Мисливець за нацистами
Мисливець за нацистами - це особа, яка вистежує й збирає інформацію про ймовірних колишніх нацистів громадян Третього Рейху, а також нацистських колабораціоністів, які брали участь у Голокості, як правило, для використання на суді за звинуваченнями у воєнних злочинах і злочинах проти людяності. Інколи цей термін розповсюджується і на громадян країн союзників Третього рейху які скоювали злочини проти євреїв. Серед видатних мисливців на нацистів — Симон Візенталь, Тув'я Фрідман, Серж Кларсфельд, Беата Кларсфельд, Іоан Саєр, Ярон Сворай, Елліот Уеллс та Ефраїм Зурофф.[1]
Історія[ред. | ред. код]
.jpg)
З початком холодної війни після Другої світової війни як західні союзники, так і СРСР шукали колишніх нацистських учених і оперативників для таких програм, як Операція «Скріпка» та Операція «Осоавіахім». Колишнім нацистам, таким як Вернер фон Браун і Райнгард Гелен, час від часу надавався захист держави в обмін на цінну інформацію чи послуги. У той час Гелен був головою німецької Федеральної розвідувальної служби або Bundesnachrichtendienst (федерального розвідувального агентства), засновником "Організації Гелена".
У відповідь мисливці на нацистів шукали втікачів самостійно або створювали групи, такі як Центр Симона Візенталя. Методи, якими користуються мисливці на нацистів, включають пропозицію винагороди за інформацію,[2].
Найбільшим успіхом мисливців за нацистами вважається арешт і суд над Адольфом Айхманом, він був завідувачем відділу гестапо IV-B-4, який відповідав за «остаточне розв'язання єврейського питання». Він отримав широку відомість як «архітекторів Голокосту» [3]
Крім організацій які спеціалізувалися на притягнені нацистів до відповідальності за міжнародним законодавством, діяли організації які спеціалізувалися на самочинному вбивстві нацистів, такі організації як Накам та TTG.
У наступні десятиліття мисливці за нацистами знайшли більшу співпрацю з урядами Західної та Південної Америки та державою Ізраїль. До кінця 20 століття переслідування колишніх нацистів пішло на спад, оскільки більшість покоління, яке було активним у нацистському керівництві, померло. На сьогодні фактично не залишилося людей які займали повноважні посади серед нацистів Третього Рейху.