Модель Кельвіна-Фойгта

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Схематичне зображення моделі Кельвіна-Фойгта

Моде́ль Ке́львіна-Фо́йгта — це модель в'язко-пружних матеріалів, що характеризуються властивостями пружності і в'язкості. Вона названа на честь британського фізика і інженера Вільяма Томсона і німецького фізика Вольдемара Фойгта.

Визначення[ред.ред. код]

Модель Кельвіна-Фойгта (її також називають моделлю Фойгта) може бути реалізована чисто в'язким демпфером (в'язким тілом Ньютона) і чисто пружним елементом (пружним тілом Гука), з'єднаними паралельно, як показано на малюнку.

Так як два компоненти моделі розташовані паралельно, деформації в кожному з них однакові:

 \varepsilon = \varepsilon_1 = \varepsilon_2.

Аналогічно, повне Напруження буде дорівнювати сумі напружень в кожному елементі:

 \sigma = \sigma_1 + \sigma_1.

Враховуючи, що  \sigma_1 = E \varepsilon та  \sigma_2 = \eta \dot{\varepsilon}, отримаємо:

\sigma = E \varepsilon + \eta \dot{\varepsilon},

де E — модуль Юнга і η — динамічна в'язкість. Рівняння можуть бути застосовані як для дотичних напружень (при деформації зсуву), так і для нормальних напружень (При деформації розтягу-стиску) в матеріалі.

Проінтегруємо останнє рівняння при нульових початкових умовах ε(0) = 0. Повзучість такого матеріалу при сталому напруженні (\dot{\sigma} = 0) описується експоненціальним законом:

\varepsilon (t)=\frac {\sigma_0}{E} (1-e^{-\lambda t}),

де t — час і \lambda — інтенсивність релаксації  \left(\lambda=\frac {E}{\eta} \right).

Застосування[ред.ред. код]

Ця двоелементна модель Кельвіна-Фойгта якісно описує явище пружної післядії, при якій деформація розвивається із запізненням по відношенню до прикладеного напруження.

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Рейнер М. Реология. Пер. с англ. М.: Наука, 1965. — 224 с.
  • Шульман 3. П. Беседы о реофизике. Минск: Наука и техника, 1976. — 96 с.
  • Виноградов Г. В. Реология полимеров. М.: Химия, 1977. — 440 c.