Кязім Емінов
| Емінов Кязим Ібрагімович | ||||
|---|---|---|---|---|
| Народження |
24 травня 1928 Алушта, СРСР | |||
| Смерть | 1 травня 1976 (47 років) | |||
| Ташкент, СРСР | ||||
| Жанр | Живопис | |||
|
| ||||
Емінов Кязим Ібрагімович (24 травня 1928, Алушта, СРСР — 1 травня 1976, Ташкент, СРСР) — кримськотатарський живописець і педагог. Батько Рустема Емінова.
Заслужений діяч мистецтв Узбецької РСР (1972). Лауреат 1-го ступеня Всесоюзного фестивалю молоді та студентів (Москва, 1957). Член Союзу Художників СРСР (1960).
Біографія[ред. | ред. код]
Народився 24 травня 1928 року, в Алушті, Кримська АРСР. З дитячих років любив малювати. Займався у студії відомого художника-баталіста Миколи Семеновича Самокіша у Сімферополі.
У 1944 році сім'єю та тисячами інших кримких татар був депортований до Узбекистану. Вступив вчитися до Самаркандського художнього училища. Закінчив училище у 1949 році. 13 квітня 1950 року народився син Рустам.[1]
З 1954 року брав участь у республіканських та всесоюзних виставках.
З 1955 року — член Спілки художників СРСР.
Закінчив Ташкентський педагогичний інститут (1968; викладач М. Набієв).
Працював у художніх майстернях Художнього фонду Узбецької РСР; 1968–76 — працював у Ташкентському державному педагогічному інституті: від 1975 — доцент кафедри рисунку і живопису.
Персональні виставки: у м. Ак-Курган (Узбекистан, 1974), Ташкенті (1977 — посмертна).
Автор монументально героїчно-епічних полотен про революційні події в Туркестані, портретів поетів та вчених Сходу, пейзажів. Окремі роботи зберігаються у Державному музеї мистецтв та Музеї ім. А. Навої[uz] в Ташкенті.[2]
Загинув у автомобільній катастрофі 1976 року.[3]
У листопаді 2015 в Кримському Будиноку художника проходила виставка його робіт «Перерваний шлях».[4]
Творчість[ред. | ред. код]
- «Депутатка» (1957)
- «Дружина табунника» (1961)
- «На етюдах (У. Тансикбаєв)» (1964)
- «Перед боєм» (1967)
- «Н. Навої в Самарканді» (1968)
- «Хвилина мовчання» (1969)
- «Південна розповідь» (1970)
- «Свіжість. Аю-Даг» (1970)
- «Гурзуф. Вулиця А. Чехова» (1970)
- «Комісар кримськотатарського народу» (1970)
- «Коріння» (1974)
- «Сосни на Ай-Петрі» (1975)
- Серія пейзажів Криму (1969–71)
«Комісар кримськотатарського народу»[ред. | ред. код]
Робота має примітну історію. Айше знала про роботу Кязима Емінова, але коли побачила закінчений портрет уперше, була дуже здивована. «Кязим, ти написав мене в шкіряній куртці і в червоній косинці, як якогось комісара, але я ж антикомуністка, і червона хустка мені не личить», — заявила вона художнику. На що Кязим Емінов відповів: «Айше-ханум, ви не червоний комісар, ви більше — ви комісар кримськотатарського народу». «Після цього я новими очима подивилася на свій портрет і подумала: ну гаразд, якщо так, то нехай буде», — розповідала Айше-ханум.[5]
Рекомендована література[ред. | ред. код]
- Еминов Кязым: Альбом-каталог посмерт. выставки. Ташкент, 1978.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Кязим Эминов. Художники Узбекистана. krapan-5.livejournal.com. Процитовано 29 листопада 2023.
- ↑ Таїрова, Л. С. (1 лютого 2009). Емінов Кязим Ібрагімович (Ukrainian) . Т. 9. Інститут енциклопедичних досліджень НАН України. ISBN 978-966-02-2074-4.
- ↑ Кязим Эминов: вернуться в Крым не довелось. Crimeantatars.club - Сайт о крымских татарах (ru-RU) . 24 травня 2023. Процитовано 29 листопада 2023.
- ↑ Творчість кримськотатарського художника, що залишилася в Узбекистані, демонструють у Криму. Крым.Реалии (укр.). 5 листопада 2015. Процитовано 29 листопада 2023.
- ↑ «Комиссар крымскотатарского народа». day.kyiv.ua (рос.). Процитовано 29 листопада 2023.