Куличенко Яків Іванович
| Куличенко Яків Іванович | |
|---|---|
| Народився | 1888 |
| Помер | невідомо |
| Країна |
 Російська імперія УНР СРСР |
Куличенко (Куліченко) Яків Іванович (1888 – ?) – громадський і політичний діяч, член Центральної Ради УНР, депутат Всеросійських Установчих Зборів, голова Миргородської Ради селянських депутатів, Миргородський міський голова.
Родина[ред. | ред. код]
Народився 1888 року в місті Миргород. Походив із селян. Мав брата Максима (Максима Івановича Куличенка) та сестру Єлизавету. Був одружений, мав доньку.
Дореволюційна діяльність[ред. | ред. код]
У 1911 році – член Миргородського сільськогосподарського товариства.
1914 рік – службовець Миргородської повітової земської управи.
У 1915-1916 роках разом із Григорієм Васильовичем Воскобійником (батьком Івана, Михайла та Олексія Воскобійників) та Михайлом Корнійовичем (Карповичем) Рогочієм – член Миргородського ощадно-позикового товариства.
За політичними поглядами був близький до українських соціал-демократів (згідно свідчень миргородської поліції).
Член партії українських соціалістів-революціонерів (есерів).
З 1911 року (за іншими даними – з 1915 року) перебував під наглядом поліції (царської охранки).
Громадсько-політична діяльність у роки Української революції[ред. | ред. код]
07 серпня 1917 року обраний від Миргородського повіту до третього складу Української Центральної Ради (07 серпня 1917 року – 31 березня 1918 року).
У вересні 1917 року обраний головою Земських зборів у Миргородському повіті й головою Миргородської ради селянських депутатів (на виборах перемогли українські есери у блоці з Українською селянською спілкою).
У листопаді 1917 року також обраний депутатом Всеросійських установчих зборів від Полтавського виборчого округу за списком № 8 від блоку Української селянської спілки та Української партії соціалістів-революціонерів.
З 16 листопада 1917 року по січень 1918 року — миргородський міський голова.
Життя у міжвоєнний час[ред. | ред. код]
В 1930-х роках проживав у місті П’ятигорськ (нині місто крайового підпорядкування в Ставропольському краї, Росія).
09 березня 1939 року засуджений Орджонікідзенським крайовим судом до 10 років позбавлення волі (виправно-трудових робіт) за звинуваченням за статтею 58-10 (Антирадянська агітація) Кримінального кодексу РСФСР.
У період Другої світової війни[ред. | ред. код]
Відомо, що у 1943 році Іван Куліченко працював в очолюваній редактором Михайлом Воскобійником газеті «Миргородські вісті» (друкованому органі Миргородського гебіту), а також, створив та очолив Миргородське благодійне товариство «Братерство», яке надавало допомогу стражденним, сиротам, немічним.
Активними членами товариства були: Іван Іванович Бакало (шкільний інспектор області, педагог і економіст), Конон Карпович Капелька (аптекар за фахом, фотограф-аматор), лікарка Борзило, завідувач майстерні шевців Колісник, Стасенко — завідувач газзаводу, Лотарів — завідувач нафтобази. Ця група була близькою до Українського Червоного Хреста та українського підпілля.
Подальша доля[ред. | ред. код]
У післявоєнний час працював на новобудовах, заводах на півдні України, у місті Каховка Запорізької області.
Джерела[ред. | ред. код]
- Верстюк В., Осташко Т. Діячі Української Центральної Ради. – С. 213.
- Державний архів Полтавської області. – Ф. 83. – Оп. 1. – Спр. 72.
- Листок социал-демократа (м. Миргород). – 1917. – 16 ноября. - № 6.
- Памятная книжка Полтавской губернии на 1915 год. Полтавский Губернский Статистический комитет. - С.372.
- Памятная книжка Полтавской губернии на 1916 год. Полтавский Губернский Статистический комитет. - С.286.
- Протасов Л.Г. Люди учредительного собрания: портрет в интерьере эпохи. – М.: РОССПЭН, 2008. – С. 324.
- Розсоха Л.О. Миргородська повінь: Миргородщина в Українській революції 1917-1921 років. – Миргород: ТОВ Видавництво «Миргород», 2019. –186 с.
- Склад УЦР [Архівовано 1 лютого 2014 у Wayback Machine.]