Лавріненко Петро Григорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Лавріненко Петро Григорович
 Капітан
Загальна інформація
Народження 12 квітня 1979(1979-04-12)
Харків, Українська РСР, СРСР
Смерть 2014
Маріуполь, Донецька область, Україна
Поховання Міське кладовище № 3d
Громадянство Україна Україна
Alma Mater Харківський національний університет внутрішніх справ
Військова служба
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС  Національна гвардія
Формування
Війни / битви
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Пам'ятний нагрудний знак «Воїн-миротворець» (Міністерство оборони України)
Пам'ятний нагрудний знак «Воїн-миротворець» (Міністерство оборони України)

Петро́ Григо́рович Лавріненко (12 квітня 1979, Харків, Українська РСР — 5 вересня 2014, Маріуполь, Донецька область, Україна) — капітан (посмертно) Національної гвардії України, учасник війни на сході України, командир роти (1-ша бригада оперативного призначення НГУ).

Життєпис[ред. | ред. код]

На військовій службі з 1997 року. Пройшов шлях від солдата до старшого лейтенанта. Учасник бойових дій у Косово, де був контужений.

Закінчив Харківський національний університет внутрішніх справ[1].

5 вересня 2014 року загинув поблизу Маріуполя Донецької області при виконанні службово-бойового завдання — терористи обстріляли колону українських силовиків. Тоді ж загинули Микола Кобринюк, Олександр Звінник, Юрій Спащенко, Андрій Шанський.

Похований на Третьому міському кладовищі Харкова[2].

Нагороди[ред. | ред. код]

31 жовтня 2014 року за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Забута трагедія. Главное™. Архів оригіналу за 17 грудня 2019. Процитовано 17 грудня 2019.
  2. Книга пам'яті загиблих. memorybook.org.ua. Архів оригіналу за 17 грудня 2019. Процитовано 17 грудня 2019.

Джерела[ред. | ред. код]