Мартініан (Муратовський)
| Мартініан | |
|---|---|
 | |
| Народився |
1820 Moratd, Q25555311?, Свіязький повітd, Казанська губернія, Російська імперія |
| Помер |
17 липня 1898 Сімферополь, Таврійська губернія, Російська імперія |
| Діяльність | диякон, пресвітер, Ієродиякон, архієпископ |
| Alma mater | Казанська духовна семінарія |
| Конфесія | православ'я |
| Нагороди |
  |
Архієпископ Мартініан (рос. Архиепископ Мартиниан; 1820 — 17 липня 1898) — церковний діяч часів Російської імперії, 2-й єпископ Селенгінський у 1869—1877 роках, 2-й єпископ Камчатський, Курильський та Благовіщенський у 1877—1885 роках, 4-й архієпископ Таврійський у 1885—1898 роках.
Життєпис[ред. | ред. код]
Син Семена Муратовського, священника. Народився 1820 року в селі Муратово Свіязького повіту Казанської губернії, отримавши ім'я Михайло. У 1842 році закінчив Казанську духовну семінарію та визначений вчителем до Свіязького духовного училища. 13 липня 1845 року пострижений у чернецтво під ім'ям Мартініан, а 5 серпня висвячений у сан ієродиякона. 3 березня 1846 — на ієромонаха.
У 1853 році призначено доглядачем Свіязького духовного училища. 25 липня 1856 року отримав посаду настоятеля Свіязької Макарьевскої пустині. З 19 липня 1861 року — настоятель Іркутського Вознесенського монастиря в сані архімандрита.
9 лютого 1869 року хіротоновано на єпископа Селенгінського, вікарія Іркутської єпархії. 17 жовтня 1877 року призначено єпископом Камчатським, Курильським і Благовіщенським. Цього ж року заклав перший в єпархії храм на честь Святителя Інокентія Іркутського за братської трапези Корсунського монастиря. 6 червня 1882 року в Благовіщенську закладено кам'яну будівлю духовної семінарії, а 6 жовтня 1885 року — освячено.
11 травня 1885 року призначено єпископом Таврійським. Протягом 4 місяців він добирався до Кримського півострова. Продовжив активну політику з посилення впливу церкві та боротьби з неправославним населенням, насамперед юдеями, протестантами та старообрядцями, а також мусульманами. 1890 року підтримав ініціативу Олександро-Невського братства із заснування посади єпархіального місіонера. 14 травня 1896 року зведений у сан архієпископа.
19 січня 1897 року звільнений на спокій із місцем проживання у Володимирському монастирі в Херсонесі. Помер 1898 року у Сімферополі.
Джерела[ред. | ред. код]
- Русский биографический словарь: В 25 т. / под наблюдением А. А. Половцова. 1896—1918.
- Петров І. В. От межконфессиональных конфликтов к посику мира: рецепты таврического духовенства и прессы в 1860-1890-е гг.//Известия Лабораторий древних технологий. 2021. Т.17. № 4. С.141—156