Курилович Віталій Іванович
| Віталій Іванович Курилович | |||||
|---|---|---|---|---|---|
 Майор | |||||
 | |||||
| Загальна інформація | |||||
| Народження |
18 грудня 1973 м. Тернопіль, Україна | ||||
| Смерть |
29 травня 2014 (40 років) м. Слов'янськ, Донецька область, Україна | ||||
| Поховання | Тернопіль | ||||
| Громадянство |
 Україна | ||||
| Alma Mater | НА НГУ | ||||
| Військова служба | |||||
| Приналежність |
Україна | ||||
| Вид ЗС |
 МВС | ||||
| Рід військ |
 Національна гвардія | ||||
| Формування | 4-й полк НГУ, в/ч 3024 | ||||
| Війни / битви | |||||
| Командування | |||||
| Начальник групи бойової та спеціальної підготовки | |||||
| Нагороди та відзнаки | |||||
| |||||
Віталій Іванович Курилович (18 грудня 1973, м. Тернопіль, Україна — 29 травня 2014, м. Слов'янськ, Україна) — український військовий, майор Національної гвардії України. Начальник групи бойової та спеціальної підготовки.
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився 18 грудня 1973 року в місті Тернополі. Навчався у школі № 11, після переїзду родини в район «Східний» продовжив навчання у Тернопільській загальноосвітній школі № 14. Грав на гітарі, акордеоні, займався спортом.
З 1991 року проходив військову службу у Внутрішніх військах МВС України. На строкову військову службу призивався у Закарпатську область, в музичну роту, але він не захотів, — сказав, що піде тільки у внутрішні війська. Після строкової служби вирішив обрати професію військового і залишився служити за контрактом. Починаючи з 1993 року служив у військовій частині 3024 в Павлограді, — 4-й полк охорони особливо важливих державних об'єктів. Закінчив заочне відділення автотехнічного факультету Академії внутрішніх військ України. 01.03.2005 року наказом КВВ МВС України присвоєно звання «майор»[1]. За 22 роки служби в Павлоградському полку пройшов шлях від солдата до начальника групи бойової та спеціальної підготовки.
Загинув 29 травня 2014 року в зоні бойових дій під час антитерористичної операції у місті Слов'янськ Донецької області. Близько 12:30, поблизу Слов'янська, після розвантаження продуктів харчування на 4-й блокпост та проведення ротації особового складу, повертаючись з району гори Карачун, був обстріляний із лісосмуги та підбитий терористами з ПЗРК гелікоптер Мі-8МТ (борт «16») Національної гвардії України, на борту якого перебував майор Курилович. Під час падіння вибухнули паливні баки. В результаті події загинуло 12 чоловік: шість військовослужбовців Національної гвардії, включаючи двох членів екіпажу і генерал-майора Сергія Кульчицького, та шість представників спецпідрозділу МВС України (колишній спецпідрозділ «Беркут»)[2][3][4][5][6].
Похований 31 травня в Павлограді. 23 грудня 2015 перепохований у Тернополі[7].
Залишились батьки, дружина та двоє синів: 19-літній Дмитро і 10-річний Владислав.
Нагороди та відзнаки[ред. | ред. код]
- нагрудний знак «За зразкову службу» 1 та 2 ступеня,
- медаль «10 років внутрішнім військам МВС України»,
- медаль «20 років внутрішнім військам МВС України»,
- орден «За мужність» III ступеня.
- Орден «За мужність» І ступеня (20 червня 2014) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі та незламність духу (посмертно)[8]
- почесний громадянин Тернопільської області (26 серпня 2022, посмертно)[9];
- «Почесний громадянин міста Тернополя» (2015) — за особисту мужність і високий професіоналізм, який виявлений у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України[10].
- орден «Сталевий хрест непереможних» (2 грудня 2021, посмертно)[11]
- навічно зарахований до списку особового складу військової частини 3024 Національної гвардії України[12].
- 24 жовтня 2014 року в Павлограді відкрито пам'ятну дошку полеглим в боях павлоградцям. Там викарбувані імена: Абросімов Андрій Вікторович, Каменєв Денис Сергійович, Колесник Андрій Михайлович, Курилович Віталій Іванович, Тафійчук Сергій Володимирович[13]
Див. також[ред. | ред. код]
- Список тернопільців, які загинули під час АТО
- Втрати силових структур внаслідок російського вторгнення в Україну (березень — липень 2014)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Низький уклін та вічна пам'ять про нашого земляка [Архівовано 29 жовтня 2017 у Wayback Machine.] // Офіційний сайт міста Павлоград, 6 червня 2014
- ↑ Офіційне повідомлення: терористи підбили гелікоптер МІ-8 Національної гвардії України // Архів 29.05.2014. Сайт НГУ. Оригінал http://vv.gov.ua/news.php?nid=4889&lang=ua
- ↑ Під Слов'янськом терористи збили вертоліт: загинули 10 військових з генералом Кульчицьким // УНІАН, 29 травня 2014. Архів оригіналу за 31 травня 2014. Процитовано 18 липня 2017.
- ↑ Терористи збили під Слов'янськом український вертоліт – загинули 14 військових на чолі з генералом // «Щоденний Львів», 29 травня 2014. Архів оригіналу за 8 жовтня 2017. Процитовано 18 липня 2017.
- ↑ Національна гвардія підтвердила загибель у збитому терористами вертольоті 12 силовиків // «Щоденний Львів», 29 травня 2014. Архів оригіналу за 9 серпня 2017. Процитовано 18 липня 2017.
- ↑ Заплаче мати не одна, заплаче Україна… // Сергій Дідик. «Іменем закону», 5 червня 2014. Архів оригіналу за 1 липня 2014. Процитовано 18 липня 2017.
- ↑ У Тернополі перепоховали тіло загиблого Віталія Куриловича, що загинув під Слов'янськом [Архівовано 28 вересня 2016 у Wayback Machine.] // Телекомпанія TV-4. — 2015. — 23 грудня.
- ↑ Указ Президента України № 543/2014 від 20 червня 2014 року «Про відзначення державними нагородами України». Архів оригіналу за 12 березня 2016. Процитовано 17 листопада 2016.
- ↑ Рішення Тернопільської обласної ради від 26 серпня 2022 року № 506 «Про присвоєння звання «Почесний громадянин Тернопільської області» уродженцю Тернопільської області Куриловичу Віталію Івановичу (посмертно)».
- ↑ Звання «Почесний громадянин Тернополя» посмертно присвоїли Героям АТО [Архівовано 24 грудня 2015 у Wayback Machine.] // Тернопільська міська рада. — 2015. — 18 серпня.
- ↑ Вища відзнака — «Орден Сталевий хрест непереможних» [Архівовано 2 грудня 2021 у Wayback Machine.] // ВТО «Орден».
- ↑ Політ у безсмертя… [Архівовано 14 серпня 2020 у Wayback Machine.] // Сайт НГУ, 30 Травень 2015
- ↑ [В Павлограді відкрили меморіальну дошку на честь полеглих в зоні АТО бійців (рос.). Архів оригіналу за 24 червня 2021. Процитовано 20 червня 2021. В Павлограді відкрили меморіальну дошку на честь полеглих в зоні АТО бійців (рос.)]
Джерела[ред. | ред. код]
- Дахновська, Т. І в Тернопіль прийшла лиха звістка… / Тетяна Дахновська // Вільне життя плюс. — 2014. — № 57 (18 лип.). — С. 3 — (Вічна пам'ять).
- Зламали крила в «Градовій алеї»: Навіки будем у небеснім батальйоні // Вільне життя плюс. — 2014. — № 82 (10 жовт.). — С. 4.
- Майор Курилович Віталій Іванович [Архівовано 3 серпня 2017 у Wayback Machine.] // Сайт НГУ.
- Курилович Віталій Іванович [Архівовано 3 липня 2017 у Wayback Machine.] // Книга пам'яті полеглих за Україну.
Посилання[ред. | ред. код]
- Курилович Віталій Іванович у соціальній мережі «ВКонтакті»
- Павлоград попрощався з іще одним Героєм… [Архівовано 1 березня 2021 у Wayback Machine.] // Региональный портал. — 2014. — 31 травня.
- День, коли гвардійці не ховатимуть сліз… // Газета «Ратник» — 2014. — № 16 (31 трав.).
- «Ми все одно виженемо цю банду» [Архівовано 22 листопада 2014 у Wayback Machine.] // 20 хвилин (Тернопіль). — 2014. — 13 липня.
|
- Майори (МВС)
- Народились 18 грудня
- Народились 1973
- Померли 29 травня
- Померли 2014
- Поховані в Тернополі
- Кавалери ордена «За мужність» I ступеня
- Кавалери ордена «За мужність» III ступеня
- Почесні громадяни Тернопільської області
- Лицарі Ордена «Сталевий хрест непереможних»
- Українські воїни, загиблі у російсько-українській війні (з 2014)
- Уродженці Тернополя
- Національні гвардійці України
- Випускники Тернопільської школи № 14
- Померли у Слов'янську
- Почесні громадяни Тернополя