, тому цей маршрут обирають люди з досвідом походів. Спуск відбувається по маршруту Мвеке.
Умбве[ред. | ред. код]
Найскладніший маршрут на підйомі до вершини Кіліманджаро, його протяжність всього 37 км, але підйому дуже крутий і важкий, його радять проходити за 6-7 днів. На цьому маршруті мало туристів, його обирають лише досвідчені туристи, які впевнені в адаптаційних властивостях свого організму, так як на маршруті мало етапів акліматизації. Спуск по маршруту Мвека.
Ронгаї[ред. | ред. код]
Дуже цікавий маршрут, його обирають люди які обирають більш самотній трекінг, цей маршрут не популярний серед туристів, але дуже красивий, на шляху трапляються печери, а на початку проходить навіть через декілька поселень. Довжина цього маршруту 65 км, і його пропонують проходити за 6-7 днів. Спуск відбувається по маршруту Марангу.
Шіра[ред. | ред. код]
Маршрут для досвідчених туристів, не дуже популярний. Протяжність понад 50 км та пропонують проходити за 6-7 днів. Співпадає з маршрутом Лошомо, який насправді є вдосконаленою версією Шіри. Починаючись з висоти 3600 можливі проблеми з акліматизацією. Спуск по маршруту Мвека.
Лошомо[ред. | ред. код]
Вважається одним з найкрасивіших маршрутів, не надто важкий, добре проходить акліматизація. Довжина цього маршруту 56 км, пропонують його проходити за 6-9 днів. Ще один з плюсів не дуже популярний. Пізніше зливається з Мачаме і йде по одній і тій самій стежці.
Поточний стан[ред. | ред. код]
Хоча сильної вулканічної активності Кіліманджаро не проявляє, останнім часом вулкан привертає до себе увагу багатьох дослідників.
Справа в тому, що сніжна шапка, що вкривала вершину гори 11 тисяч років з останнього Льодовикового періоду, швидко тане. За останні 100 років обсяг снігу і льоду зменшився більш ніж на 80%. У 2002 році багато експертів вже передбачали повне зникнення льодовика протягом 15 років. У березні 2005 року з'явилося повідомлення, що пік практично повністю звільнився від льоду вперше за останні 11 тисяч років. Вважається, що викликано це не зміною температури, а скороченням кількості снігопадів. Мабуть, знищення лісів в останнє століття серйозно зменшило кількість водяної пари, що досягає вершини Кіліманджаро і випадає там у вигляді снігу.
У районі Кіліманджаро є багато проблем екологічного характеру, наприклад, підтримання екологічної рівноваги і збереження незайманої природи. Велика їх частина пов'язана з діяльністю людини: браконьєрстом, розвитком землеробства і туризму. Ще в 1921 році для захисту джунглів було засновано заповідник. Щоб врятувати цей регіон, в 1977 році було створено національний парк Кіліманджаро площею близько 756 км². Він охоплює територію навколо гори і район плоскогір'я Шира, а також вершини Мавензі і Кібо.
Кіліманджаро в художній та документальній культурі[ред. | ред. код]
Кіно[ред. | ред. код]
- 1952 — Сніги Кіліманджаро — фільм Генрі Кінга.
- 2006 — документальний фільм «Сніги Кіліманджаро» Перша серіяДруга серія Виробництво Телеканал «Інтер» (Україна)
- 2011 — документальний фільм «Останні Сніги Кіліманджаро» Документальний фільм про сходження на вершину Кіліманджаро. Сходженню передує правильна акліматизація групи - відвідування найкращих національних парків Танзанії - Серенгеті, Нгоронгоро і Аруша, а також трек по схилах вулкана Меру. Початок сходження - по стежці Умбве, що вважається найскладнішою. Показані складності шляху на вершину і тріумф сходжувачів.
Музика[ред. | ред. код]
- 1982 — «Казки Кіліманджаро» (англ. Tales of Kilimanjaro) — інструментальна п'єса Карлоса Сантани з альбому «Havana Moon» (1983).
Художня література[ред. | ред. код]
- 1936 — «Сніги Кіліманджаро» (англ. The Snows of Kilimanjaro) — оповідання Ернеста Хемінгуея, яке вперше було опубліковане в американському журналі «Esquire».
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в Kilimanjaro, Tanzania. Peakbagger.com[d], (англ.). Процитовано 24-10-2016.
- ↑ Характеристики материков Астролаб.ру
- ↑ Hutchinson, J. A.: The Meaning of Kilimanjaro
- ↑ «Kilima-Njaro» (альтернативна назва в 1907), The Nuttall Encyclopædia, 1907, FromOldBooks.com, 2006, сторінка: FOB-Njaro.
- ↑ «SRTM TANZANIA IMAGES» (опис Кіліманджаро або Kilima-Njaro), NASA, 28 серпня 2005, сторінка: NASA-Tanzania.
Посилання[ред. | ред. код]
- Кіліманджаро
- Життя на Кіліманджаро
- Сходження на Кіліманджаро (англ.)
- Гора Кіліманджаро (рос.)
- Національний парк Кіліманджаро (рос.)
- Клімат Кіліманджаро (рос.)
Джерела[ред. | ред. код]
- Alexander Stewart, Kilimanjaro: a complete trekker's guide : preparation, practicalities and trekking routes to the «Roof of Africa», Cicerone Press Limited, 2004 ISBN 1-85284-413-2 (англ.)
- Henry Stedman, Kilimanjaro: The Trekking Guide to Africa's Highest Mountain, 2 édition, Trailblazer Guides, 2006 ISBN 1-873756-91-7 (англ.)
- Cameron M. Burns, Kilimanjaro & East Africa: a climbing and trekking guide, The Mountaineers Books, 2006 ISBN 0-89886-604-9 (англ.)
- William Dubois Newmark, The Conservation of Mount Kilimanjaro, IUCN Tropical Forest Programme, 1991 ISBN 2-8317-0070-1 (англ.)
Це незавершена стаття з географії Танзанії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |