Куля (зброя)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Кулі
.303 inch , FMJ, гільза з виступаючою закраїною
Сучасний патрон складається з таких частин:
1. власне куля;
2. гільза, яка утримує всі частини;
3. горюча речовина, наприклад димний порох або кордит;
4. денце з закраїною, частина гільзи, що використовується для заряджання;
5. капсуль, який запалює горючу речовину.

Ку́ля  — головна частина набою, металевий (переважно свинцевий) предмет, різний за формою, що вилітає із дула вогнепальної зброї, за рахунок дії порохових газів під час пострілу. Куля зазвичай не містить вибухівки[1], а завдає пошкодження цілі ударом і проникненням.

Також слово «куля» в розмовній мові позначає патрон загалом.

Постріл[ред.ред. код]

Куля може бути вистрелена декількома способами:

Матеріали[ред.ред. код]

Кулі для зброї, що заряджалася з дульної сторони були виготовлені з чистого свинцю. Але кулі з цього матеріалу не могли бути вистрелені на швидкості більш, ніж 450 м/с. Для більш високошвидкісних куль, які використовуються в сучасних патронах були розроблені твердіші сплави з використанням свинцю і олова. У ще більш високошвидкісних кулях використовується свинець в металевій оболонці. Свинець широко використовується у виготовленні куль усіх типів через високу густину, що забезпечує більшу масу, а відповідно-кінетичну енергію, для даного об'єму.

Також свинець дешевий, його легко добувати, він легко плавиться, з ним легко працювати, що робить виготовлення куль відносно дешевим.

Типи куль[ред.ред. код]

  • AP — Armor Piercing — бронебійна
  • BT — Boat Tail — гвинтівкова куля з конічною хвостовою частиною
  • CP — Cone Point — з конічною головною частиною
  • FMJ — Full Metal Jacketed — суцільнометалева оболонка: Найбільш розповсюджений тип боєприпасів. Практично єдиний тип кулі, прийнятий на озброєння в арміях світу.
  • GLASER Safety Slug — куля, що легко руйнується: Куля для стрільби по незахищених людях в умовах, коли необхідно повністю виключити рикошети й пробиття наскрізь (наприклад, у салоні літака). При влученні в ціль куля руйнується, і в тілі «мішені» утворюється конічний потік (понад 30 шротин № 6 або понад 200 шротин № 12 для кулі калібру .38sp) шроту, що наносить страшні рани. При цьому досягається значна зупинна дія. Використається для самооборони й спецпідрозділами для боротьби з терористами.
  • JFP — Jacketed Flat Point — оболонкова із плоскою головною частиною
  • JHP — Jacketed HollowPoint — напівоболонкова з експансивною виїмкою: Напівоболонкова куля з експансивною виїмкою має більшу зупинну дію, меншу схильність до рикошету і меншу пробивну здатність. Використаються як поліцейські боєприпаси й для самозахисту. У деяких (в основному — армійських) пістолетах, розрахованих на оболонкові кулі, можуть виникати проблеми з досиланням таких куль через утикання тупого носика кулі у край патронника. Проблеми вирішуються шляхом полірування скосу (інакше — рампи) патронника (американці називають цю процедуру «Throat polishing» — полірування глотки).
  • JSP — Jacketed SoftPoint — напівоболонкова з м'яким носиком
  • JRN — Jacketed Round Nose — оболонкова із закругленим носиком
  • Hydrashock — напівоболонкова з експансивною виїмкою й сталевим сердечником
  • L — Lead — цільносвинцева
  • LHP — Lead HollowPoint — безоболонкова свинцева з експансивною виїмкою
  • LRN — Lead RoundNose — безоболонкова свинцева закругленої форми: Найпростіша й дешева куля. Використається головним чином у боєприпасах калібру .22LR або, як їх ще називають, «малокаліберних» (5,6мм)
  • LWC — Lead WadCutter — безоболонкова тупоноса для цільової й тренувальної стрільби: Куля переважно для цільової стрільби. При влученні в мішень залишає дуже акуратні круглі отвори. Часто використається й у боєприпасах для самозахисту. За рахунок тупого носика може викликати серйозні проблеми з досиланням в автоматичних пістолетах (куля буде утикатися в край патронника), тому використається в основному в револьверах.
  • LSWC — Lead SemiWadcutter — безоболонкова тупоноса для цільової й тренувальної стрільби: Те ж, що й WadCutter, але з покращеною аеродинамікою (і отже — балістикою). Крім того, такі кулі можливо використати й у пістолетах.
  • T — Tracer — трасуюча куля
  • THV — Tres Haute Vitesse — високошвидкісна з високою зупинною дією і малою проникною здатністю

Забійна дія[ред.ред. код]

Враження живої відкритої цілі при влученні кулі визначається забійністю кулі. Забійність характеризується силою удару, тобто, кінетичною енергією кулі в момент зіткнення з ціллю. Тобто, забійна дія кулі характеризує здатність кулі вразити живу ціль. Енергія кулі залежить від балістичних характеристик зброї та її можна обчислити за формулою:

E = \frac{m \times v^2}{2}

де:

  • E — кінетична енергія кулі
  • m — маса кулі
  • v — швидкість кулі

Забійна дія кулі характеризується втратами кінетичної енергії кулі в живих тканинах.[2]

На забійну дію кулі впливає велика кількість різних чинників: вражена частина тіла та її властивості, кінетична енергія та швидкість в момент влучення, форма та калібр, стійкість при русі в організмі та можливість деформування.

Рухаючись в середині організму із порівняно високою швидкістю, куля руйнує тканини, що розташовані на шляху її руху, та завдає цим тканинам ураження[3]. Здатність кулі завдавати ураження частинам організму, що знаходяться поруч з каналом руху, в польовій хірургії називають «боковою дією кулі». Бокова дія кулі значно збільшує вражену область організму та підвищує ймовірність ураження життєво важливих органів. При цьому збільшується зупиняюча дія кулі, яка характеризує її здатність миттєво виводити з ладу вражені живі цілі, позбавляючи, при цьому, можливості чинити опір. Внаслідок великої зупиняючої дії кулі супротивник швидко втрачає можливість до подальшого спротиву, що має особливе значення в умовах ближнього бою.

Вважається, що для виведення з ладу людини звичайного калібру (6,5-8 мм) необхідно, аби куля мала кінетичну енергію не менше 80 Дж, а для враження великої тварини — близько 200 Дж. Сучасні зразки стрілецької зброї забезпечують таку кінетичну енергію кулі на всіх необхідних відстанях стрільби[3].

Договори і заборони[ред.ред. код]

Санкт-Петербурзька декларація 1868 р. заборонила використання вибухових снарядів масою менш ніж 400 грам. [4]

Гаазька конференція заборонила використання деяких видів боєприпасів проти живої сили, зокрема розривних, отруйних і експансивних куль.

Третій протокол Конвенції про окремі види зброї заборонив використання запалювальних куль проти цивільних.

Використання в переносному значенні[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. The Exploding Bullet Journal of Clinical Pathology
  2. Кириллов В.М. (1963). Основания устройства и проектирования стрелкового оружия. Пензенское высшее артиллерийское инженерное Ордена красной звезды училище. 
  3. а б «Характер действия пуль при стрельбе из стрелкового оружия по различным целям». Братишка. вересень 2008. 
  4. Истоки международного гуманитарного права (рос.)

Див. також[ред.ред. код]