Кошкар (гора)
Кошкар[2] (Гошгар, Гошкар, Гошгар-даг[3] або Гошкар-даг[4]; азерб. Qoşqar) — безліса скеляста гора в Азербайджані, на північно-східній частині Малого Кавказу.
Етимологія[ред. | ред. код]
За «Енциклопедичним словником азербайджанських топонімів» (Баку, 2007) назва гори походить від тюркського слова «качкар», що означає «баран». Таким чином даний оронім означає «гора, де мешкає дикий баран»[5]. За словами географа Надіра Мамедова[az], поряд з версією про те, що назва гори пов'язана з тюркським словом «кочкар» («баран»), існує і інша версія. За відомостями, зібраними серед місцевого населення, назва гори пов'язана з піром (місцем поклоніння) Гошгар[6].
Як зазначає виданий 1865 року «Географічно-статистичний словник Російської імперії», гора Кошкар була відома також під назвою Кочкар, а вірменською називалася Арютюнасар, тобто гора святого Артемія[7]. Так гору іменували місцеві вірмени[4].
Географія[ред. | ред. код]
Висота вершини 3361 метрів над рівнем моря[2]. Територіально розташована в Дашкесанському районі Азербайджанської Республіки, поблизу кордону з Вірменією. Є найголовнішим з північних відрогів Мравського хребта[3]. На горі розташовані витоки річок Гянджачай, Шамхорчай і Кушкарачай, на схилах гори — альпійські та субальпійські луки[8]. Крім згаданих річок джерела Кошкара також живлять річку Тертер[4]. На горі є близько 40 джерел[6].
Історія[ред. | ред. код]
На схилі гори розташовані курганні могильники, датовані XII—XI ст. до н. е. Розташовані вони в місцевості Чобан Абдалли Юрду, між циклопічними спорудами Дашли Тепе I і Дашли Тепе II. Мають кургани земляний насип, під якою були розкриті похоронні камери у вигляді кам'яних ящиків, перекритих плитами. На більшому кургані виявлено 10 таких камер. Поховальний інвентар цих курганів характерний для пам'яток доби пізньої бронзи. Тут знайдено чорно-сірі керамічні посудини, ножі з загнутими кінцями, прясельця, голки, кинджали з ажурними навершями рукоятки, пояси, нагрудні прикраси у вигляді опуклих дисків, ажурні підвіски, сережки, кільця, намиста з сердоліку тощо[9].
Раніше цю гору шанували як священну і вірмени і азербайджанці[4].
В літературі[ред. | ред. код]
Азербайджанський поет Гусейн Аріф згадував гору в своєму вірші, присвяченому Самеду Вургуну, який був при смерті: «Народ приніс би на плечах Гошкар, якби потрібен був сніг йому для зцілення…»[10].
Посилання[ред. | ред. код]
- Анохін Р. В. Малий Кавказ. — М: Фізкультура і спорт, 1981 [Архівовано 26 січня 2012 у Wayback Machine.]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в GEOnet Names Server — 2018.
- ↑ а б Аркуш карти K-38-129 Ханлар. Масштаб: 1 : 100 000. (рос.) Зазначити дату випуску/стану місцевості.
- ↑ а б К. Т Каракашлы. Материальная культура азербайджанцев Северо-восточной и Центральной зон Малого Кавказа (историко-этнографическое исследование). — Издательство Академии наук Азербайджанской ССР, 1964. — С. 5. — 282 с.
- ↑ а б в г И. М. Джафар-заде. Экспедиция по обследованию циклопических сооружений Азербайджана // Известия АзФАН СССР. — 1938. — № 3. — С. 38.
- ↑ Azərbaycan toponimlərinin ensiklopedik lüğəti / Под ред. Р. Алиевой. — Б. : Şərq-Qərb, 2007. — Т. II. — С. 67. — 304 с.(азерб.)
- ↑ а б Мәммәдов Н. Азәрбајҹанын јер адлары (оронимија). — Б. : Азербайджанское государственное издательство, 1993. — С. 120. — 179 с. (азерб.)
- ↑ П.Семенов. Кошкаръ // Географическо-статистический словарь Российской Империи. Том II. — Санкт-Петербург, 1865. — С. 759.
- ↑ Гошгар : [азерб.] // Азербайджанська радянська енциклопедія. — Б., 1979. — Т. III. — С. 222. (азерб.)
- ↑ Г. П. Кесаманлы, М. А. Гусейнова. Исследования в Дашкесанском районе // Археологические открытия 1984 года. — Наука, 1986. — С. 421.
- ↑ Б. Вагабзаде, Э. Талыблы. Самед Вургун. — Б. : Азербайджан, 2000. — С. 232. — 244 с.