Людвиківка (Івано-Франківський район)
| Людвиківка | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Івано-Франківська область |
| Район/міськрада | Галицький |
| Рада | Коростовичі |
 
| |
| Основні дані | |
| Засноване | 1808 |
| Існувало до | 1944 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°16′16″ пн. ш. 24°39′21″ сх. д. / 49.27111° пн. ш. 24.65583° сх. д.Координати: 49°16′16″ пн. ш. 24°39′21″ сх. д. / 49.27111° пн. ш. 24.65583° сх. д. |
| Водойми | Гнила Липа |
| Карта | |
.svg)  Людвиківка | |
 Людвиківка | |
Людвиківка (пол. Ludwikowka) — колишнє польське село біля м. Бурштин знищене упівцями під час Другої Світової Війни.
Історія[ред. | ред. код]
Людвиківка або Мазури, як називали це село місцеві жителі постало приблизно 1808 р. Власник Бурштина князь Яблоновський оселив у цій місцевості 14 родин ткачів, правдоподібно з околиць міст Ряшів чи Тарнів. Осадники відробляли панщину ткацтвом. З роками зростало населення, село ділило ґрунти і будувало нові будинки. Ткацтво давало добрі прибутки й люди жили непогано. Людвиківка була селом чисто польським, без жодної домішки іншої народності. В 1829 р. на пагорбах поблизу села граф Скарбек започаткував промислове видобування алебастру, який вивозили до Німеччини, де з нього виготовляли скульптури, посуд.
На 1930-і рр. Людвиківка була селом середніх розмірів — близько півтори сотні дворів. Сім'ї складались щонайменше з чотирьох-шести осіб. У селі був клуб, нова п'ятирічна школа, ткальня. Людвиківці займалися землеробством, тримали худобу, але основним заняттям було ткацтво.
Упівський погром[ред. | ред. код]
У ніч з 17 на 18 лютого 1944 р. Людвиківка була оточена бійцями УПА та місцевої боївки ОУН. В селі почалась пожежа; 180 господарств були знищені. Частина населення загинула в палаючих будівлях, деякі замерзли, ховаючись в полях. Всього виявлено 127 жертв. За словами вцілілих свідків внаслідок нападу загинули близько 200 поляків, 27 були поранені. Згідно звіту УПА, загинули 330 людей, у тому числі 295 чоловіків, 30 жінок та 5 дітей; втрат серед упівців не було.[1]
Наступного дня до села приїхали німці та вивезли вцілілих жителів до Рогатина.
6 вересня 2009 року в селі Коростовичі представниками польських організацій було здійснено освячення відновлених могил на місці колишнього польського цвинтаря в урочищі Людвиківка та пам’ятного хреста з табличкою провокаційного змісту.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Grzegorz Motyka, Od rzezi wołyńskiej do akcji „Wisła”, Краків 2011, с. 236-237
Посилання[ред. | ред. код]
- Денис Кудла Чи поважатимемо себе? [Архівовано 11 березня 2018 у Wayback Machine.]