Рогатин

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Рогатин
Герб Рогатина.jpg
Герб Рогатина
Площа Рогатина з пам'ятником Роксолані
Площа Рогатина з пам'ятником Роксолані
Рогатин
Рогатин на мапі району
Рогатин на мапі району
Основні дані
Країна Україна Україна
Регіон Івано-Франківська область
Район/міськрада Рогатинський район
Рада Рогатинська міська рада
Код КОАТУУ 2624410100
Засноване 1184
Магдебурзьке право 1415
Статус міста з 1939 року
Населення 8097 (01.01.2011)[1]
Площа 15 км²
Густота населення 540 осіб/км²
Поштові індекси 77004
Телефонний код +380-3435
Координати 49°24′43″ пн. ш. 24°36′56″ сх. д. / 49.41194° пн. ш. 24.61556° сх. д. / 49.41194; 24.61556Координати: 49°24′43″ пн. ш. 24°36′56″ сх. д. / 49.41194° пн. ш. 24.61556° сх. д. / 49.41194; 24.61556
Висота над рівнем моря 258[2] м
Водойма р. Гнила Липа
День міста друга неділя липня[3]
Відстань
Найближча залізнична станція Рогатин
До обл./респ. центру
 - залізницею 104[4] км
 - автошляхами 61,1 км
До Києва
 - автошляхами 535 км
Міська влада
Адреса 77000, Івано-Франківська обл., Рогатинський р-н, м. Рогатин, вул. Шевченка, 5
Веб-сторінка сайт Рогатина
Міський голова Гусак Володимир Степанович

Рогати́н (пол. Rohatyn), — місто на Опіллі (власне Рогатинському Опіллі), над річкою Гнилою Липою, центр Рогатинського району Івано-Франківської області, адміністративний центр Рогатинської районної ради. Розташований за 61 км від Івано-Франківська (автошлях Н09) і 69 км від Львова.

Назва[ред.ред. код]

Походження назви міста невідоме. Є легенда, за якою князь Осмомисл взяв із собою молоду дружину на полювання. Дружина заблукала і натрапила на великого оленя вогненної масті і побігла вслід за ним. Олень зник, а жінка знайшла князя і дружинників. На місці, де жінка зустріла оленя, побудували терем навколо якого й виникло місто. Ще одна версія про княжича Рога, який побудував на цьому місці колись місто (поставив тин), от і вийшло — Рога-тин, тобто місто Рогатин.

Населення[ред.ред. код]

  • 1765 — 539 меш.
  • 1857 — 5101 меш.
  • 1890 — 5616 меш.
  • 1910 — 7664 меш.
  • 1921 — 5736 меш.
  • 1990 — 9300 меш.[5]
  • 2001 — 8800 меш.

Історія[ред.ред. код]

Ринкова площа

Рогатин виник на місці поселення слов'янських племен, тут були знайдені предмети доби палеоліту та бронзи. У Х столітті територія Рогатина була у складі Київської Русі. В околицях міста археологи розкопали городища, датовані Х—XIII століттями з залишками валів і житлової забудови, знайдено фундамент церкви. Перша письмова згадка про Рогатин датується 1184 роком, коли поселення входило до Галицько-Волинського князівства під проводом князя Ярослава Осмомисла. У XII–XIII ст. Рогатином володіли українські бояри Рогатинські.[6]

У 1340 році Галичину захопив польський король Казимир III. У 1366 році Рогатин згадується як фортеця. Як місто Рогатин вперше згадується в 1390 році у буллі Папи Боніфація IX Перемишлянському єпископу. У той час Рогатин входить до Галицького староства, має представників у Галицькому сеймі, згодом у сеймі в Судовій Вишні.

У 1415 році Рогатин дістав магдебурзьке право, починається його бурхливий розвиток. Включений до числа королівських володінь, Рогатин передавався орендарям. Так, в 1444 році Рогатином управляє Міколай Параба з Любліна (або Парава з Любіна[7]). В 1460 році король Казимир IV Ягеллончик подарував Рогатин роду Парайтів з Ходеча (Ходецьких). У той час Рогатин мав найтісніші торгові контакти з Жидачевом. У 1461 р. Казимир IV дарує Рогатину право на проведення щорічних ярмарків. В 14901492 роках в Галичині спалахнуло селянське повстання під проводом Мухи[8]. Наприкінці XV століття почались масові напади на Галичину і Поділля з боку Туреччини і Кримського ханства. Влітку 1490 року біля міста королівськими військами були розбиті основні сили повстанців, а залишки їх, на чолі з Мухою, відступили на Покуття в райони Коломиї і Снятина, а потім у ліси Північної Буковини.

У 1523 році сандомирський воєвода Отто Ходецький отримав в короля дозвіл проводити у Рогатині ярмарок кожної суботи від Пасхи до Хрещення святого Івана (24 червня). Після смерті Отто місто знову почало належати королю. Управляв ним староста Іван Боратинський.

У 1535 році польський король Сиґізмунд І підтвердив привілеї Рогатина, що сприяє становленню міста як важливого ремісничого і торговельного центру Галичини, і місто одержало герб із зображенням в центрі рога оленя і латинської букви R. Десь в XVI ст. почалася міграція євреїв із Сілезії, Польщі та Угорщини на Галичину, і в Рогатині утворилося єврейська громада.

У 1567 році у Рогатині був збудований дерев'яний замок. 1572 рік місто має 115 власників будинків, 18 піднаймачів і 36 громадян, які мешкають поза мурами.

У 1589 році Брати Юрій та Іван Рогатинці домоглися права організувати в Рогатині при церкві Різдва Пресвятої Богородиці місцеве братство за взірцем Львівського Успенського братства, яке подарувало йому свій статут, допомогли відкрити при ньому школу, прислали зі Львова дяків-учителів.

У 1615 році під Рогатином відбулася битва між козаками та військом гетьмана Станіслава Жолкевського. В 1648–1653 роках місто постраждало під час повстання Богдана Хмельницького.

У 1670 році старостою міста став Зиґмунд Кароль Пшаромський, який разом з маршалом сейму у Судовій Вишні Адамом Миколаєм Сенявським активно розвиває місто. У 1765 році у Рогатині було 539 мешканців.

У 1772 році після поділу Речі Посполитої Рогатин у складі Золочівського циркулу Австро-Угорської імперії належить княгині Софії Любомирській (див. Любомирські). У 1798 році Рогатин перевели у Бережанський циркул. В 1810 році у Рогатині мешкає 1 282 євреї, а у 1857 році у Рогатині мешкає 5 101 осіб, з них десь 3 000 євреїв.[9]

У 1849 році Рогатин стає центром Рогатинського повітового староства Галицького намісництва.[10]

У 1852 році через Рогатин було проведено залізничну колію з Ходорова до Підвисокого і з Галича через Більшівці до Тернополя. В 1878 році в Рогатині було збудовано бетонні водозбірники і проведено водопровід. В 1882 році була збудована коштом місцевого бюджету міська нормальна школа.

Файл:Rohatyn Jewish Cemetery (36).jpg
Пам'ятний меморіал на місці розстрілу фашистами близько 3 000 євреїв Рогатина

Енциклопедичний словник Ф.Брокгауза і І.Ефрона писав: (рос.)

« Рогатин (польск. Rohatyn) — город в австрийской провинции Галиции, на реке Гнилой Липе, впадающей в Днестр. Старинный замок князей Любомирских. Жителей (1890) 5616, главным образом евреи. Хмелеводство, производство сукон, торговля; близ города добывание гипса.
Рогатин (польск. Rohatyn) — місто в австрійській провінції Галичини, на річці Гнілий Липі, яка впадає в Дністер. Старовинний замок князів Любомирських. Жителів (1890) 5616, головним чином євреї. Хмелярство, виробництво сукна, торгівля; поблизу міста добування гіпсу.
 »

У 1904 році в околицях Рогатина під час військових маневрів військові лікарі звернули увагу на якість черченських вод, але громадська рада не погодилась на їхню промислову експлуатацію. У 1910 році у місті було 7 664 мешканці, з яких 3 254 євреї.

Під час Першої світові війни багато євреїв Рогатина евакуювалося до Австрії, Богемії, Моравії, де вони жили в евакуаційних таборах. У серпні 1914 року російські війська підпалили єврейський квартал та арештували і депортували до Росії 570 євреїв. У червні 1915 року місто відбили австрійці. В 19171918 роках проголошена Західноукраїнська Народна Республіка, і євреї почали повертатися до Рогатина і відбудовувати свої будинки. За ЗУНР рогатинські євреї притримувалися нейтралітету. Українська влада співпрацювала з єврейською міліцією і з «єврейським національним комітетом для захисту від воєнних лихоліть». У червні 1919 до Рогатина увійшли польські війська, і він опинився у складі Польщі. У 1921 році у місті залишилося тільки 5 736 мешканців. У 1909-39 роках в Рогатині діяла українська приватна гімназія «Рідної Школи», а у 1931-39 роках в Рогатині була мала семінарія. У 1923—24 роках в Рогатині виходив двомісячник «Рогатинець».

У вересні 1939 року Рогатин, як частина Західної України, був зайнятий військами Радянського Союзу в результаті пакту Молотова-Ріббентропа.

У червні 1941 року під час Другої світової війни Рогатин зайняли німці. Ними було розстріляно близько 3 000 євреїв Рогатина. Вони також посадили під арешт керівників і організаторів українських націоналістів.

З 1944 року Рогатин знову у складі СРСР. У місті діяла потужна мережа ОУН (б), яка чинила опір комуністичному режиму і спробам депортації населення до Росії.

З 1991 року місто у складі незалежної України.

Костел св. Миколая, XV–XVII ст.

Цікаві факти[ред.ред. код]

Недалеко від Рогатина є гора (пагорб) під назвою Чортова Гора. Про назву цієї гори ходить легенда, що давно-давно чорти та інша нечисть вирішили нашкодити мешканцям міста за те, що були вони дуже побожні. Отож, вирішили вони скинути на місто земляну гору, щоб усі загинули. Зібрали чорти землю та й понесли, а ж тут закукурікали півні, і мусила нечиста сила ховатися. А на тому місті, де їх застав світанок, залишилася велика земляна гора, що її несла нечисть на погибель рогатинцям. Цей пагорб є унікальним — він є домом для степової рослинності, яка дивним чином тут збереглася.

Перед Чортовою Горою є гора з містичною назвою Могила. Якщо завітати в архів і попросити інформацію про цю гору, то можна отримати цікаву стару легенду, записану колись з уст монахів. Згідно з цією легендою, на Чортовій Горі є великий-превеликий камінь, під яким (якщо його підняти) знаходяться ворота до пекла. Але й без старих легенд обидві «Лисі гори»(вони без рослинності) вражають своєю містичністю. Місцеві мешканці переконують, що біля Чортової Гори часто до людини блуд чіпляється або нечиста сила на очі з'являється. Ось таке люди говорять, а вірити цьому чи ні — вирішувати вам.

Церква св. Духа
Церква св. Духа 1598 р

Пам'ятки культури і архітектури[ред.ред. код]

Церква Різдва Пресвятої Богородиці

Рогатинський жіночий монастир Преображення Господнього[ред.ред. код]

У XVII–XVIII ст. в одному з рогатинських передмість, при дорозі, яка вела до Підгороддя, функціонував жіночий монастир Преображення Господнього. Першу згадку про нього в джерелах нотуємо під 1616 р. Цього року ігумен Видубицького монастиря о. Антоній (Грекович) записав черницям дідичний фільварок разом з іншими посілостями. Монахині вживали цю родинну власність ще перед виставленням донаційного документа. У акті дарування о. Грекович підкреслив, що обитель була заснована Марією (Греківною), його рідною сестрою, за дозволом церковної влади. У 1733 р. старанням міщан та ігумені Рогатинського монастиря Євпраксії (Злоховської) була збудована нова дерев'яна церква Преображення Господнього. У 1768 р. обитель була закрита, а монастирські ґрунти були приєднані до міської церкви. Церковна будівля була перенесена до с. Дрищів (зараз — Підлісне) на Бережанщині.

Підприємства[ред.ред. код]

  • Комбінат хлібо­продуктів «Хлібодар» 155 робітників.
  • Склад Рогатинського лісопункту

Персоналії[ред.ред. код]

Парламентські посли від Рогатина[ред.ред. код]

Рогатинські старости[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Державний комітет статистики України. Чисельність наявного населення України на 1 січня 2011 року, Київ-2011 (doc)
  2. Прогноз погоди в м. Рогатин
  3. Місто Рогатин АМУ
  4. Облікова картка
  5. Roman Zakharii Rohatyn — Rogatyn — Rogatin (англ.)
  6. Рогатин — Подорожі по Україні
  7. Chodeccy (01) пол.
  8. Велика Історія України. — Литовсько-Українська Держава.
  9. Рогатин — незалежний культурологічний часопис «Ї» -Гебрейський Усе-Світ Галичини
  10. Архіви в Україні: Місцеві державні архіви України
  11. Офіційний сайт церкви
  12. Рогатинська гімназія імені Володимира Великого
  13. Dukes of Lithuania. Gedyminas (англ.).
  14. Роксоляна, царівна сонячна Опілля. — Львів: Тріада плюс, 2002. — С. 39-45.
  15. Чорновол І. 199 депутатів Галицького сейму. — Львів: Тріада плюс, 2010. 228 с. с.130
  16. Чорновол І. 199 депутатів Галицького сейму. — Львів: Тріада плюс, 2010. 228 с., іл. с. 107; 127
  17. Potoccy (02) (пол.)
  18. Sieniawscy (01) (пол.)

Посилання[ред.ред. код]