Кузьменко Володимир Леонідович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Кузьменко Володимир Леонідович
Народився 15 травня 1931(1931-05-15)
Сталіно, СРСР
Помер 29 травня 2002(2002-05-29) (71 рік)
Львів, Україна
Країна  СРСР
 Україна
Діяльність письменник, науковець
Alma mater Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького
Заклад ДонНМУ
Роки активності 19892002
Жанр Наукова фантастика

Кузьменко Володимир Леонідович (15 травня 1931, Донецьк, СРСР29 травня 2002, Львів, Україна) — радянський і український вчений-нейробіонік і письменник-фантаст .

Біографія[ред. | ред. код]

Сім'я[ред. | ред. код]

Народився у сім'ї медиків (батько був фронтовим хірургом). Після школи вступив до Донецького медичного інституту, але так як його батьки переїхали у Львів — перевівся у Львівський державний медичний інститут, котрий закінчив з червоним дипломом.

Науково-дослідницька і викладацька діяльність[ред. | ред. код]

Тривалий час займався виключно науково-дослідницькою і викладацькою діяльністю у Львівському медінституті, яким колись керував його батько. Кандидат медичних наук, доцент кафедри патофізіології та завідувач лабораторії нейробіоніки. В. Кузьменко є автором більше ста наукових робіт, сорок з яких визнані винаходами.

Початок творчої діяльності[ред. | ред. код]

До фантастики Володимир Кузьменко звернувся наприкінці вісімдесятих років. Поштовхом став незвичайний епізод з його життя— повернувшись із наукового симпозіуму, який проходив у Києві, Кузьменко відчув себе зле, ліг і проспав понад дві доби. Побачене і пережите ним у сні стало сюжетною основою роману «Дерево життя». «Дерево життя» — перша мистецька публікація автора; роман складається з трьох книг, кожна з яких є відносно самостійною в рамках єдиного логічного цілого. У своєму останньому інтерв'ю українському журналу «Мир приключений» (Світ пригод) Кузьменко заявив: «Щодо мого першого роману «Дерево життя», то тут ось як було. Накопилась велика кількість інформації... Там закладена основна ідея – ідея самоорганізації, яка є справедливою для будь-якої самоорганізованої системи… Так вийшло, ідеї, закладені у моїх наукових пошуках, ніби висипались на папір».

Після цього за три-чотири роки створив сім книг. Спільно з Олегом Романчуком написав науково-популярну книгу «На порозі надцивілізації» , випущену у Львові в 1991 році невеликим тиражем українською мовою. Лишилися неопублікованими романи «Катастрофа», «Земля під владою химер» і «Кільце Одіна». Лишився незавершеним роман із робочою назвою «Хочу бути людиною».

Смерть[ред. | ред. код]

Жив у Львові (на вул. Варшавська), останні роки хворів.

Похований у Львові, на 49 полі Личаківского цвинтаря.

Творчість[ред. | ред. код]

Окремі видання[ред. | ред. код]

  • «Дерево життя» (1991), Фантастичний роман у трьох книгах
  • «Перегони з дияволом» (1992), Науково--фантастичний роман у 2 книгах
  • «Дерево життя»(1993), Фантастичний роман. У трех книгах. — Наклад другий, виправлене і доповнене.

Творчість автора[ред. | ред. код]

  • «Самогубство на порозі безсмертя? Інтерв'ю з В. Кузьменком».[1]

Бібліографія українською мовою[ред. | ред. код]

  • «Повернення динозаврів: Фантастичний роман (Із щоденника полковника Васильєва)»[2][3][4][5][6]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Интервью с В. Кузьменко // [Книжное обозрение, № 41]. — 1991.
  2. З рос. пер. Вікторія Садова; Мал. В. Пінігіна // [Світ пригод, № 1]. — 1992.
  3. З рос. пер. Вікторія Садова; Мал. В. Пінігіна // [Світ пригод, № 2]. — 1992.
  4. З рос. пер. Вікторія Садова; Мал. В. Пінігіна // [Світ пригод, № 3]. — 1992.
  5. З рос. пер. Вікторія Садова; Мал. В. Пінігіна // [Світ пригод, № 4]. — 1993.
  6. З рос. пер. Вікторія Садова; Мал. В. Пінігіна // [Світ пригод, № 5]. — 1993.