Менахем Гнессін

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Менахем Гнессін
Народився 25 липня 1882(1882-07-25)
Стародуб, Чернігівська губернія, Російська імперія
Помер 22 серпня 1951(1951-08-22) (69 років)
Тель-Авів-Яфо, Ізраїль
Поховання Nahalat Yitzhak Cemeteryd
Країна  Російська імперія
 Ізраїль
Діяльність актор, актор театру, театральний режисер
Знання мов іврит
Автограф
IMDb ID 0323494

Менахем Натанович Гнєсін (1882, Стародуб, Чернігівська губернія — 1952, Тель-Авів) — театральний актор, режисер і педагог. Брат письменника Урі-Нісана Гнесіна[1].

Біографія[ред. | ред. код]

Народився у Стародубі Чернігівської губернії. Дитячі роки провів у Почепі, де його батько Йошуа-Нота (Носн) Гнесин (1840-?) був рабином.

У Палестині[ред. | ред. код]

На початку 1900-х мм. виступав разом з аматорською театральною трупою в Яффо, Єрусалимі, великих поселеннях.

Трупа, заснована у 1905 році Хаїмом Харарі та Гнесиним під назвою Ховевей обдурять драматит (Прихильники драматичного мистецтва), була перетворена в 1909 році в театральну студію Ха-лахака ха-драматит ха-іврит (Івритська драматична трупа).

В Росії[ред. | ред. код]

З 1912 року Гнесин у Росії, пізніше свою подорож він описав у мемуарах «Мій шлях з івритським театром»[2] . Із театром І. Кацнельсона Менахем Гнесін ставив вистави у Мінську, Барановичах, Бобруйску та інших містах.

У театрі Габіма з 1917 року[3], один із засновників театру[4].

У Берліні[ред. | ред. код]

Театрон Ерець-Ісреелі був створений М. н. Гнесиним у Берліні[5] . Театр відкрився прем'єрою Белшацар (Валтасар), у Берліні в червні 1924[6] . Цю п'єсу написав Менахем Гнесин, з урахуванням французького тексту Х. Раше[7].

У Палестині[ред. | ред. код]

У 20-х роках Театр був дві трупи, зокрема Лемаан Габима М. Гнесіна. Автор спогадів про театральне життя.

Театральні роботи[ред. | ред. код]

Актор[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Гнесин Ури Нисан // Электронная еврейская энциклопедия. (рос.)
  2. Зарецкая З. Сценические интерпретации ТАНАХа в театре репатриантов как форма духовной самоидентификации : [арх. 3 травня 2012] : [рос.]. — Заметки по еврейской истории. — 2010. — № 6 (129).
  3. Сайт издательства ИВРУС[недоступне посилання з Июнь 2018]
  4. Театр Габима — Путеводитель по Израилю. Архів оригіналу за 19 квітня 2012. Процитовано 5 березня 2012.
  5. Joseph Achron — Violin Concerto — The Golem (suite) (2003). Архів оригіналу за 22 лютого 2015. Процитовано 5 березня 2012.
  6. Зарецкая З. Московская Хабима и Израильский театр (рос.). Сайт общества «Дом Януша Корчака в Иерусалиме». Архів оригіналу за 28 червня 2017. Процитовано 25 червня 2017.
  7. Зарецкая З. Феномен израильского театра : [арх. 24 серпня 2011] : [рос.]. — Иерусалим, 1997.

Посилання[ред. | ред. код]