Курт фон дем Борне (генерал)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Курт фон дем Борне
Ім'я при народженні Kurt Gotthilf Kreuzwendedich von dem Borne
Народився 19 травня 1857(1857-05-19)
Франкфурт-на-Одері, Королівство Пруссія, Німецький союз
Помер 22 листопада 1933(1933-11-22) (76 років)
Wannseed, Штегліц-Целєндорфd, Берлін, Третій Рейх
Країна  Німеччина
 Королівство Пруссія
Діяльність військовослужбовець
Знання мов німецька
Учасник Перша світова війна
Брати, сестри Герман фон дем Борне
Діти Курт фон дем Борне
Нагороди
Орден Червоного орла 1-го ступеня
Орден Червоного орла 1-го ступеня
Орден Червоного орла 2-го ступеня Орден Червоного орла 3-го ступеня
Орден Червоного орла 4-го ступеня
Столітня медаль
Столітня медаль
Хрест «За вислугу років» (Пруссія)
Хрест «За вислугу років» (Пруссія)
Орден дому Ліппе
Орден дому Ліппе
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Орден «За військові заслуги» 2-го класу (Баварія)
Орден «За військові заслуги» 2-го класу (Баварія)
Хрест «За вірну службу» (Шаумбург-Ліппе)
Хрест «За вірну службу» (Шаумбург-Ліппе)
Хрест «За військові заслуги» (Ліппе)
Хрест «За військові заслуги» (Ліппе)
Військовий хрест Фрідріха (Ангальт)
Військовий хрест Фрідріха (Ангальт)
Орден «Pour le Mérite» з дубовим листям (Пруссія)
Орден «Pour le Mérite» з дубовим листям (Пруссія)

Курт фон дем Борне (нім. Kurt von dem Borne; 19 травня 1857, Франкфурт-на-Одері22 листопада 1933, Берлін) — німецький офіцер, генерал піхоти Прусської армії. Кавалер ордена Pour le Mérite з дубовим листям.

Біографія[ред. | ред. код]

Син майора Прусської армії Альберта фон дем Борне (1804–1883) і його дружини Матильди, уродженої фон Вальдов (1815–1867). В 1873 році вступив в Прусську армію. З березня 1903 року — директор військової академії в Данцизі. З квітня 1907 року — командир 163-го піхотного полку, з 20 березня 1911 року — 5-ї піхотної бригади в Штеттіні, з 1 жовтня 1913 року — 13-ї піхотної дивізії.

Учасник штурму Льєжа та першої битви на Марні. В жовтні 1914 року дивізія Борне була відправлена в провінцію Артуа, де залишалася до березня 1916 року, коли була відведена в тил для поповнення. В червні 1916 року дивізію повернули на полі бою, і Борне взяв участь у Верденській битві. У вересні дивізія була перекинута на Сомму, і Борне взяв участь у битві на Соммі, де його дивізія зазнала таких великих втрат, що її довелося вивести з поля бою. З 10 лютого 1917 по 19 грудня 1918 року — командир 6-го резервного корпусу. Учасник Весняного наступу.

З 10 січня 1919 року — головнокомандувач прикордонним головнокомандуванням «Південь». Борне був затятим противником підписання Версальського договору, вважаючи, що Німеччині нав'язуються дуже важкі умови. Коли договір був підписаний, він подав у відставку і 10 липня 1919 року був звільнений.

Сім'я[ред. | ред. код]

28 вересня 1882 року одружився в Кроянтені з Марією Геншель (1859–1901). В пари народились 5 дітей:

  • Вальтер (1883–1885)
  • Шарлотта (1884) — померла незабаром після народження.
  • Курт (1885–1946) — віцеадмірал крігсмаріне.
  • Аннемарі (15 грудня 1887, Берлін — ?)
  • Дітріх (1891–1916) — лейтенант Прусської армії, спостерігач 6-го польового авіаційного дивізіону. Загинув у бою.

Звання[ред. | ред. код]

Нагороди[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Hanns Möller: Geschichte der Ritter des Ordens pour le mérite im Weltkrieg. Band I: A–L. Verlag Bernard & Graefe, Berlin 1935, S. 122–124.
  • Karl-Friedrich Hildebrand, Christian Zweng: Die Ritter des Ordens Pour le Mérite des I. Weltkriegs. Band 1: A–G. Biblio Verlag, Osnabrück 1999, ISBN 3-7648-2505-7, S. 156–158.
  • Preußisches Kriegsministerium (Hrsg.): Rangliste der Königlich Preußischen Armee und des XIII. (Königlich Württembergischen) Armeekorps für 1914. E.S. Mittler & Sohn, Berlin 1914, S. 74.

Посилання[ред. | ред. код]